ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.08.12 Справа № 5008/51/2012
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
головуючий суддя Гриців В.М., суддів Данко Л.С., Кордюк Г.Т.
при секретарі судового засідання Швець О.В.
з участю прокурора Макогона Ю.І., арбітражного керуючого Дідича М.А., представника кредитора ДПІ у Виноградівському районі Закарпатської області Бурі О.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу апеляційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 12 липня 2012 року у справі №5008/51/2012 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
ВСТАНОВИВ:
Господарський суд Закарпатської області (суддя Івашкович І.В.) ухвалою від 12 липня 2012 року: затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс за результатами ліквідаційної процедури банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_3; припинив підприємницьку діяльність фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) та провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 й скасував арешти.
Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 12 липня 2012 року у справі №5008/51/2012 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 оскаржив заступник прокурора Закарпатської області, просить скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Як зазначено в апеляційній скарзі, така подана з метою захисту інтересів держави в особі державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області, яка є кредитором у даній справі про банкрутство.
На підставі приписів п.9 ст.47 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст.4, 29, 33 ГПК України заступник прокурора вважає, що оскаржена ухвала не відповідає вимогам закону, прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи. А саме, суд першої інстанції на підставі належних і допустимих доказів не перевірив факт наявності угод, укладених ФОП ОСОБА_3 щодо відчуження або передачі належного їй майна і передчасно та безпідставно 12 липня 2012 року постановив означену ухвалу.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2012 року змінено склад колегії -замість судді Давид Л.Л., яка тимчасово непрацездатна, в склад колегії уведено суддю Данко Л.С.
Учасникам провадження у справі про банкрутство (кредиторам, банкруту, арбітражному керуючому, скаржнику) на виконання приписів ч.2 ст.98 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду апеляційної скарги.
У судовому засіданні прокурор подану апеляційну скаргу підтримав повністю. Представник кредитора -державної податкової інспекції у Виноградівському районі не підтримав апеляційної скарги, оскаржену ухвалу вважає законною і обґрунтованою. При цьому, повідомив суд про відсутність будь-яких відомостей про укладення ФОП ОСОБА_3 угод, пов'язаних з відчуженням або передачею іншим способом майна громадянина-підприємця заінтересованим особам протягом року до порушення провадження у справі про банкрутство.
Арбітражний керуючий Дідич М.А. надав відзив на апеляційну скаргу. Викладені в апеляційній скарзі доводи заступника прокурора вважає незаконними з тих підстав, що у заявах кредиторів з грошовими вимогами до банкрута не ставилось питання про визнання угод недійсними, як це передбачено ч.9 ст.47 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відтак, суд не мав законних підстав розглядати угоди, укладені ОСОБА_3 щодо відчуження або передачі належного їй майна іншим особам.
На запитання суду додатково пояснив, що вжив усіх передбачених заходів для завершення ліквідаційної процедури банкрута. При цьому заявив, що ліквідаційного балансу банкрута не складав і не подавав на затвердження суду першої інстанції, оскільки, закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»не вимагає складання балансу для фізичної особи-підприємця.
Розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 12 липня 2012 року у справі №5008/51/2012, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з нижченаведених підстав.
Згідно з матеріалами справи у січні 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звернулась до господарського суду Закарпатської області із заявою про банкрутство із застосуванням особливостей, передбачених ст. ст. 47-49 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Заяву мотивовано з посиланням на наявність незадоволених безспірних вимог до боржника кредитора ДПІ у Виноградівському районі за узгодженими податковими зобов'язаннями в загальному розмірі 50 170 623,79 грн., в т.ч. 1 989 401, 24 грн. основних платежів, 48 181 222,55 грн. штрафних санкцій.
Провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 порушене 23 січня 2012 року.
Господарський суд Закарпатської області (суддя Івашкович І.В.) постановою від 02 лютого 2012 року фізичну особу -підприємця ОСОБА_3 визнав банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначив арбітражного керуючого Дідича Михайла Андрійовича, якого зобов'язав вчинити відповідні дії ( а.с.64-66).
