Справа № 22-9003 2006р. Головуючий у 1 інстанії Радченко В.Є.
Категорія 21 Доповідач: Лоленко А.В.
Рішення Іменем України.
16 жовтня 2006р. Судова палата у цивільних справах апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого: Денисенко Л.Л.
суддів: Лоленко А.В., Солодовник О.Ф.
при секретарі Коваленко Т.В.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 4 серпня 2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Сніжне, Державного підприємства шахта „Міуська" виробничого об"єднання „Сніжнеантрацит" про відшкодування моральної шкоди ,-
Встановила:
5.06.2006р. позивач звернувся з вищевказаним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в м.Сніжне про відшкодування моральної шкоди. Він посилався на те, що з 1980 року він працював на шахті „ Міуська". 21.12.2000р. під час виконання трудових обов"ячзків з ним трапився нещасний випадок, про що був складений акт за формою Н-1. За висновком МСЕК від 23.04.2001 р. йому встановлена 2 група інвалідності з втратою працездатності 80%, а з 16.05.2004р.-безстроково. Просив стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду в м.Сніжне на свою користь моральну шкоду в розмірі 50000 грн.
До участі в справі в якості співвідповідача була притягнута шахта „ Міуська" в/о „ Сніжнеантрацит".
Рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 4 серпня 2006р. в задоволені позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду і задоволення його позовних вимог, оскільки вважає, що належним відповідачем по справі є Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, так як хоча травма і мала місце 21.12.2000р., але висновком МСЕК стійка втрата працездатності в зв"язку з вказаною травмою йому була встановлена 23 квітня 2001р., тобто в період дії Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримaвав апеляційну скаргу, вважав, що відділення виконавчої дирекції Фонду повинно йому відшкодувати моральну шкоду в зв"язку з ушкодженням здоров"я на виробництві. Представник відповідача заперечував проти доводів позивача, вважав, що в даному випадку Фонд не відшкодовує моральну шкоду в зв"язку з ушкодженням здоров"я.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з таких підстав.
Відмовляючи в позові, суд посилався на те, що нещасний випадок з позивачем стався 21.12.2000р., а до суду позивач звернувся з позовом лише 5.06.2006р., тобто з пропуском строку, передбаченого ст. 233 КЗпП України. Суд також виходив з того, що нещасний випадок мав місце 21.12.2000р., а тому на ці правовідносини , які мали місце до 1 квітня 2001р., вимоги про стягнення моральної шкоди з Фонду не поширюються.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна, він суперечить вимогам матеріального права.
Так, відповідно до п.З „Прикінцевих положень" Закону України від 23 вересня 1999р. „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", з і квітня 2001р. відшкодування шкоди особам, які потерпіли до набрання чинності цим Законом та мали право на зазначені страхові і соціальні виплати, проводиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
На даний випадок не поширюється дія зазначеного Закону в тій частині, що уся заборгованість потерпілих на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодовували матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров"я, виплачується цими підприємствами, установами , організаціями, в разі їх ліквідації без правонаступника-Фондом соціального страхування, оскільки заборгованості перед позивачем у підприємства не виникало, йому втрата працездатності була встановлена висновком МСЕК вперше лише 23.04.2001р., тобто в період дії Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Таким чином, право на зазначену виплату у позивача виникло після встановлення йому втрати працездатності з 23.04.2001р. під час дії вищеназваного Закону.
Крім того, суд не врахував положень частини 2 статті 7 Прикінцевих положень Закону України „ Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", за якими Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам, які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001р., з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників на такі страхові виплати та соціальні послуги, або таке право встановлено в судовому порядку.
Таким чином, суд вважає, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди в зв"язку з ушкодженням здоров"я і вказану шкоду повинно відшкодовувати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання України в м.Сніжне.
При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує те, що з позивачем стався нещасний випадок на виробництві 21.12.2000р. , вперше висновком МСЕК від 23.04.2001р. йому встановлено 80 % втрати професійної працездатності і 2 група інвалідності, , в результаті травми позивачу важко пересуватися, він відчуває постійну біль , у нього порушена координація руху. Враховуючи наслідки травми, стан здоров'я, принцип справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.Сніжне на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 17000грн.
Керуючись ст. ст. 309, 313, 314 , 316 ЦПК України, -
Вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 4 серпня 2006 року скасувати.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сніжне на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 17000 (сімнадцяти тисяч ) гривень.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду.