Категорія №12.2

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2012 року Справа № 2а/1270/8755/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Тихонова І.В.

при секретарі: Рязанської Є. О.,

за участю:

представників сторін:

від позивача - не прибув,

від відповідача - Дейна Є. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Луганській області про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

07 листопада 2012 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Стаханівського міського управління Головного управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України в Луганській області про визнання дій протиправними, зобов'язання провести перерахунок заробітної плати.

03 грудня 2012 року ухвалою суду Стаханівське міське управління Головного управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України в Луганській області було замінено на його правонаступника - Головне територіальне управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Луганській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 04.05.1987 року по 22.05.1987 року підряд без вихідних приймав участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження, всього 19 діб, а саме: з 4 по 8, 10, 12, 14, з 16 по 20 та 22 по 8 годин щодня, 9 числа 4 години, 11 числа - 7 годин, 13, 15 та 21 числа по 6 годин щодня - на об'єкті «ВПРВП с. ст. Соколи», який знаходиться в зоні відчуження ЧАЕС, 11 числа - 1 годину, 13,15 та 21 числа по 2 години щодня на могильнику Буряковка (роботи по захороненню радіоактивно-забрудненої пожежної техніки). У зв'язку з набранням з 01.01.2012 року чинності нового Порядку обчислення пенсій особам, що постраждали від Чонобильської катастрофи, він 04.04.2012 року звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку заробітної плати за роботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до правових актів СРСР та УРСР, які встановлювали порядок оплати за роботу по ЛНА на ЧАЕС та про видачу мені довідки про перераховану зарплату, однак відповідач листом від 28 квітня 2012 року відмовив йому у цьому, пославшись на те, що він не має право на проведення перерахунку моєї зарплати згідно вказаних нормативних актів, атакож на видачу довідки щодо перерахованої зарплати, і зазначив, що вказаний перерахунок буде здійснений тільки згідно рішення суду або наказу МНС України.

Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у перерахунку йому заробітної плати за час роботи по ЛНА на ЧАЕС протиправними, оскільки відповідач здійснив розрахунок оплати праці позивачу за роботу в зоні відчуження виходячи з денної тарифної ставки його окладу шляхом ділення посадового окладу на кількість календарних днів в місяці, в той час як цей розрахунок необхідно було здійснювати виходячи з годинної тарифної ставки окладу позивача.

Відповідач здійснив розрахунок зарплати позивача виходячи з одинарного розміру його посадового окладу (155 грн.), в той час як абзацом 2 п.1 постанови ЦК КПРС, Президії ВР СРСР Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 07.05.1986 № 524-156 було встановлено, що посадові оклади осіб рядового складу органів внутрішніх справ (до яких відносився позивач), які виконують службові обов'язки в зоні ЧАЕС, повинні сплачуватися в подвійному розмірі.

Відповідач здійснив розрахунок зарплати позивача без нарахування премії в розмірі 60 % та рифної ставки (окладу) в місяць, в той час як необхідність виплати такої премії була встановлена п.4 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 05.06.1986 № 665-195 та пп.4 п.1 постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7 (текст останньої постанови дода ється). До того ж необхідність нарахування цієї премії стосовно саме колишніх співробітників пожежної охорони в Луганській області, які виконували службові обов'язки в зоні ЧАЕС, встановлена наказом Управління пожежної безпеки та аварійно-рятувальних робіт МНС України в Луганській області від 11.12.2003 № 210, про який вже згадувалося вище.

Крім того, відповідач здійснював розрахунок зарплати із занижених показників кратності оплати без врахування фактичних умов роботи позивача, без здійснення доплати за понаднормовий час роботи та за роботу в вихідні та святкові дні.

Таким чином, розрахунок заробітної плати за час знаходження в зоні відчужен ня ЧАЕС повинен бути таким :

1) За робочі дні в межах встановленого робочого часу (крім вихідних):

- за 4-8, 11-16, 18-22 травня 1987 р. (за часи роботи на об'єкті з рівнем опромінення 25 мР/год без понаднормових годин) - 155 руб. : 138 год. х 2 х 3 кр. х 6 год. х 16 дн. = 645, 12 руб.,

2) За роботу в понаднормовий час (в робочі дні) :

- за 4-8, 12, 14, 16, 18-20 та 22 травня 1987 р. (за дні роботи на об'єкті з рівнем опромінення 25

мР/год по 8 годин) - 155 руб. : 138 год. х 2 х 3 кр. х 2 год. х 12 дн. х 1,5 = 241, 92 руб.,

- за 11 травня 1987 р. (за 1 понаднормовий час роботи на об'єкті з рівнем опромінення 25 мР/год) - 155 руб. : 138 год. х 2 х 3 кр. х 1 год. х 1 дн. х 1,5 = 10, 08 руб.,

- за 11 травня 1987 р. (за 1 понаднормовий час роботи на могильнику) - 155 руб. : 138 год. х 2

х 5 кр. х 1 год. х 1 дн. х 1,5 = 16, 80 руб.,

- за 13,15 та 21 травня 1987 р. (за понаднормові часи роботи на могильнику) - 155 руб. : 138 год. х 2 х 5 кр. х 2 год. х 3 дн. х 1,5 = 100, 80 руб.,

3) За роботу в вихідні дні (за фактично відпрацьовані часи) :

- за 9 травня 1987 р. - 155 руб. : 138 год. х 2 х 3 кр. х 4 год. х 1 дн. х 2 = 53, 76 руб.,

- 10 та 17 травня 1987 р. - 155 руб. : 138 год. х 2 х 3 кр. х 8 год. х 2 дн. х 2 = 215, 04 руб.,

4) Премія в розмірі 60 % від окладу (тарифної ставки) - за фактично відпрацьовані дні/часи без урахування підвищеної оплати за роботу в понаднормовий час та в вихідні дні) :

- за 4-8, 10, 12, 14, 16-20 та 22 травня 1987 р. (за дні роботи на об'єкті з рівнем опромінення 25 мР/год по 8 годин) - 155 руб. : 138 год. х 2 х 3 кр. х 8 год. х 14 дн. х 60 % = 451, 58 руб.,

- за 9 травня 1987 р. - 155 руб. : 138 год. х 2 х 3 кр. х 4 год. х 1 дн. х 60 % = 16, 13 руб.,

- за 11 травня 1987 р. (за 7 годин роботи на об'єкті з рівнем опромінення 25 мР/год) - 155 руб. : 138 год. х 2 х 3 кр. х 7 год. х 1 дн. х 60 % = 28, 22 руб.,

- за 11 травня 1987 р. (за 1 час роботи на могильнику) - 155 руб. : 138 год. х 2 х 5 кр. х 1 год. х

1 дн. х 60 % = 6, 72 руб.,

- за 13, 15 та 21 травня 1987 р. (за часи роботи на об'єкті з рівнем опромінення 25 мР/год) -155 руб. : 138 год. х 2 х 3 кр. х 6 год. х 3 дн. х 60 % = 72, 58 руб.,

- за 13,15 та 21 травня 1987 р. (за часи роботи на могильнику) - 155 руб. : 138 год. х 2 х 5 кр. х

2 год. х 3 дн. х 60 % = 40, 32 руб.

5) Оплата праці за перебування у стані бойової готовності (час між роботою), цій частині розрахунку спір є лише щодо розміру часового окладу (тарифної ставки)

- за 19 днів травня 1987 p. -155 руб. : 138 год. х 16 год. х 1/3 х 19 дн. = 113, 49 руб. (після закінчення роботи позивача вивозили з об'єктів, на яких він працював, тому за час після роботи кратність дійсно не повинна нараховуватися),

6) Збережена середня заробітна плата, в цій частині розрахунку спору немає

- за 19 діб знаходження у зоні відчуження у травні 1987 р. - 95 руб. (155 руб. (посадовий оклад) : 31 календарний день в травні 1987 p. х 19 днів).

Разом зарплата позивача за час знаходження в зоні відчуження ЧАЕС повинна складати : 2 107, 56 руб. (645, 12 + 241, 92 + 10, 08 + 16,80 + 100, 80 + 53,76 + 215, 04 + 451, 58 + 16, 13 ~ 28, 22 + 6, 72 + 72, 58 + 40, 32 + 113, 49 + 95).