22 травня 2012 року арбітражний керуючий Дідич М.А. подав суду першої інстанції звіт ліквідатора у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, просить затвердити та припинити підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_3. До звіту додано листи Виноргадівського РБІ, інспекції державного технічного нагляду, УДАІ УМВС України в Закарпатській області, управління Держкомзему у м. Виноградів та Виноградівському районі, копії договорів про надання споживчого кредиту й іпотеки та реєстр вимог кредиторів (а.с. 89- 112). При цьому, ліквідатор повідомив, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2, який є власністю ОСОБА_3 перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності і в силу п.7 ст.47 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не включається до складу ліквідаційної маси у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом. А саме названий житловий будинок переданий в іпотеку в забезпечення договору про надання споживчого кредиту (а.с.100-110).
12 липня 2012 року арбітражний керуючий Дідич М.А. подав суду доповнення до звіту ліквідатора у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (а.с.171-175), в якому додатково повідомив, що під час ліквідаційної процедури надійшли заяви з вимогами до банкрута лише від двох кредиторів - ДПІ у Виноградівському районі та ПАТ "УкрСиббанк", жодним з яких не ставилось питання про визнання угод недійсними, як це передбачено ч. 9 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Крім того, у заяві від 12 липня 2012 року ФОП ОСОБА_3 повідомила, що з 01 січня 2008 року нею як підприємцем не вчинилось жодної господарської операції, а також будь-яких дій по відчуженню або передачі належного їй як підприємцю майна.
Слід зазначити, що прокуратура Закарпатської області заявою №05-320/3000 вих.12 від 18.06.12 повідомила суд першої інстанції про вступ у справу про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з метою представництва інтересів держави в особі ДПІ у Виноградівському районі. Прокурор заперечив проти затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, посилаючись на ту обставину, що в ході ліквідаційної процедури не виконано вимог, викладених в п.9 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме, не перевірено обставин щодо наявності укладених ФОП ОСОБА_3 угод, пов'язаних з відчуженням майна протягом року до порушення провадження у справі про банкрутство.
Суд першої інстанції розглянув звіт ліквідатора з доповненнями та додані документи і встановив, що при здійсненні ліквідаційної процедури визнано заборгованість фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 перед ДПІ у Виноградівському районі в сумі 50170623,79 грн. (у т.ч. 48181222,55 грн. неустойка, 1989401,24 грн. основний борг). Майнових активів, за рахунок яких вимоги кредитора підлягають задоволенню, у ліквідаційній процедурі не виявлено, про що свідчить ліквідаційний баланс та додані до нього документи. Суд констатував, що звіт ліквідатора повно відображає обставини, що мають значення для справи, що ліквідатор вчинив належні дії по виявленню активів боржника шляхом запитів до відповідних органів, в т.ч. Виноградівського РБТІ, Інспекції державного технічного нагляду, УДАІ УМВС України в Закарпатській області, міськрайонного управління Держкомзему у м. Виноградові та Виноградівському районі. Поданими до звіту матеріалами доведено неплатоспроможність боржника.
Щодо заперечення прокурора, суд першої інстанції зазначив, що нормами п.9 ст. 47 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено можливість визнання недійсними угод громадянина-підприємця, пов'язаних з відчуженням або передачею іншим способом майна громадянина-підприємця заінтересованим особам протягом року до порушення провадження у справі про банкрутство, проте, за заявою кредиторів. До господарського суду Закарпатської області не надходило жодних заяв кредиторів про визнання недійсними угод ФОП ОСОБА_3 про відчуження майна заінтересованим особам. Представник кредитора ДПІ у Виноградівському районі в судовому засіданні теж повідомив про відсутність відомостей щодо укладення ФОП ОСОБА_3 будь-яких угод про відчуження майна заінтересованим особам. Крім того, постановою ВПМ ДПІ у Тячівському районі від 01 червня 2012 року на підставі п. 2 ст. 6 КПК України відмовлено в порушенні кримінальної справи стосовно ФОП ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 КК України по факту ухилення від сплати податків, що свідчить про відсутність дій ФОП ОСОБА_3, спрямованих на ухилення від сплати податків, в т.ч. шляхом відчуження майна заінтересованим особам.
Виходячи з викладеного, господарський суд Закарпатської області дійшов висновку про наявність підстав для затвердження звіту ліквідатора та припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 і ухвалою від 12 липня 2012 року: затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс за результатами ліквідаційної процедури банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_3; припинив підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.
