АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2012 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва, в складі:

Головуючого, судді - Одинця В.М.,

суддів - Бовтрук В.М., Присяжнюка О.Б.,

прокурора - Журавльова О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляцію ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 13 вересня 2012 року.

Вказаною постановою суду відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1, в якій він просив витребувати всі матеріали з Генеральної прокуратури України та військової прокуратури Західного регіону України по його зверненнях, направити його звернення про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України, для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України, винести окрему постанову на ім'я Генерального прокурора України щодо нереагування на рішення судів.

В обґрунтування вказаного рішення суд зазначив, що незважаючи на встановлення порушення прав скаржника по розгляду його заяви (про вчинення злочину) Генеральною прокуратурою України, у суду відсутні повноваження на зобов'язання прокурора вчиняти певні дії, оскільки це не передбачено чинним Кримінально-процесуальним кодексом.

Не погоджуючись з вказаною постановою ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить скасувати постанову суду, а матеріали скарги направити на новий судовий розгляд, посилаючись на необґрунтованість висновків суду, оскільки судом неправильно з'ясовано природу правовідносин, та при встановлені порушень з боку Генеральної прокуратури України при розгляді заяви про злочин безпідставно відмовлено в задоволенні скарги.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи доводи апеляції, в частині невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та неправильного з'ясування судом природи правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про їх безпідставність.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 серпня 2012 року до Генеральної прокуратури України надійшла заява ОСОБА_1 про злочин, на яку, 15 серпня 2012 року листом було надано відповідь та повідомлено, що підстави для проведення перевірки в порядку ч. 2 ст. 97 КПК України відносно ОСОБА_2 відсутні, оскільки заява не містить даних про вчинення ОСОБА_2 злочинів.

Не погоджуючись з порядком вирішення його заяви ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив направити його заяву про злочин, яка не була вирішені в порядку ст. 97 КПК України до Генеральної прокуратури України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в тій частині, що суд не мав законних повноважень для задоволення скарги про зобов'язання прокурора вчиняти певні дії, оскільки оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів дізнання, слідства та прокуратури під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини розглядаються у межах кримінального, а не адміністративного судочинства, а тому доводи апеляції щодо неправильного з'ясування судом першої інстанції природи правовідносин не заслуговують на увагу.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині встановлення порушень з боку Генеральної прокуратури України, оскільки заява ОСОБА_1 не була розглянута в порядку ст. 97 КПК України, хоча постановою Шевченківського районного суду м. Львова заява ОСОБА_1 була направлена до Генеральної прокуратури України для вирішення питання про прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає помилковими, оскільки суд дійшов передчасних висновків, не давши правильної оцінки доказам у справі.

Так, як вбачається з матеріалів провадження за скаргою, постановою Шевченківського районного суду м. Львова, яка ухвалою апеляційної інстанції залишена без змін, заява ОСОБА_1 про злочин була направлена за належністю до Генеральної прокуратури України, проте без посилань на необхідність вирішення цієї заяви в порядку ст. 97 КПК України.

Крім того, колегія суддів враховує, що заява ОСОБА_1 про злочин є незгодою скаржника з позицією прокурора -ОСОБА_2, який брав участь у розгляді кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1, і не є в заявою про злочин в понятті ст. 95 КПК України, а тому обґрунтовано вирішена відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».

Враховуючи зазначене, підстав для задоволення апеляції ОСОБА_1 та скасування постанови суду колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 13 вересня 2012 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України, за зобов»язання вчиняти певні дії - залишити без змін.

СУДДІ:

__________________ ________________ _______________