Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 грудня 2012 р. Справа № 2а/0570/16422/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11 год. 4 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Дмитрієва В.С.,
при секретарі судового засідання Гаджієвій Г.А.,
за участю:
представника позивача - Медведєва М.Ю. за довіреністю від 16.09.2012,
представника відповідача - Тіліченко Т.В. за довіреністю від 13.11.2012,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ворошиловському районі м. Донецька про стягнення витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві в сумі 2367,74 грн., -
В С Т А Н О В И В:
Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ворошиловському районі м. Донецька про стягнення витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві в сумі 2367,74 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, повинні відшкодовувати органам Пенсійного фонду витрати за особовими справи осіб, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Відповідач відмовився від відшкодування суми витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві гр. ОСОБА_3 за період червень-серпень 2012 року, а саме: 444,33 грн. - основний розмір пенсії, 1904,85 грн. - суми витрат пов'язаних з виплатою щомісячної державної адресної допомоги, 18,56 грн. - витрати на виплату та доставку пенсій, на загальну суму 2367,74 грн.
Позивач вважає, що така відмова не ґрунтується на нормах чинного законодавства, у зв'язку з чим просив позов задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлений позов та надав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала. В обґрунтування заперечень проти позову вказала на відсутність правових підстав для відшкодування пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві по справі ОСОБА_3 Вказала на відсутність правових підстав для відшкодування витрат на виплату пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у зв'язку із тим, що на момент смерті годувальника ОСОБА_3 була працездатною.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі за текстом - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Види соціальних послуг та матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням визначені у статті 25 Основ. Так, відповідно до п. 1 ст. 25 Основ за пенсійним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.
Відповідно до п. 4 ст. 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Страховим випадком у розумінні ст. 13 Закону України № 1105-XIV, є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у ст. 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі за текстом - Закон № 1105-XIV) Фонд зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
У статті 21 цього Закону визначені соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом. Так, у разі настання страхового випадку Фонд у встановленому законом порядку повинен, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачувати відповідні кошти йому або особам, які перебували на його утриманні; організовувати поховання померлого, відшкодовувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Згідно зі статтею 33 Закону № 1105-ХІV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є: діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.
Статтею 35 Закону № 1105-ХІV передбачено, що у разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення, факт перебування на утриманні потерпілого встановлюється в судовому порядку.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.05.2011 по адміністративній справі № 2а/0570/5079/2011 у задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ворошиловському районі м. Донецька про стягнення сплаченої позивачем ОСОБА_3 пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, за грудень 2010 року в сумі 689,61 грн. було відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.06.2011 по адміністративній справі № 2а/0570/5079/2012 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.05.2011 - скасовано. Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька задоволено частково. Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Ворошиловському районі м. Донецька на користь Управління пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька пенсію ОСОБА_3 в зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, за грудень 2010 року в сумі 148.61 грн., в іншій частині позовних вимог залишено без задоволення.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.10.2011 постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.06.2011 залишено без змін.
Частиною 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Таким чином, постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.06.2011 по справі № 2а/0570/5079/2012 набрала законної сили 29.06.2011.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Частиною 1 статті 255 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Так, постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.06.2011 по адміністративній справі № 2а/0570/5079/2012 у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ворошиловському районі м. Донецька про стягнення сплаченої позивачем ОСОБА_3 пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, встановлені наступні обставини.
Актом № 4 від ІНФОРМАЦІЯ_1 про нещасний випадок на виробництві зафіксований факт про нещасний випадок на виробництві, який відбувся ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_5 - чоловіком ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер внаслідок отриманої на виробництві травми.
На момент смерті ОСОБА_5 його дружині ОСОБА_3 виповнилося 46 років.
Відповідно до розпорядження від 19.06.2009 № 114165 ОСОБА_3 призначено пенсію у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, в розмірі 148,11 грн., а також доплату до пенсії у вигляді адресної допомоги в сумі 536,09 грн.