Ухвалу від 12 липня 2012 року господарський суд Закарпатської області прийняв на підставі ч. 6 ст. 31, ст. 32, п.6 ст.40, ст.48 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Статтею 106 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого суду.
Згідно з ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Львівський апеляційний господарський суд перевірив законність і обгрунтованість оскарженого судового рішення в повному обсязі та вважає, що ухвала господарського суду Закарпатської області від 12 липня 2012 року не ґрунтується на законі й не підтверджена належними і допустимими доказами з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.
У силу ст. 41 Закону відносини, пов'язані з банкрутством окремих категорій суб'єктів господарювання, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Серед інших особливостей розділу VІ «Особливості банкрутства окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності»є й особливості банкрутства суб'єкта підприємницької діяльності -громадянина (ст.ст.47-49 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
Особливості банкрутства суб'єкта підприємницької діяльності -громадянина не передбачають інші підстави припинення провадження у справі про банкрутство визнаного банкрутом суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина, ніж положення ст.ст. 32, 40 Закону.
За приписами п.6 ч.1 ст.40 Закону господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому статтею 32 цього Закону.
Відповідно до вимог ст. 32 Закону після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.
Всупереч названим приписам ст.32 Закону ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Дідич М.А. не надав суду першої інстанції ліквідаційного балансу, що унеможливлювало розгляд та затвердження такого судом. Відповідно, суд першої інстанції не мав законних підстав затверджувати, як кінцевий, звіт ліквідатора й ліквідаційний баланс та завершувати судову процедуру банкрутства й припиняти провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.
Львівський апеляційний господарський суд відхиляє пояснення арбітражного керуючого Дідича М.А. про неможливість подання ліквідаційного балансу суб'єкта підприємницької діяльності -громадянина з огляду на приписи закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».
Так, відповідно до вимог ч.3 ст.2 закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.
Однак, умови та порядок застосування ліквідаційної процедури у справах про банкрутство встановлює закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який є спеціальним законом. Відтак, арбітражний керуючий, який під час судової процедури банкрутства призначений судом і виконує повноваження, зокрема, ліквідатора банкрута, зобов'язаний неухильно дотримуватись приписів перш за все спеціального закону та виконувати повноваження, надані цим же законом. А закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в імперативній формі вимагає подання ліквідаційного балансу у разі завершення ліквідаційної процедури усіх без винятку суб'єктів підприємницької діяльності. У судовій процедурі банкрутства суб'єкта підприємницької діяльності ліквідаційний баланс повинен відображати виявлені ліквідатором активи і пасиви банкрута на початок ліквідаційної процедури і на момент її завершення. Ліквідатор банкрута несе відповідальність за достовірність поданого суду ліквідаційного балансу.
Отже, ухвала господарського суду Закарпатської області від 12 липня 2012 року прийнята з порушенням закону, а викладені в ухвалі висновки не відповідають обставинам справи, що в силу ст.104 ГПК України є підставою для скасування.
Щодо тверджень прокурора про необхідність підтвердження належними та допустимими доказами обставин не укладення боржником угод, які в порядку п.9 ст.47 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" можуть бути визнані господарським судом недійсними за заявою кредиторів, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
В силу ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У наданих суду першої інстанції поясненнях прокуратура Закарпатської області звернула увагу суду на необхідність перевірки обставин, прописаних п.9 ст.47 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та повідомила, що постановою ВПМ ДПІ у Тячівському районі від 01червня 2012 року на підставі п. 2 ст. 6 КПК України відмовлено в порушенні кримінальної справи стосовно ФОП ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 КК України по факту ухилення від сплати податків (а.с.170).
Суд першої інстанції вірно зазначив, що нормами п.9 ст.47 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено можливість визнання недійсними угод громадянина-підприємця, пов'язаних з відчуженням або передачею іншим способом майна громадянина-підприємця заінтересованим особам протягом року до порушення провадження у справі про банкрутство, проте, визнання недійсними таких угод можливе за заявою кредиторів.
