ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________________________________________________________________________________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

09 серпня 2012 р. Справа 14/63/2012/5003

за позовом: публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" (65039, м.Одеса, проспект Гагаріна, 12-а; 21009, м. Вінниця, вул. Винниченка, 2)

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості в сумі 537211,84 грн.,

Головуючий суддя Тварковський А.А.

Cекретар судового засідання Горейко М.В.

Представники:

позивача: Незговоров В.Ю., довіреність №110612/1 від 11.06.2012 р., паспорт серії НОМЕР_3 виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 12.07.2007 р.;

відповідача: не з"явився,

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "ІМЕКСБАНК" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 537211 грн. 84 коп. заборогованості, у зв'язку з неналежним виконанням останнім укладеного між сторонами кредитного договору №116 від 29.08.2008 р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 11 липня 2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №14/63/2012/5003 та призначено до розгляду на 24.07.2012 року.

24.07.2012р. ухвалою суду розгляд справи відкладено до 09.08.2012 р. у зв"язку з неявкою представника відповідача та неподанням останнім витребовуваних судом документів.

Під час розгляду справи представник позивача (Незговоров В.Ю.) підтримав подану через канцелярію суду заяву №1264 від 23.07.2012 р. про зменшення розміру позовних вимог: просив суд прийняти її до розгляду та постановити рішення, яким стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість в сумі 516974,47 грн., з яких 465100 грн. основний борг, 5692 грн. 98 коп. заборгованість по відсоткам, 46181 грн. 49 коп. пеня.

Дана заява прийнята судом до розгляду відповідно до положень ст.22 ГПК України.

При цьому варто зазначити, що пунктом 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" №01-8/482 від 13.08.2008 року роз'яснено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних відсутні.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, документів витребуваних ухвалами суду не надав, причини своєї неявки не повідомив, при цьому, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином ухвалами суду від 11.07.2012р. та від 24.07.2012р., які надсилались останньому рекомендованою кореспонденцією за адресою, яка відповідає тій, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що стверджується відповідним спеціальним витягом з ЄДРЮОФОП.

В силу вимог ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам або прокурору за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Окрім того, при неявці відповідача в судове засідання суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документів. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

29.08.2008 року між акціонерним комерційним банком "ІМЕКСБАНК", правонаступником усіх прав та обов'язків якого є публічне акціонерне товариство "ІМЕКСБАНК", що стверджується статутом позивача, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №116 (а.с. 7-10, т.с. 1).

Відповідно п.1.1 Договору кредитор зобов'язується надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 600000 грн. зі сплатою 28% відсотків річних.

Кредит надається позичальнику на наступні цілі: проведення розрахунків за реконструкцію існуючих свинарників, телятників за адресою: АДРЕСА_2, поповнення обігових коштів та розрахунок з контрагентами (п. 1.2 Договору).

Моментом (днем) надання кредиту вважається день першої оплати з позичкового рахунку позичальника розрахункових документів позичальника в повній або частковій сумі кредиту (п.2.2 Договору).

Моментом (днем) повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки кредитора: суми кредиту, винагороди кредитора та можливих штрафних санкцій, визначених Договором (п.2.3 Договору).

Відповідно 2.4 Договору нарахування відсотків за користуванням кредиту здійснюється щоденно у валюті кредиту на фактичну суму щоденної заборгованості на позичковому рахунку за методом "факт/факт" виходячи з фактичної кількості днів у році та сплачуються позичальником щомісячно до останнього робочого дня поточного місяця в період дії Договору.

Пунктом 2.6 Договору встановлено, що за наявності заборгованості по кредиту та/або відсотках за користування ним сторони встановлюють наступну черговість погашення позичальником заборгованості:

- в першу чергу сплаті підлягають нараховані, але не сплачені в строк відсотки;

- в другу чергу сплаті підлягають нараховані відсотки, строк сплати яких ще не сплинув;

- в третю чергу сплаті підлягає прострочена заборгованість за кредитом;

- в четверту чергу сплаті підлягає неустойка (штраф, пеня), передбачена цим Договором.

Погашення позичальником заборгованості кожної наступної черги повинно відбуватися виключно після повного погашення заборгованості кожної попередньої черги.

Сторони встановлюють, що Кредитор має право самостійно зараховувати кошти, які направлені Позичальником на погашення заборгованості, згідно встановленої черговості.

Пунктом 3.2.3 Договору передбачено право кредитора вимагати від позичальника повернення кредиту, винагороди кредитора та можливих штрафних санкцій , якщо позичальник на протязі трьох робочих днів від дати отримання вимоги кредитора про надання додаткових засобів забезпечення виконання зобов"язання, згідно п. 3.2.2 Договору, не надасть таких засобів або запопонованні засоби не влаштують кредитора.

Пунктами 3.3.7-3.3.8 Договору встановлено обов'язок позичальника сплачувати відсотки за користування кредитом, повернення кредитору кредиту зі сплатою винагороди та можливих штрафних санкцій тощо.

