Справа № Провадження №11-1700/12 11/1090/9096/12 Головуючий у І інстанціїГришко

Категорія56Доповідач у 2 інстанції Матюшко

24.12.2012

УХВАЛА

Іменем України

20 грудня 2012 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Левчука О.Д.,

суддів: Матюшка М.П., Говорухи В.І.,

за участю прокурора : Красківського В.П.,

засудженої: ОСОБА_1,

захисника: адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженої ОСОБА_1, на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 жовтня 2012 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с. Страхолісся Чорнобильського району Київської області, українку, громадянку України, з середньою спеціальною освітою, не працюючої, заміжньої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,

засуджено за ч. 2 ст. 345 КК України на 1 ( один ) рік обмеження волі. Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.

В С Т А Н О В И Л А :

Як зазначено у вироку, 04 квітня 2012 року близько 23 години 50 хвилин до чергової частини Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області надійшло повідомлення від інспекторів ДПС ВДАІ по обслуговуванню Києво-Святошинського району при УДАІ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що на автодорозі «Боярка-Княжичі»Києво-Святошинського району вони переслідували автомобіль «Chevrolet Aveo»д.н. НОМЕР_1, який порушував правила дорожнього руху. Після зупинки вказаного автомобіля у АДРЕСА_1 пасажир вказаного автомобіля ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, нанесла удар рукою в обличчя інспектору ДПС ОСОБА_3 чим спричинила останньому тілесне ушкодження у виді садна завушної ділянки, яке згідно висновку експерта від 12.04.2012 року №148/Д відноситься до легких тілесних ушкоджень.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи кваліфікації дій засудженої та доведеність її вини, просить вирок скасувати у зв'язку з призначенням покарання, що не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженої, внаслідок м'якості та постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України і призначити їй покарання у виді обмеження волі на строк 2 ( два ) роки. Обґрунтовуючи апеляцію тим, що судом першої інстанції при призначенні покарання не враховано належним чином, що злочин вчинений засудженою відноситься до категорії середньої тяжкості, обставиною, що обтяжує її покарання є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, обставин, що пом'якшує покарання не встановлено, остання своїми показами намагалась ввести в оману досудове слідство та суд, вела себе зухвало, у вчиненому не розкаялась.

В апеляції засуджена ОСОБА_1 просить вирок скасувати і закрити справу. Обґрунтовуючи апеляцію тим, що вказаний вирок є незаконним і необґрунтованим через невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, недоведеності цих висновків наявними доказами, через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок суворості. Висновок суду про те, що засуджена дійсно умисно нанесла удар потерпілому, внаслідок чого останній отримав легкі тілесні ушкодження, достовірно не підтверджуються наявними у справі доказами. Також не відповідає дійсності висновки суду про те, що покази ОСОБА_3. та ОСОБА_4 на досудовому та судовому слідстві були послідовними. Крім того, з показів ОСОБА_3. та ОСОБА_4 видно, що вони плутались і не могли точно сказати хто з учасників події які дії вчиняв. Також апелянт вказує на те, що судом першої інстанції у вироку не враховано всі обставини, які позитивно характеризують та знижують ступінь небезпеки злочину засудженої, та які являються пом'якшуючими обставинами при призначенні покарання.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засуджену, яка визнала свою вину в нанесені одного удару працівнику ДАІ, щиро розкаялась у вчиненому та разом зі своїм захисником просили застосувати ст. 75 КК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів знаходить апеляцію прокурора не підлягаючою до задоволення, а апеляцію засудженої підлягаючою до часткового задоволення з наступних підстав.

Висновок суду щодо доведеності вини засудженої у зазначених у вироку злочинних діях відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується всією сукупністю досліджених судом доказів, які повно і правильно приведені у вироку, не викликають сумнівів у своїй доведеності, а дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 345 КК України, що в суді апеляційної інстанції ніким не оспорюється.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд вказав, що пом'якшуючі покарання обставини відсутні. Проте, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, є матір'ю двох дітей і характеризується позитивно, в результаті нанесення нею одного удару істотної шкоди здоров'ю потерпілого не заподіяно, потерпілий в судовому засіданні ніяких претензій до підсудної не мав, при розгляді апеляцій засуджена свою вину повністю визнала і щиро розкаялась. За наведених обставин колегія суддів знаходить можливим застосувати до засудженої статті 75, 76 КК України.

Посилання прокурора в апеляції, що призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину, особі засудженої внаслідок його м'якості, не відповідає вимогам закону, оскільки обране судом покарання в межах санкції інкримінованого злочину у виді обмеження волі колегія суддів не вважає явно несправедливим внаслідок його м'якості в контексті ст. 372 КПК України 1960 року. Мотивація прокурора про призначення засудженій більш суворого покарання, а саме: не врахування судом того, що ОСОБА_1 своїми показами намагалась ввести в оману слідство і суд, у вчиненому не розкаялась, вела себе зухвало, не ґрунтується на вимогах закону, так як названі прокурором обставини є правом підсудної на захист, а твердження апелянта щодо зухвалої поведінки ОСОБА_1 в суді не підтверджується матеріалами справи, тому є емоційним, а не правовим. За таких обставин апеляція прокурора не підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а апеляцію засудженої задовольнити частково.

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 жовтня 2012 року щодо засудженої ОСОБА_1 змінити в частині призначеного покарання, застосувавши ст. 75 КК України.

Вважати ОСОБА_1 засудженою за ч. 2 ст. 345 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік. Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки не виїжджати за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

В решті вирок залишити без змін.