У матеріалах справи відсутні заяви чи звернення кредиторів до господарського суду Закарпатської області про визнання недійсними угод ФОП ОСОБА_3, пов'язаних з відчуженням або передачею іншим способом майна громадянина-підприємця заінтересованим особам протягом року до порушення провадження у справі про банкрутство.
Представник кредитора ДПІ у Виноградівському районі не назвав і не надав суду апеляційної інстанції відомостей щодо укладення ФОП ОСОБА_3 будь-яких угод про відчуження майна заінтересованим особам.
Прокурор теж не назвав і не надав суду апеляційної інстанції жодних відомостей щодо укладення ФОП ОСОБА_3 угод, пов'язаних з відчуженням або передачею іншим способом майна громадянина-підприємця заінтересованим особам протягом року до порушення провадження у справі про банкрутство.
За таких обставин Львівський апеляційний господарський суд не має законних підстав для висновку про невиконання судом першої інстанції приписів п.9 ст.47 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Разом з тим Львівський апеляційний господарський суд констатує наступне.
Відповідно до вимог ст. 53 ЦК України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.
Верховний Суд України у постанові від 26 грудня 2011 року, залишаючи без змін постанову Вищого господарського суду України від 8 червня 2011 року, погодився з висновком суду касаційної інстанції про те, що звертаючись до суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржник повинен надати докази на підтвердження його неплатоспроможності (частина третя статті 6 Закону про банкрутство) або загрози неплатоспроможності (частина п'ята статті 7 Закону про банкрутство), а також надати доказами, які підтверджують безспірність вимог кредиторів, якими є виконавчі або розрахункові документи, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
При цьому Верховний Суд України керувався такими правовими нормами:
Відповідно до частини другої статті 47 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.
Згідно зі статтею 1 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»безспірними вимогами кредиторів є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. Цією ж статтею названого закону встановлено, що банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Частиною третьою статті 6 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Згідно із частиною п'ятою статті 7 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство, зокрема, у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Постанова Верховного Суду України від 26 грудня 2011 року прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 8 червня 2011 року з підстав, передбачених статтею 11116 ГПК України (за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах).
Статтею 11128 ГПК України установлено, що:
Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Звертаючись до суду із заявою про порушення справи про банкрутство фізична особа-підприємець ОСОБА_3 стверджувала про визнану нею ж заборгованість фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 перед кредитором - державною податковою інспекцією у Виноградівському районі в сумі 50170623,79 грн. (у т.ч. 48181222,55 грн. неустойки, 1989401,24 грн. основного боргу), яка є узгодженою, оскільки податкові повідомлення рішення про визначення ФОП ОСОБА_3 податкового зобов'язання від 15 лютого 2008 року і рішення ДПІ у Виноградівському районі про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15 лютого 2008 року не визнано не чинними і не скасовано.
При цьому, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 у поданій суду першої інстанції заяві про банкрутство не стверджувала про її неспроможність погасити заборговану суму, не називала й не надала докази на підтвердження її неплатоспроможності (частина третя статті 6 Закону про банкрутство) або загрози неплатоспроможності (частина п'ята статті 7 Закону про банкрутство).
Більш того, податкові повідомлення-рішення та рішення про визначення ФОП ОСОБА_3 податкового зобов'язання і рішення ДПІ у Виноградівському районі про застосування штрафних (фінансових) санкцій не є доказами в розумінні статті 1 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які підтверджують безспірність вимог кредиторів, оскільки, зазначені документи не є виконавчими або розрахунковими, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Отже, провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 порушене безпідставно.
З огляду на викладене ухвала господарського суду Закарпатської області від 12 липня 2012 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України, як таке, що порушено безпідставно.
Колегія суддів також звертає увагу, що у зв'язку з припиненням провадження у даній справі про банкрутство необхідно вирішити питання про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідного запису про постановлення судового рішення щодо припинення провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України згідно Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
Керуючись пунктом 1-1 частини першої статті 80, статтями 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області задовольнити частково. Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 12 липня 2012 року у справі №5008/51/2012 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 скасувати.
Провадження у справі №5008/51/2012 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 припинити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Копію постанови надіслати учасникам провадження у справі про банкрутство, а також державному реєстратору за адресою місцезнаходження боржника.
Головуючий суддя Гриців В.М.
суддя Данко Л.С.
суддя Кордюк Г.Т.