Відповідно до п.4.1 Договору у випадку прострочення позичальником строків сплати відсотків, визначених п. 2.4 Договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п. п. 1.1, 3.2.3, 3.2.8, 4.2, 5.4. Договору, позичальник сплачує кредитору пеню за кожен день прострочки платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період від несвоєчасно сплаченої суми.

Як вбачається із матеріалів справи взяті на себе зобов'язання відповідно до кредитного договору позивач виконав в повному обсязі, що підтверджується випискою по позичковому рахунку НОМЕР_2 боржника, меморіальним ордером №1779 від 08.09.2008 р. (а.с.12, 93-157 т.1, а.с. 1-11 т.2).

З моменту отримання кредиту, позичальник належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання відповідно до умов Договору щодо погашення основної заборгованості та відсотків за користування кредитом. Останнім погашено заборгованість лише по основному боргу в сумі 120050 грн. та заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами в сумі 606962,18 грн.

У зв'язку з цим, станом на день звернення до суду за позичальником по кредитному договору №116 від 29.08.2008р., з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог, рахується наступна заборгованість:

- заборгованість по основному боргу - 465100 грн.;

- заборгованість по відсоткам- 5692,98 грн.

Непроведення розрахунків згідно умов кредитного договору від 29.08.2008 року в строки обумовлені договором в добровільному порядку спонукало позивача звернутись з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до суду.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Виходячи із встановлених обставин спору, суд дійшов висновку, що між сторонами укладено кредитний договір правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".

Зокрема в ст. 1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Таким чином, суд вважає, що вимога щодо стягнення з відповідача заборгованості по кредиту та відсотків за користування кредитом є правомірною, оскільки відповідає умовам укладеного Договору та чинному законодавству.

Перевіркою розрахунків судом не виявлено помилок, отже 465100 грн. заборгованості по кредиту та 5692 грн. 98 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 45553 грн. 97 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 627 грн. 52 коп. пені за несвоєчасне погашення відсотків, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.4.1 Договору у випадку прострочення позичальником строків сплати відсотків, визначених п. 2.4 Договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п. п. 1.1, 3.2.3, 3.2.8, 4.2, 5.4. Договору, позичальник сплачує кредитору пеню за кожен день прострочки платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період від несвоєчасно сплаченої суми.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту, пені за несвоєчасне погашення відсотків є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку пені не виявлено помилок, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, відсотків за користування кредитом, пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до п.1 ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі судового збору суд враховує припис, який міститься в п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", згідно якого сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В даному випадку позивачу слід повернути 404 грн. 75 коп. надмірно сплаченого збору виходячи з того, що ціна позову з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог складає 516974 грн. 47 коп., з огляду на що розмір сплаченого судового збору повинен становити 10339 грн. 49 коп., в той час як позивачем сплачено 10744 грн. 24 коп.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" (65039, м.Одеса, проспект Гагаріна, 12-а; 21009, м. Вінниця, вул. Винниченка, 2, код ЄДРПОУ 20971504) 465100 грн. (чотириста шістдесят п"ять тисяч сто гривень) заборгованості по кредиту, 5692 грн. 98 коп. (п"ять тисяч шістсот дев"яносто дві гривні дев"яносто вісім копійок) заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 45553 грн. 97 коп. (сорок п"ять тисяч п"ятсот п"ятдесят три гривні дев"яносто сім копійок) пені за несвоєчасне погашення кредиту, 627 грн. 52 коп. (шістсот двадцять сім гривень п"ятдесят дві копійки) пені за несвоєчасне погашення відсотків, 10339 грн. 49 коп. (десять тисяч триста тридцять дев"ять гривень сорок дев"ять копійок) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повернути публічному акціонерному товариству "ІМЕКСБАНК" (65039, м.Одеса, проспект Гагаріна, 12-а; 21009, м. Вінниця, вул. Винниченка, 2, код ЄДРПОУ 20971504) судовий збір в розмірі 404 грн. 75 коп. (чотириста чотири гривні сімдесят п"ять копійок), перерахований платіжним дорученням № 14872 від 25.06.2012 року.

Дане рішення є підставою для повернення із Державного бюджету України публічному акціонерному товариству "ІМЕКСБАНК" (65039, м.Одеса, проспект Гагаріна, 12-а; 21009, м. Вінниця, вул. Винниченка, 2, код ЄДРПОУ 20971504) судового збору в розмірі 404 грн. 75 коп. (чотириста чотири гривні сімдесят п"ять копійок), перерахованого платіжним дорученням № 426 від 20.04.2012 року. Оригінал платіжного доручення № 14872 від 25.06.2012 року, що знаходиться в матеріалах справи 14/55/2012/5003.

Оригінал рішення надіслати позивачу, копію відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 14 серпня 2012 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (65039, м.Одеса, проспект Гагаріна, 12-а; 21009, м. Вінниця, вул. Винниченка, 2)

3 - відповідачу (АДРЕСА_1)