Фактично позивачу було сплачено за 19 днів знаходження в зоні відчуження ЧАЕС (за травень 1987 р.) 316,68 рублів (разом зі збереженим середнім заробітком).

Недоплата складає 1 790, 88 руб. (2 107, 56 - 316, 68).

Згідно грошової реформи 1996 року 100 000 карбованців (на які в 1992 році був замінений радянський рубль з розрахунку 1 до 1) дорівнюють 1 гривні.

Таким чином, з урахуванням вказаної грошової реформи сума недоплаченої зарплати, яка влягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 0, 02 грн. ( 1 790, 88 : 100 000 ).

Тому позивач просить :

1.Визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати заробітної плати йому за час виконання службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження в період з 04 травня 1987 року по 22 травня 1987 року.

2. Зобов'язати відповідача:

1) здійснити перерахунок заробітної плати йому за час виконання службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження в період з 04 травня 1987 року по 22 травня 1987 року :

- з розрахунком годинної тарифної ставки (окладу) шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість робочих годин по календарю в місяці, за який проводиться розрахунок,

- зі збільшенням в два рази годинної тарифної ставки (окладу), виходячи з якої здійснюється двох та чотирьохкратна оплата праці за роботу відповідно в 1 та 3 зонах небезпеки,

- із застосуванням трикратної оплати праці за часи роботи на об'єкті з рівнем опромінення 25 мр/годину та п'ятикратної оплати праці за часи роботи на могильнику Буряківка,

- з оплатою роботи у понаднормовий час, що перевищував 6 годин на день, в полуторному розмірі,

- з оплатою роботи у вихідні дні (неділі) та святковий день (9 травня 1987 р.) в подвійному розмірі,

- з нарахуванням премії у розмірі 60% від окладу ( тарифної ставки) з урахуванням вищезазначеної кратності опалати праці,

2) відобразити проведення цього перерахунку в особовому рахунку з нарахування заробітної плати ОСОБА_2,

3) видати ОСОБА_2 довідку про його заробітну плату , розраховану відповідно до цього перерахунку, із зазначенням загальної суми заробітної плати за роботу в зоні відчуження, яка враховується для обчислення пенсії, за період з 04 по 22 травня 1987 року в розмірі 2 107,56 радянських карбованця, за жовтень 1986 року -у розмірі 198,88 радянських карбованця.

3. Стягнути з відповідача на його користь недоплачену заробітну плату за час роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження в період з 04 по 22 травня 1987 року у розмірі 0,02 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача проти позову заперечував, послався, що оплата праці працівників органів внутрішніх справ здійснювалася на підставі нормативно-правових актів МВС СРСР та МВС УРСР, зокрема наказів МВС СРСР від 11.05.1986 року за № 0130, від 17.05.1086 року за №0149, від 30.06.1986 року за №0189, які до цього часу засекречені.

Відповідно до п. 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Враховуючи вимоги п. 17 Порядку, відповідач має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у розрахунковому листі позивача за відповідний період та не може включати в розрахунок суми, що не були відображені у розрахунковому листі, а отже, які не були встановлені та фактично отримані позивачем.

Крім того, представник відповідача зазначив, що норми Кодексу законів про працю Української РСР на працівників органів внутрішніх справ не поширювались, в тому числі й щодо режиму робочого часу, додаткові оплати за роботу у вихідні, святкові і неробочі дні, надурочні і нічні години тощо.

Тому просить відмовити позивачеві у задоволенні позову за необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначений Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно ст. 49 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3. 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846.

У відповідності до пункту 7 Порядку, до заяви про призначення пенсії за віком додається, у тому числі, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, форма якої затверджена постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 № 122; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (при призначенні пенсії із використанням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"довідки про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період надаються підприємствами, установами та організаціями за основним місцем роботи працівників або їх правонаступниками.

Відповідно до статті 70 Закону громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право захищати у відповідних державних, судових органах, зокрема, свої законні інтереси.