Таким чином, зазначені вище обставини при розгляді справи № 2а/0570/16422/2012 не доказуються та вважаються встановленими.
Управлінням Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька у червні-серпні 2012 року ОСОБА_3 була сплачена пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, у загальній сумі 2367,74 грн., яка підтверджується інформацією про відшкодування відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ворошиловському районі м. Донецьке Управлінню Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька сум витрат, пов'язаних з виплатою пенсії ОСОБА_3 у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві за червень-серпень 2012 року (а.с.6).
Однак відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України у Ворошиловському районі м. Донецька ця сума не була прийнята до заліку.
Статтею 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що пенсійне забезпечення, відповідно до цього Закону, здійснюється органами Пенсійного фонду України. Стаття 81 вказаного Закону передбачає, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати теж здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Постановою Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 № 5-4/4 затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі по тексту - Порядок).
Згідно пункту 4 Порядку, відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Збір та акумулювання страхових внесків здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відповідно до ст. 46 Закону України № 1105-XIV та статтями 1, 2 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Згідно Порядку не передбачено відшкодування пенсій особам (утриманцям), котрі на час смерті годувальника були працездатними, утриманцям, котрі не мають родинного зв'язку з померлим, оскільки згідно зі ст.14 Закону № 1105-ХІV такі випадки не страхові, і будь які страхові виплати, в тому числі пенсії по інвалідності, не мають правових підстав.
Як вже встановлено, ОСОБА_3 на момент смерті потерпілого була працездатною, тобто не досягла встановленого Законом 55-річного віку, працювала, не була інвалідом і не перебувала на утриманні потерпілого, у зв'язку з чим, витрати позивача по виплаті їй пенсії у зв'язку із втратою годувальника не підлягають відшкодуванню відповідачем, оскільки вона на момент смерті потерпілого, відповідно до Основ законодавства, яке регулює дані правовідносини, не мала права на пенсію в разі втрати годувальника.
Виходячи з інформації про відшкодування відповідачем, наданої позивачем щодо сум витрат, пов'язаних з виплатою пенсії ОСОБА_3 у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві за червень-серпень 2012 року, ОСОБА_3 за зазначений період часу сплачено грошових коштів на загальну суму 2367,74 грн. (444,33 грн. - основний розмір пенсії; 1904,85 грн. - державна адресна допомога; 18,56 грн. - витрати на виплату і доставку пенсії).
Таким чином, право на отримання виплат у ОСОБА_3 не виникло, тому витрати на виплату їй пенсій у сумі 444,33 грн. не підлягають стягненню.
Оскільки суд відмовляє Управлінню Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька у виплаті основного розміру пенсії по ОСОБА_3, тому, відповідно, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування витрат на виплату та доставку цієї пенсії.
Стосовно адресної допомоги суд зазначає, що державна адресна допомога, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року, не передбачена у переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року передбачено, що виплата державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога, але ж даною постановою Кабінету Міністрів України не передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати Пенсійному фонду України витрати по сплаті вказаних виплат.
Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року за N5-4/4 затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 4 вказаного Порядку передбачено перелік виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України, серед якого відсутня щомісячна державна адресна допомога та витрати по її доставці.
Аналіз вищенаведеного дає підстави для висновку, що вимога позивача про відшкодування витрат на виплату і доставку щомісячної адресної допомоги, пов'язаною з витратами по особових справах потерпілих, яким виплачена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період червень-серпень 2012 року в розмірі 1904,85 грн. є необґрунтованою.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
З огляду на вищевикладене, суд проходить до висновку, що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ворошиловському районі м. Донецька про стягнення витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві в сумі 2367,74 грн. не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ворошиловському районі м. Донецька про стягнення витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві в сумі 2367,74 грн. - відмовити.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 19 грудня 2012 року у присутності представників сторін. У повному обсязі постанова виготовлена 21 грудня 2012 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Дмитрієв В.С.