ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2012 р. Справа № 2а/0470/13369/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛозицької І.О.
при секретаріВасиленко К.Е.
за участю:
позивача представника відповідача ОСОБА_4 Міщенка П.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного науково-виробничого підприємства фірми «Алтей»до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного науково-виробничого підприємства фірми «Алтей»до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», в якому позивач, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить:
- визнати нечинним рішення відповідача, що стосується невиконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.06.2010 року;
- зобов'язати Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»виконати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.06.2010 року в частині скасування державної реєстрації права власності на будівлі та споруди, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 та ОСОБА_6
В обґрунтування позову позивач зазначив, що рішення відповідача про відмову в реєстрації та відмова відповідача від виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.06.2010 року, є такими, що не відповідають вимогам законодавства України, оскільки, підстави його прийняття не відповідають дійсним обставинам справи.
Представник відповідача надав запереченням, в яких зазначив, що рішення про відмову в проведенні державної реєстрації припинення права власності на зазначене нерухоме майно у визначеній Тимчасовим положенням формі, відповідачем не приймалося, а відтак, позовні вимоги позивача про визнання нечинним рішення щодо невиконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.06.2010 року, а також, вимоги про зобов'язання відповідача виконати зазначене рішення суду, є необґрунтованим та не підлягають задоволенню.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволені позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
22.03.2007 року Приватне науково-виробниче підприємство фірма «Алтей»звернулося до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, третя особа Публічне акціонерне товариство «Кредобанк»про відшкодування шкоди, встановлення наслідків нікчемності правочинів та витребування майна із чужого незаконного володіння.
Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська 24.06.2010 року по справі №2-300/10 прийнято заочне рішення, яким, зокрема, скасовано державну реєстрацію права власності на будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_8 та ОСОБА_6.
19.08.2010 року ДВС Бабушкінського району м. Дніпропетровська на підставі виконавчого листа Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська відкрито виконавче провадження та направлено Комунальному підприємству «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»постанову №21069965, в якій зазначено про добровільне виконання вимоги виконавчого документа у семиденний термін.
Листом від 06.09.2010 року за № 9497 Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»повідомило ДВС Бабушкінського району м. Дніпропетровська, що для здійснення скасування державної реєстрації права власності уповноваженій особі, необхідно звернутися до столу замовлень з наданням повного пакету документів.
10.01.2011 року заявою № 226 Приватне науково-виробниче підприємство фірма «Алтей»звернулося до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», в якому просило виконати судове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 2-300/10 від 24.06.2010 року, яке набрало чинності 05.07.2010 року.
27.01.2011 року за № 977 Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»повідомило, що у зв'язку з наявною інформацією про перебуванням спірного майна під арештом, згідно постанов органів виконавчої служби, необхідно отримати відповідь ДВС Бабушкінського району м. Дніпропетровська для з'ясування зазначених обставин.
Як вбачається із заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.06.2010 року по справі № 2-300/10, Рішенням Верховного Суду України від 05.04.2006 року встановлено, що «оскільки, ОСОБА_9 набув корпоративних прав на спірне підприємство поза межами чинного законодавства, вони не породжують юридичних наслідків. Тому, всі дії та угоди щодо цього підприємства, здійснені Державною виконавчою службою, та іншими особами, є незаконними, права ОСОБА_4, як засновника на це підприємство, мають бути поновлені». 23 жовтня 2006 року, після постановлення рішення Верховним Судом України, відповідач ОСОБА_7 від імені Приватного науково-виробничого підприємства фірми «Алтей»уклав з ОСОБА_8 договір купівлі-продажу будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстровано в реєстрі № 3876. Як вбачається, при посвідченні даного договору, нотаріус не витребував Витягу із ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та не переконався у повноваженнях, якими був наділений ОСОБА_7 від імені ПНВП фірми «Алтей». В такому разі, даний договір не відповідає вимогам ст.203 ЦК України. Приймаючи до уваги, що договір купівлі-продажу від 23 жовтня 2006 року, є нікчемним та до нього застосовано наслідки недійсності, тому суд вважає за необхідне визнати договір купівлі-продажу від 26 грудня 2006 року, також, недійсним.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 р. № 1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі -державна реєстрація прав) -офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно(далі -Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також, про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Державна реєстрація прав, є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження, підлягає внесенню до Державного реєстру прав (ст.3 вказаного Закону).
Статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»передбачено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.
Згідно статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.1.8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.07.2010 року за № 582М7877 (далі Тимчасове положення № 7/5), Реєстр прав власності на нерухоме майно - є єдиною державною інформаційною системою, що містить відомості про зареєстровані права, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна та незавершеного будівництва (далі - об'єкти, права щодо яких, підлягають державній реєстрації), правовстановлювальні документи та документи, на підставі яких, проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва.
Відповідно до п. 1.13 Тимчасового положення №7/5, реєстратор БТІ самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав, відмову в такій реєстрації, відкриває і закриває розділи реєстру прав.
Згідно з пунктом 10 Додатка 2 до Тимчасового положення, рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності, входить до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких, проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно.
Вказана норма кореспондується з ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою передбачено, що підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, крім інших, є: рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.
Отже, скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно має здійснюватися у відповідності до резолютивної частини рішення суду, що набрало чинності і є обов'язковим для виконання.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів, при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, при цьому, суд при вирішенні справи, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи, визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 8 КАС України).
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, порушені її права, свободи або інтереси.
Статтями 7, 9 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративній справі, є: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Суд, при вирішенні справи, керується принципом законності, відповідно до якого, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах, здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними, є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Статтею 86 вищевказаного Кодексу, зазначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, суд приходить до висновку про неправомірну відмову відповідача в скасуванні реєстрації права власності, оскільки, рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для виконання.
Вирішуючи питання щодо судового збору, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного науково-виробничого підприємства фірми «Алтей»судові витрати в розмірі 32 грн. 19 коп .
Відповідно до ч.1 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.
З огляду на сукупність викладених обставин, з урахуванням вимог чинного законодавства, суд доходить висновку щодо задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Приватного науково-виробничого підприємства фірми «Алтей» до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним рішення Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 27.01.2011 року № 977 про відмову у скасуванні державної реєстрації права власності на будівлі та споруди, що знаходяться за адресою : АДРЕСА_1, за ОСОБА_8 та ОСОБА_6.
Зобов'язати Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» скасувати реєстрацію права власності на будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_8 та ОСОБА_6, відповідно до Заочного рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2010 року по справі № 2-300/10.
Стягнути з державного бюджету України на користь Приватного науково-виробничого підприємства фірми «Алтей» судові витрати в розмірі 32 грн. 19 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також, прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі, якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 05 грудня 2012 року
Суддя І.О. Лозицька