Судом встановлено, що позивач, перебуваючи на службі в органах внутрішніх справ молодшим сержантом внутрішньої служби, водієм СВПЧ №18 по охороні м. Стаханова, в період з 04.05.1987 року по 22.05.1987 року підряд без вихідних приймав участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження, всього 19 діб, а саме: з 4 по 8, 10, 12, 14, з 16 по 20 та 22 по 8 годин щодня, 9 числа 4 години, 11 числа - 7 годин, 13, 15 та 21 числа по 6 годин щодня - на об'єкті «ВПРВП с. ст. Соколи», який знаходиться в зоні відчуження ЧАЕС, 11 числа - 1 годину, 13,15 та 21 числа по 2 години щодня на могильнику Буряковка (роботи по захороненню радіоактивно-забрудненої пожежної техніки), внаслідок чого є особою, що постраждала від Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом Чорнобильської катастрофи 3 групи, отримує пенсію згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". У зв'язку з набранням з 01 січня 2012 року чинності нового Порядку обчислення пенсій особам, що постраждали від Чонобильської катастрофи, він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок заробітної плати та видачу довідки з перерахунком виплаченої йому за роботу у період знаходження на ліквідації наслідків аварії заробітної плати з урахуванням вимог нормативно-правових актів, які регулювали тоді порядок здійснення такої оплати, однак відповідач листом від 28 квітня 2012 року відмовив йому у цьому, пославшись на те, що він не має право на проведення перерахунку моєї зарплати згідно вказаних нормативних актів, атакож на видачу довідки щодо перерахованої зарплати, і зазначив, що вказаний перерахунок буде здійснений тільки згідно рішення суду або наказу МНС України.

Вказані обставини підтверджуються листом від 28 квітня 2012 року (а.с.19).

За таких обставин суд вважає, що оскільки позивачеві виплачується пенсія на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то він має право вимагати перерахунку пенсії, надавши довідки про заробітну плату, яку має видати відповідач, оскільки на виконання Указу Президента України від 27 січня 2003 року №47 Головне управління Державної пожежної охорони МВС України (на час передачі реорганізоване у Державний департамент пожежної безпеки) до якого входив відповідач, було передане Міністерству України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від Чорнобильської катастрофи, тому відповідач є правонаступником тієї установи, де проходив службу позивач під час участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Порядок оплати праці особам, що приймали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС регулювався низкою спеціальних нормативних актів з цього приводу.

Оскільки статтею 3 Закону України "Про правонаступництво України"передбачене, що закони та інші нормативні акти відповідних установ СРСР діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, прийнятим після проголошення незалежності України.

Порядок та умови оплати праці осіб, що приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році іншими нормативними актами не передбачені, отже, вони є діючими на цей час.

Пунктом 1 Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 524-156 "Про умови оплати праці й матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської АЕС"передбачено підвищення тарифних ставок (посадових окладів) працівників підприємств і організацій, безпосередньо зайнятим на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до 100%.

Постановою ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 р. № 524-156 "Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції (постанова Ради Міністрів УРСР від 098 травня 1986 р. № 168-5) надано право керівникам здійснювати виплату особам рядового і начальницького складу, які виконують службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС, посадових окладів із спеціальних звань у подвійному розмірі.

Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 р. № 665-195 (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. № 207-7) надано право керівникам міністерств і відомств та їх заступникам здійснювати оплату праці працівників, зайнятих на роботах у третій, другій і першій зонах небезпеки, відповідно в чотири, три і двократному розмірах понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки (окладу), встановленої за основним місцем роботи.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 р. N 665-195 "Про оплату праці і матеріальне забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища"(постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7) оплата праці працівників підприємств, організацій і установ (надалі - підприємств), розташованих у зоні ЧАЕС, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, повинна провадитись з дня аварії в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 р. N 964 - у III, II, I зонах небезпеки у 5-, 4-, 3-кратному розмірах в порівнянні з нормами, встановленими діючим законодавством.

Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року N 665-195 (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року N 207-7) було дозволено підприємствам залучати працівників на роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження і запобіганням забрудненню навколишнього середовища, у вихідні і святкові дні з оплатою у подвійному розмірі.

Відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07 травня 1986 року N 153/10-43 премія за роботу в зоні ЧАЕС виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання. Встановлені граничні розміри премій було дозволено підвищувати до 60 % тарифної ставки (окладу) на місяць (підпункт 4 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року N 207-7).

Оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року N 207-7 (абзац четвертий пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року N 665-195) провадилась у III, II, I зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100 % тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.

Виходячи з пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС № 524-156 від 07 травня 1986 року, пунктів 1,4 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС № 665-195 від 05 червня 1986 року, пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок № 207-7 від 10 червня 1986 року, оплата за роботу у зонах небезпеки провадитися з урахуванням кратності зони небезпеки по тарифній ставці (посадовий оклад + оклад за спеціальне звання), підвищеної у два рази (наказ МВС СРСР № 0130 від 11 травня 1986 року та № 0189 від 30 червня 1986 року, вказівка МВС СРСР № 35з від 30 травня 1986 року.

Постанова Кабінету Міністрів СРСР та ВЦРПС "Про умови оплати праці та матеріального забезпечення, працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища"від 05 жовтня 1986 року № 665-195 передбачає встановлення за працівниками, направленими для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища, збереження середньої заробітної плати.

Крім того, постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07 жовтня 1986 року № 153/10-43 встановлено, що працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, премії, заохочення й винагороди нараховувати відповідно до діючих положень на збільшені, згідно п. 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 524-156 тарифні ставки (відрядні розцінки) і посадові оклади.

Додаткова оплата праці в нічні та надурочні години, вихідні і святкові дні, преміювання до 60 відсотків тарифної ставки (окладу) в місяць відповідно до пунктів 4, 5 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. № 207-7 здійснювалась працівникам і службовцям системи МВС, умови праці яких регламентується Кодексом законів про працю України.

На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ чинність КЗпП УРСР не поширювались, щомісячні премії їм не виплачувались.

На підставі вказівки МВС СРСР № 1/5725 від 21 жовтня 1986 року видана вказівка ГУ ДПО № 3/7/1587 від 17 грудня 1986 року "Про компенсацію робітникам зведеного закону протипожежної служби за постійне перебування у місті Чорнобилі в резерві у стані бойової готовності", якою визначена тарифна ставка години надходження у стані бойової готовності, як одна третина години робочого часу з виплатою за обліковий період одинарної тарифної ставки, а робітникам із числа начальницького складу окладу за спеціальне звання.

Згідно ч. 4 статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"видача довідок про період роботи (служби)по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - місцевими Радами народних депутатів на цих територіях.

Згідно п. 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Виходячи із аналізу вказаних норм законодавства, суд вважає, що нарахування та виплати заробітної плати за час виконання службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження здійснювалось у 1986 році, тобто 26 років тому, підрозділом в якому позивач проходив службу та, беручи до уваги вимоги п. 17 Порядку, відповідач має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у розрахунковому листі позивача за відповідний період та не може включати в розрахунок суми, що не були відображені у розрахунковому листі, а отже, які не були встановлені та фактично отримані позивачем.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що норми Кодексу законів про працю Української РСР на працівників органів внутрішніх справ не поширювались, в тому числі й щодо режиму робочого часу, додаткові оплати за роботу у вихідні, святкові і неробочі дні, надурочні і нічні години тощо

Що стосується посилань позивача на наказ № 210 Управління пожежної безпеки та аварійно-рятувальних робот МНС України у Луганській області, який був виданий 11.12.2003 про перерахунок заробітної плати за роботу в зоні ЧАЕС у 1986-1987 роках з урахуванням премії, то відповідно до наказу № 210 був проведений перерахунок заробітної плати пенсіонерам МВС за період перебування в зоні ЧАЕС на підставі рішень судів: місцевого суду Ленінського району м. Луганська від 21.03.2003 року, ухвали апеляційного суду Луганської області від 07.08.2003 року, рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 21.10.2003, а саме: Колеснікову Г. М., Дядюшкіну В. П., Петренко А. М., Кобилянському А. Д. Тобто, цей наказ стосувався здійснення перерахунку заробітної плати визначених осіб.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги позивача безпідставними, та такими, що задоволенню не підлягають.

За відсутності підстав для задоволення позову відсутні підстави для стягнення судових витрат.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Луганській області про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок заробітної плати відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Тихонов