Справа № 0908/2748/2012

Провадження № 22ц/0990/2229/2012

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Юрчак Л.Б

Суддя-доповідач Малєєв А.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - Малєєва А.Ю.,

суддів: Беркій О.Ю., Шишко А.І.,

секретаря - Бойчука Л.М.,

з участю представника апелянта ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Калуського районного суду Івано-Франківської області від 16.10.2012, -

в с т а н о в и л а :

В травні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовною заявою щодо стягнення з відповідача ОСОБА_4 суму основного боргу у розмірі 95 852 грн. 40 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 800,00 грн. на користь ОСОБА_3 (а.с. 1-4), та з заявою про поновлення строків позовної давності (а.с.10). Позов обґрунтував тим, що 08.05.2006 між ним і відповідачем було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_4 позичив у ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 12 000,00 доларів США, терміном до 15.01.2007, що підтверджується розпискою від 08.05.2006 (а.с. 34). Гроші у визначений термін не повернув. Постійно обіцяв невдовзі повернути борг, затягуючи час. На час направлення позову до суду борг відповідача в перерахунку на гривневий еквівалент становив 95852 грн. 40 коп., які просив стягнути з відповідача. Також просив стягнути з відповідача 800,00 грн. витрат на правову допомогу. Заяву про поновлення строків позовної давності обґрунтував тим, що відповідач увів його в оману, постійно обіцяючи повернути борг і не виконуючи своїх обіцянок. Він вірив відповідачеві, покладався на його чесність, добропорядність та моральні принципи. У серпні 2009 року між ними було досягнуто усної домовленості про повернення боргу до 10 квітня 2012 року. 12.04.2012 боржнику було направлено претензію, однак кошти

____________________________________________________________________________

Справа №0908/2748/2012 Головуючий у І інстанції - Юрчак Л.Б.

Провадження №22ц/0990/2229/2012 Суддя-доповідач - Малєєв А.Ю.

Категорія 27

відповідач так і не повернув.

Заочним рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від

29.05.2012 ОСОБА_3 поновлено термін позовної давності, позов задоволено.

Згідно матеріалів справи відповідач ОСОБА_4 проживає в США. ОСОБА_5 - представник відповідача ОСОБА_4, оскаржила заочне рішення. Звернулась до суду з заявою про застосування ч. 4 ст. 267 ЦК України. Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23.07.2012 заочне рішення від 29.05.2012 скасовано. Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.10.2012 у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено, у зв'язку з пропущенням строку позовної давності.

ОСОБА_3 оскаржив дане рішення в апеляційному порядку. Вважає його незаконним та таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Між сторонами склалися триваючі правовідносини і термін повернення боргу був відкладений за домовленістю сторін до квітня 2012 року. Фактично відповідач увів позивача в оману для того, щоб строк звернення до суду був пропущений. Суд прийняв суперечливе рішення, оскільки у своєму ж попередньому заочному рішенні визнав причини пропущення строку поважними, поновив строк звернення до суду та задовольнив позов, а потім на підставі тих же обставин та доказів прийняв протилежне рішення.

Заслухавши представника апелянта, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду цим вимогам закону не відповідає.

Відповідно до положень ст.ст. 256, 261 ЦК України особа може звернутись до суду з вимогою захисту свого права в межах позовної давності, перебіг якої починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права. За ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності у такому випадку є підставою для відмови у позові. Згідно з ч.5 цієї ж статті, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Судом вірно встановлено, що між сторонами по справі мав місце факт позики грошей у сумі 12000,00 (дванадцять тисяч) доларів США і правильно з'ясовано, що доказів виконання зобов'язання з боку відповідача немає. Разом з тим, безпідставно відмовлено в позові з мотивів пропущення позовної давності.

Постановляючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції виходив з того, що позивач мав реальну можливість звернутись до суду для захисту свого права, а тому зазначені ним причини пропущення позовної давності не можуть бути визнані судом поважними.

Такі висновки не ґрунтуються на повно та всебічно з'ясованих обставинах, оскільки всупереч приписам п.2 ч. 1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення оскаржуваного рішення судом не досліджувались обставини, пов'язані з причинами пропущення позовної давності, не перевірялись доводи позивача з цього приводу. Про це свідчить те, що у самому рішенні в порушення вимог п.3 ч.1 ст. 215 ЦПК України не наведено мотиви, з яких суд вважав встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги позивача про наявність підстав для поновлення позовної давності, брав до уваги або відхиляв докази. Так, поза увагою суду залишились твердження позивача про те, що у них з відповідачем була домовленість про відкладення повернення боргу до квітня 2012 року (а.с.10), претензія позивача до відповідача з вимогою повернути борг (а.с.13), яка підтверджує пояснення позивача про існування зазначених домовленостей. Суд обмежився тільки вказівкою на те, що докази було оцінено згідно з ст. 212 ЦПК України, а які це були докази і чому їх суд взяв до уваги або відхилив, не зазначено. Не оцінено судом і ту обставину, що в матеріалах справи відсутні заперечення відповідача щодо домовленості про відкладення сплати боргу до квітня 2012 року. Крім того, колегія суддів констатує, що одні і ті ж обставини у заочному рішенні від 29.05.2012 цим же судом оцінено як такі, що є підставою для поновлення позовної давності з наведенням мотивів, а у оскарженому рішенні від 16.10.2012 ці обставини не вказано, але оцінено як такі, що не можуть бути визнані поважними. Невиконання вказаних процесуальних вимог призвело до неправильного вирішення спору, і тому рішення відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України слід скасувати й ухвалити нове.

Колегія суддів вважає, що наведені позивачем причини пропущення позовної давності є поважними і тому строк звернення до суду слід поновити на підставі положень ч.5 ст. 267 ЦК України. Існування зобов'язання по договору позики між сторонами встановлено судом і не є предметом спору. Тому відповідно до положень ст..ст. 526, 1049 ЦК України позов підлягає задоволенню в заявлених позивачем розмірах. З відповідача належить стягнути на користь позивача 95 852,00 грн. та 800,00 грн. витрат на правову допомогу, які підтверджені документально (а.с. 6, 7), а на користь держави - 958 грн. 52 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Калуського районного суду Івано-Франківської області від 16.10.2012 скасувати та ухвалити нове рішення.

Поновити ОСОБА_3 строк позовної давності.

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 борг в сумі 95 852 грн. та 800 грн. витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_4 958 грн. 52 коп. судового збору в дохід держави.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: О.Ю. Беркій

А.І. Шишко