Справа № 1306/232/12 Головуючий у 1 інстанції: Крамар О.В.
Провадження № 22-ц/1390/7096/12 Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2012 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Зверхановської Л.Д.
суддів: Бойко С.М., Цяцяка Р.П.
при секретарі: Служала А.Ю.
з участю: позивача ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 вересня 2012 року,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 вересня 2012 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої пошкодженням квартири.
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь Львівського НДІ судових експертиз, р/р 31257272210323 в ГУ ДКС України у Львівській області, ЄДРПОУ 23272864, МФО 825014, № рахунку1094, затрати за участь експерта ОСОБА_5 у судовому засіданні в сумі 205 (двісті п'ять) гривень 85 коп.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_2.
В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та безпідставним, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права. Вказує, що внаслідок самовільної перебудови відповідачем своєї квартири в офісне приміщення завдано суттєву шкоду його квартирі. Покликається на те, що за дане правопорушення ОСОБА_4 було притягнуто до адміністративної відповідальності. Звертає увагу суду, що в квартирі ОСОБА_2 потріскали стіни в кімнаті і кухні, а щоб не впала підлога для її укріплення застосували швелер. Вважає, що факт пошкодження приміщення підтверджується висновком експертизи.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, районний суд виходив з того, що позивачем у встановленому законом порядку не було доведено порушення відповідачем його прав та інтересів, на які він посилається як на підставу для задоволення позову, а всі його докази ґрунтуються лише на припущеннях.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Районним судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1, а відповідачу ОСОБА_4 належить квартира НОМЕР_1 в цьому ж будинку, яка знаходиться на першому поверсі.
Частиною 1 ст.1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності( в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної(немайнової) шкоди розглядаються у випадках, передбачених чинним законодавством.
Висновком судової будівельно -технічної експертизи №200 від 23.08.2012 року встановлено, що перепланування квартири АДРЕСА_2 не могло стати причиною завданої шкоди квартирі позивача, оскільки проведені в ній ремонтно-будівельні роботи не чинять негативного впливу на конструктивні елементи квартириНОМЕР_2 та стан конструктивних елементів будинку в цілому. Причинами, які призвели до незадовільного стану квартири позивача могли стати: зволоження огороджуючих конструкцій, гниття дерев'яних елементів та зношення несучих металевих елементів будинку, поступова втрата ними несучої здатності та цілісності під впливом кліматичних факторів та часу, втрата конструктивної цілісності будинку після розбирання його аварійної частини у минулому, відсутність проведення профілактичних ремонтних робіт та своєчасного капітального ремонту будинку.
Розрахунок вартості відновлювального ремонту у квартирі АДРЕСА_1 є недоцільним, оскільки виконання внутрішніх ремонтно-будівельних робіт по оздобленню приміщень квартири НОМЕР_2 буде недостатнім для приведення приміщень у попередній стан, а ефект від їх проведення буде недовготривалим. Для усунення наслідків ушкоджень необхідно провести капітальні ремонтно - будівельні роботи у конструктивно пов'язаних житлових будинках НОМЕР_3 та АДРЕСА_3 а не лише у одній квартирі(а.с.37-49).
Факт перебування житлового будинку АДРЕСА_1 в аварійному стані підтверджується також матеріалами інвентаризаційної справи на цей будинок.
З приводу необхідності термінового капітального ремонту житлових будинків НОМЕР_3 та АДРЕСА_4 у зв'язку з перебуванням їх в аварійному стані жителі цих будинків, у тому числі і ОСОБА_2, зверталися з колективною заявою до міського голови м. Дрогобича.
Технічний же стан будинку НОМЕР_3, який побудований до 1917 року, наглядно проілюстрований як фотографіями, які знаходяться у висновку експертизи, так і фотографіями, приєднаними до матеріалів справи(а.с.17).
Відповідно до ч.ч. 3 і 4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Доказами в розумінні ст.57 ЦПК України є будь -які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги статей 58, 59 ЦПК про належність і допустимість доказів.
Колегія суддів вважає, що позивачем у порушення вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України належними та допустимими доказами не доведено заподіяння йому майнової та моральної шкоди, протиправність діяння ОСОБА_4, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2.
Колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про те, що суд не дав належної оцінки усім доказам по справі, так як оцінюючи зібрані по справі докази, суд дотримався встановленого ст.212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін, та дав їм належну оцінку.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 вересня 2012 року
залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: