Справа № 0916/3172/2012
Провадження № 22ц/0990/2223/2012
Категорія 6
Головуючий у 1 інстанції Луковкіна У.Ю.
Суддя-доповідач Малєєв А.Ю.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого - Малєєва А.Ю.,
суддів: Беркій О.Ю., Шишка А.І.,
секретаря - Бойчука Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 11 жовтня 2012 року по справі за позовом Палагицької сільської ради Івано-Франківської області до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованої будівлі та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Палагицької сільської ради Івано-Франківської області про визнання права власності на житловий будинок та сарай, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 11 жовтня 2012 року відмовлено в задоволенні позову Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованої будівлі та зустрічного позову ОСОБА_2 до Палагицької сільської ради про визнання права власності на житловий будинок і сарай.
Відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Вважає, що суд ухвалив оскаржуване рішення з порушенням матеріальних норм та не повністю з'ясувавши обставини справи. Не погоджується з посиланням суду на ст. 376 ЦК України (визнання права власності на самочинно збудовані об'єкти нерухомості). Вважає, що житловий будинок по вул. Чабанівка, 56, у с. Локітка Тлумацького району не являється самочинно збудованим, оскільки будівництво ____________________________________________________________________________
Справа № 0916/3172/2012 Головуючий у І інстанції - Луковкіна У.Ю.
Провадження № 22ц/0990/2223/2012 Суддя-доповідач - Малєєв А.Ю.
Категорія 6
індивідуального житлового будинку розпочато після отримання дозвільної документації, наявної у матеріалах справи, а завершено за браком коштів лише у 2011 році. Зазначає, що незаконні дії Палагицької сільської ради (рішення від 10.04.2012 щодо припинення будівництва житлового будинку ОСОБА_2 та звернення з відповідним позовом до суду) фактично унеможливили реалізацію ОСОБА_2 її права власності.
Апелянт не погоджується з висновком суду, що дозвіл на будівництво спірної будівлі, наданий виконкомом Палагицької сільської ради, втратив чинність, оскільки в матеріалах справи відсутні докази визнання вказаного рішення недійсним.
Вважає, що твердження суду про обов'язок ОСОБА_2 продовжити дію дозволу на будівництво та отримання нового дозволу є безпідставним, оскільки наявний у неї дозвіл є дійсним і вона не зобов'язана звертатись за дозволом нової форми. Наявність технічного паспорта на спірні будівлі підтверджує їх відповідність вимогам, що ставляться до об'єктів нерухомого майна. Крім того посилається на наявний у матеріалах справи Звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта (а.с.47-55), який свідчить, на думку апелянта, про те, що будівництво проведено згідно відповідних норм, які діяли на час будівництва, та не порушують права третіх осіб.
Апелянт, будучи замовником будівництва має законні підстави набуття права власності на житловий будинок, площею 80,3 кв.м., та сарай, площею 17,1 кв.м.
Просить змінити рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 11 жовтня 2012 року в частині відмови у задоволенні вимог по зустрічному позові та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 до Палагицької сільської ради в частині визнання права власності на житловий будинок і сарай.
Заслухавши представника апелянта, відповідача ОСОБА_3, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних мотивів.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно матеріалів справи, апелянту ОСОБА_2 належить господарство, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 Дане господарство складається з житлового будинку, 1982 року побудови, двох сараїв, навісу, вбиральні, колодязя, воріт, огорожі, житлового будинку і сараю, які збудовані недавно, та визнання права власності на які є предметом зустрічного позову. Будинком та господарськими будівлями, які були побудовані у 1982 р., апелянт володіє на підставі свідоцтва про право власності, виданого 11.12.2000 виконкомом Палагицької сільської ради (а.с. 157).
Згідно рішення Палагицької сільської ради від 28.07.1993 № 44, ОСОБА_2 надано дозвіл на будівництво нового житлового будинку на існуючій присадибі (а.с. 41). Вказаним рішенням будівництво сараю не передбачене, а ОСОБА_2 мала розпочати будівництво протягом року та закінчити його протягом 5 років. Апелянтом ОСОБА_2 термін будівництва був порушений, за продовженням даного терміну вона не зверталась, новий дозвіл на будівництво не отримувала.
У серпні 1994 року ОСОБА_2 отримала у районній архітектурі будівельний паспорт на будову, зареєстрований 01.08.1994 за №8 (а.с. 42-46), та розпочала будівництво. Будівництво завершено у 2012 році.
Рішенням Палагицької сільської ради від 16.10.2009 земельна ділянка, на якій збудований спірний будинок, передана у власність ОСОБА_2, що підтверджується Державним актом про право власності на земельну ділянку, серії ЯК № 847293 від 29.07.2010 (а.с. 61).
Івано-Франківським ОБТІ здійснено інвентаризацію господарства ОСОБА_2 та 15.05.2012 складено технічний паспорт (а.с. 32-39). Новозбудованими (самовільно збудованими) є житловий будинок, площею 108,5 кв.м, та сарай, площею 17,1 кв.м.
Проектною документацією на момент початку будівництва був будівельний паспорт, погоджений у встановленому порядку з районною архітектурою, який в обов'язковому порядку включав у себе і проект будівництва. Проте вказаний проект у ОСОБА_2 відсутній, а в Плані благоустрою земельної ділянки, який міститься в будівельному паспорті, сарай взагалі не зазначений.
У матеріалах справи міститься Звіт від 20 червня 2012 року про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта, а саме - садибного (індивідуального) житлового будинку по АДРЕСА_1, складений фахівцем з неруйнівного контролю ТзОВ «Омега» ОСОБА_4 (а.с. 47-55). Згідно Звіту, об'єкт технічного обстеження, площею 80,3 кв.м, одноповерховий, відповідає вимогам надійності і безпечності експлуатації; будівництво проведено у відповідності з ДБН, архітектурних, санітарних, пожежних та екологічних норм і правил, які діяли на час будівництва, і не порушує права третіх осіб.
Відповідно до положень п.7 ч.2 ст. 376 ЦК України та п. 22 Постанови № 6 від 30.03.2012 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)», рішення про знесення самочинного будівництва може бути постановлено тільки у випадку, якщо особа, яка його здійснює, відмовляється від проведення перебудови за рішенням суду або проведення такої перебудови є неможливим.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову про знесення спірного будинку та сараю суд правомірно виходив з того, що хоча спірне будівництво й проведено з істотними відхиленнями від проекту, однак прийняття рішення про його знесення було б передчасним. Всупереч приписам п.7 ч.1 ст. 376 ЦК України Палагицька сільська рада не з'ясувала, чи можливо провести перебудову, не звернулась до суду з відповідним позовом і рішення суду з цього приводу відсутнє.
При прийнятті рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову про визнання права власності на житловий будинок та сарай судом правильно враховано приписи п. 9 Постанови № 6 від 30.03.2012 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» та ст. 26 Закону України « Про основи містобудування» №2780-XII, що визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право. У матеріалах справи дані про наявність відповідного рішення відсутні.
Рішення суду є законним та обґрунтованим. Апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313 - 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 11 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий А.Ю. Малєєв
Судді: О.Ю. Беркій
А.І. Шишко