Справа № 22Ц-2936/2006 р.                     Головуючий в 1 інстанції Слободян Н.П.

Категорія                                                                                 Доповідач Корзаченко І. Ф.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня    2006 року   колегія судової палати   в цивільних справах

Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого      Хопти С.Ф.

суддів          Корзаченко І.Ф., Червінко К.С.

при секретарі     Левочко І.Я.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іванківського районного суду від 4 липня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відшкодування майнової і моральної шкоди,

встановила:

У березні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відшкодування майнової і моральної шкоди. Позов обґрунтовувала тим, що рішенням виконкому Іванківської селищної ради від 18 квітня 1968 року її чоловіку ОСОБА_3 надана в користування земельна ділянка розміром 0,07 га для будівництва будинку в АДРЕСА_1. Після смерті чоловіка 5 квітня 2005 року вона успадкувала будинок і до неї перейшло право користування земельною ділянкою. Відповідач, який користується суміжною земельною ділянкою, протягом тривалого часу поступово змістив межу у бік її ділянки на 30-50 см. 24 вересня 2005 року відповідач частково розібрав належний їй сарай «Г», підрізав і вилучив стовпчики належного їй навісу «Ж», захопив частину її ділянки шириною 60-90 см. та довжиною 14 м., добудував на захопленій землі свої господарські будівлі. Позивачка просила зобовязати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, відновити межу між ділянками сторін, зобов»язати відповідача знести всі будівлі, зведені ним з порушенням будівельних норм та санітарних правил, стягнути з відповідача на її користь 2000 грн. на відшкодування майнової шкоди і 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Іванківського районного суду від 4 липня 2006 року ОСОБА_1 в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Відмовляючи в позові, суд послався на відсутність у позивачки Державного акта про право власності чи право користування земельною ділянкою, недоведеність факту порушення відповідачем меж земельних ділянок та факту руйнування ним належних позивачці господарських споруд.

З висновками суду не можна погодитись, оскільки вони зроблені без повного з»ясування обставин справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 з 1961 року перебувала в шлюбі з ОСОБА_3 Рішенням виконкому Іванківської селищної ради від 18 квітня 1968 року ОСОБА_3 надана земельна ділянка розміром 700 кв.м. у АДРЕСА_1 Земельна ділянка відведена в натурі актом від 19 червня 1968 року. На вказаній ділянці ОСОБА_3 і ОСОБА_1 в період шлюбу збудували жилий будинок.

З урахуванням наведеного позивачка правомірно користується земельною ділянкою.

Суд в рішенні зазначив, що Іванківською селищною радою 15 грудня 1993 року прийняте рішення про приватизацію земельної ділянки позивачкою. Вказане рішення селищної ради в матеріалах справи відсутнє. На порушення ст. 64, 215 ЦПК України, суд послався на письмовмй доказ, який не досліджений судом.

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» дію ст. 23 Земельного кодексу 1991 року було зупинено щодо власників земельних ділянок, визначених статтею 1 Декрету. Відповідно до ст.З Декрету право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчувався відповідною радою, про що робився запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

З урахуванням зазначених обставин рішення селищної ради про передачу у власність земельної ділянки, яке не дослідив суд, має значення для вирішення спору.

Відмовляючи в позові, суд послався на те, що фактичний розмір земельних ділянок обох сторін є меншим, ніж розмір, вказаний у рішеннях про надання ділянок в користування, тому доводи позивачки про порушення відповідачем межі є необгрунтованими. При цьому суд належно не перевірив доводи позивачки про те, що відповідач змістив межу, зайнявши частину її ділянки.

З приєднаного до апеляційної скарги листа головного архітектора Іванківського району від 17 липня 2006 року та доданої до нього схеми розміщення будівель на садибах сторін вбачається, що відстань від належного позивачці цегляного сараю «Б» до межі становить 136 см. З плану присадибної ділянки позивачки, складеного БТІ 21 вересня 2005 року вбачається, що відстань від належного позивачці цегляного сараю «Б» до межі становила  2 м.

З вказаного листа архітектора та схеми вбачається, що відставнь від цегляної господарської будівлі відповідача до межі становить 100 см. У плані присадибної ділянки відповідача зазначено, що відстань від господарських споруд до межі була 40 см.

Вказаний лист та схема не були предметом дослідження і оцінки в суді першої інстанції.

Оскільки судом неповно з»ясовані обставини справи, допущені порушення норм процесуальнго права, то рішення необхідно скасувати і справу передати на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, сприяти всебічному і повному з»ясуванню обставин справи і в залежності від встановленого вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 311,315 ЦПК України, колегія,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково. Рішення Іванківського районного суду від 4 липня 2006 року скасувати і справу передати на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути

оакаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох

місяців.