РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

м.Рівне, вул.Петра Могили 24, тел: (0362)22-10-74, 26-28-94

Справа № 1-489/11

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2012 року м. Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Коробова С.О.

з участю прокурора Чернецького О.М.,

потерпілої-цивільного позивача ОСОБА_1,

її представника ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

при секретарі судового засідання Данчук Л.А.

розглянувши кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Рівного, який має професійно-технічну освіту, є одруженим, раніше не судимий, працює на СТО м. Рівне газоелектрозварювальником-рихтувальником кузовів, який проживає в АДРЕСА_1 (місце проживання зареєстроване АДРЕСА_2), є громадянином України,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 15 листопада 2011 року, приблизно о 21 год. 00 хв., в с. Велика Омеляна Рівненського району Рівненської області неподалік житлового будинку АДРЕСА_3, всупереч волі потерпілої ОСОБА_1, яка є користувачем транспортного засобу на підставі довіреності, незаконно заволодів транспортним засобом - шляхом вільного доступу сів у автомобіль «ЗАЗ 1102» 1995 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3 (якій належить на праві приватної власності ОСОБА_5), який стояв з відчиненою дверкою зі сторони водія та увімкнутим двигуном. Під час вчинення вказаних вище дій перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Підсудний в судовому засіданні свою вину у незаконному заволодінні транспортним засобом визнав повністю та показав суду, що 15 листопада 2011 року, приблизно о 21 год. 00 хв., в с. Велика Омеляна Рівненського району Рівненської області неподалік житлового будинку АДРЕСА_3, сів у автомобіль «ЗАЗ 1102»1995 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3, який стояв з відчиненою дверкою зі сторони водія та увімкнутим двигуном. Потерпіла у цей час пішла відчиняти ворота у домоволодіння. Показав суду, що під час заволодіння автомобілем перебував у стані алкогольного сп'яніння та вчинив злочин внаслідок цього. Цивільний позов не визнав повністю, пояснив суду, що заподіяну моральну шкоду відшкодував потерпілій повністю до початку розгляду справи у суді, про що є відповідна розписка у матеріалах справи. У зв'язку з тим, що автомобілем користувався нетривалий час, механічні ушкодження автомобілю не заподіяв, цивільний позов у частині відшкодування заподіяної матеріальної шкоди не визнав.

Потерпіла-цивільний позивач ОСОБА_1 показала суду, що користується автомобілем «ЗАЗ 1102»1995 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3 на підставі довіреності (а.с.8). Вказаний автомобіль належить на праві приватної власності ОСОБА_5, який не визнавався потерпілим у справі і вимог про відшкодування будь-якої шкоди, заподіяної злочином, не заявляв. Суду потерпіла-цивільний позивач показала, що 15 листопада 2011 року, приблизно о 21 год. 00 хв., в с. Велика Омеляна Рівненського району Рівненської області неподалік житлового будинку АДРЕСА_3 вона залишила автомобіль з увімкнутим двигуном та відчиненої дверкою зі сторони місця водія і пішла відчиняти ворота у двір будинку за місцем свого проживання. В цей час підсудний сів у її автомобіль та поїхав. В судовому засіданні змінила показання, які давала на досудовому слідстві, і всупереч попереднім показанням на досудовому слідстві з приводу того, що вона підсудного не роздивилась, до машини не підходила і з відстані запитала підсудного про те, що він робить в суді показала, що кинулась до автомобіля, впала на коліна підсудному і той їхав з відчиненою дверкою декілька метрів, поки потерпіла не випала з автомобіля. На запитання прокурора пояснила розбіжність у показаннях бажанням кращого обґрунтування позовних вимог.

Захисник пояснив суду, що всі фактичні обставини вчиненого злочину стороною захисту визнаються, а цивільний позов не підлягає задоволенню, оскільки потерпіла не має права на позов в частині вимог майнового характеру, оскільки вона не є власником автомобіля і використовує його з дозволу власника на підставі довіреності на право керування та розпорядження майном. Позовні вимоги потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди, на думку захисника, теж не підлягають задоволенню, оскільки вони були відшкодовані підсудним за домовленістю сторін ще до передачі кримінальної справи до суду на етапі досудового слідства за взаємною домовленістю сторін про їх розмір, про що є письмова розписка у матеріалах справи (а.с. 56).

Прокурор підтримав думку захисника в частині законності заявлення позовних вимог, неналежності позивача в частині заподіяних збитків та доведення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.

Показання підсудного відповідають фактичним обставинам справи і учасниками судового розгляду не оспорюються.

У відповідності до ст. 299 КПК України, враховуючи думку прокурора, потерпілої-цивільного позивача, її представника, захисника та підсудного, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які повністю не оспорюються сторонами, крім з'ясування обставин, які характеризують особу підсудного та предмету доведення позовних вимог. При цьому суд переконався в тому, що сторони правильно розуміють зміст всіх обставин справи, які підлягали б доказуванню. Ці обставини ними не заперечуються. Сумнівів в добровільності і істинності їх позиції у суду немає. Підсудному та потерпілій-цивільному позивачу роз'яснено, що вони, при відмові від дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, будуть позбавлені можливості оспорювати їх в апеляційному порядку. Усвідомивши це, підсудний настояв на істинності своєї позиції у визнанні вини і викладених обставин справи. Потерпіла-цивільний позивач та її представник також погодили вказану позицію.

Дії підсудного вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 289 Кримінального кодексу України як незаконне заволодіння транспортним засобом, тому що підсудний, не маючи права на керування конкретним транспортним засобом, умисно запустив двигун та здійснив поїздку, усвідомлюючи, що робить це без дозволу власника.

Призначаючи покарання за санкцією ч. 1 ст. 289 КК України, суд враховує при визначенні його виду, як обставину, яка обтяжує покарання, вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння. Тому суд позбавлений можливості призначити мінімальне покарання. При визначенні розміру і виду покарання суд враховує як обставину, яка пом'якшує покарання повне визнання підсудним своєї вини у вчиненні злочину, його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування ним завданої моральної шкоди на етапі досудового слідства. Враховуючи ці обставини, суд вважає за можливе призначити підсудному покарання у виді штрафу ближче до нижньої межі санкції.

Цивільний позов не підлягає задоволенню, оскільки потерпіла не має права на позов в частині вимог майнового характеру (ч. 1 ст. 22 ЦК України), оскільки вона не є власником автомобіля і використовує його з дозволу власника на підставі довіреності на право керування та розпорядження майном. Потерпіла у цивільному позові не зазначила позивачем власника майна, якому за позовною заявою заподіяні збитки, ввела в оману суд з приводу того, хто є власником автомобіля, права представляти інтереси власника автомобіля в суді не підтвердила довіреністю. Власник майна до суду позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди не заявляв. Позовні вимоги потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди не підлягають розгляду в судовому засідання, оскільки за подачу позовної заяви в частині відшкодування моральної шкоди не був сплачений судовий збір, про необхідність сплати якого було роз'яснено потерпілій та її представнику у попередньому судовому засіданні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 322, 323, 324 КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 17500 гривень.

До вступу вироку у законну силу запобіжний захід щодо ОСОБА_4 залишити попередній - підписку про невиїзд.

Речовий доказ -«ЗАЗ 1102»1995 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3, повернути власнику ОСОБА_5.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконним заволодінням автомобіля, відмовити в частині відшкодування збитків. В частині відшкодування моральної шкоди вказаний цивільний позов залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржений у апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення. Апеляція, з додержанням вимог ст. 350 КПК щодо її змісту, подається через Рівненський районний суд Рівненської області.

Суддя Коробов С.О.