Справа № 1716/455/2012

Номер провадження 1/1716/93/2012

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2012 року м. Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Коробова С.О.

при секретарі судового засідання Данчук Л.А.

з участю прокурора Панчук А.А.,

захисника ОСОБА_1,

розглянувши кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Омеляна Рівненського району Рівненської області, який має загальну середню освіту, є не судимим, працює столяром ПП «Явір», одружений, проживає по АДРЕСА_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

встановив:

ОСОБА_2 18 жовтня 2011 року приблизно о 17 год. 00 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, по місцю свого проживання в АДРЕСА_1 під час конфлікту, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин скрутив пальці правої руки своїй дружині ОСОБА_3, внаслідок чого остання отримала середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді перелому основної фаланги 1-го пальця правої кисті.

Підсудний ОСОБА_2 повністю визнав себе винним в умисному заподіянні потерпілій середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Суду показав, що 18 жовтня 2011 року приблизно о 17 год. 00 хв., він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, по місцю свого проживання в АДРЕСА_1 під час конфлікту зі своєю дружиною, скрутив їй пальці правої руки, внаслідок чого виник перелом основної фаланги 1-го пальця правої кисті. З висновком судово-медичної експертизи щодо тяжкості тілесних ушкоджень повністю погодився.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні дала аналогічні пояснення. Також пояснила, що з підсудним вони помирилися.

У відповідності до ч. 3 ст. 299 КПК України, враховуючи думку прокурора, потерпілої та підсудного, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно всіх фактичних обставин справи, викладених підсудним, які повністю не оспорюються сторонами, обмеживши судове слідство дослідженням обставин, які характеризують особу підсудного. При цьому суд переконався в тому, що підсудний правильно розуміє зміст всіх обставин справи, які підлягали б доказуванню, тобто обставини щодо часу, місця, способу, мотиву вчинення злочину. Ці обставини, так як вони викладені в обвинуваченні, підсудним не заперечуються. Не оспорюють сторони і тяжкість тілесних ушкоджень потерпілої, встановлену висновком судово-медичної експертизи. Сумнівів в добровільності і істинності позиції підсудного немає. Підсудному роз'яснено, що він у випадку прийняття судом рішення про недоцільність дослідження доказів, які не оспорюються сторонами, буде позбавлений можливості оспорювати їх в апеляційному порядку. Усвідомивши це, підсудний настояв на істинності своєї позиції і згоді на визнання судом недоцільним дослідження вказаних доказів щодо обставин справи. Підсудний заявив, що йому зрозумілі наслідки визнання судом недоцільності дослідження обставин справи, а саме неможливість оспорювання цих обставин в апеляційному порядку.

Дії підсудного вірно кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 1 ст. 122 КК України, як середньої тяжкості тілесні ушкодження, тому що заподіяні тілесні ушкодження були умисними, вони не є небезпечним для життя і не потягли за собою наслідків у виді втрати будь-якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності чи непоправне знівечення обличчя, однак спричинили тривалий розлад здоров'я.

При призначенні покарання суд враховує, що підсудний негативно не характеризується, шкоду, з потерпілою помирився, на утриманні має неповнолітню дитину-інваліда. Разом з тим суд враховує, що підсудний сприяв розслідуванню та судовому розгляду справи. Як пом'якшуючі покарання обставини суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю та розслідуванню злочину.

Враховуючи щире каяття та повне визнання підсудним своєї вини, сприяння досудовому та судовому слідству, відсутність судимості, суд приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання і звільненням його від відбування покарання з випробуванням відповідно до положень статті 75 КК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України і призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк у два роки.

На підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання ОСОБА_2 звільнити з випробуванням з іспитовим строком у один рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції,

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

До вступу вироку у законну силу запобіжний захід щодо ОСОБА_2 залишити попередній -підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений у апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення. Апеляція, з додержанням вимог ст. 350 КПК щодо її змісту, подається через Рівненський районний суд Рівненської області.

Суддя Коробов С.О.