СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2012 року Справа № 5002-17/627-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Голика В.С.,

суддів Черткової І.В.,

Гонтаря В.І.,

за участю представників сторін:

не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Ена" на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І.) від 05 листопада 2012 року у справі № 5002-17/627-2012

за заявою торгового дому "Валенсія" про розстрочку виконання рішення господарського суду Автономної республіки Крим від 23 квітня 2012 року у справі №5002-17/627-2012

за позовом приватного підприємства "Ена" (вул. Гагаріна, 34 Б,Сімферополь,95000)

до торгового дому "Валенсія" (вул. Дацуна, 21 А,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язання по поверненню об'єкту оренди у розмірі 192000 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Ена" просить стягнути із торгового дому "Валенсія" неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за період прострочення із лютого 2009 року по січень 2012 року у розмірі 192000,00 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2012 року у справі №5002-17/627-2012 позов задоволено частково, стягнуто із торгового дому "Валенсія" на користь позивача заборгованість у розмірі 71771,43 грн. В частині стягнення 120228,57 грн. у позові відмовлено.

Після вступу вищевказаного рішення в законну силу, господарським судом Автономної Республіки Крим 23 квітня 2012 року було видано наказ, на підставі якого Київським відділом державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим було відкрите виконавче провадження, в рамках якого на майно відповідача було накладено арешт (а.с. 77-80).

25 жовтня 2012 року відповідач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із заявою про відстрочку виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2012 року у справі №5002-17/627-2012, в якій просив розстрочити виконання вказаного рішення терміном на 2 роки.

Свою заяву торговий дім "Валенсія", з посиланням на статтю 121 Господарського процесуального кодексу України, мотивує тим що в рамках виконавчого провадження на майно підприємства, банківські рахунки та касові апарати накладено арешт що призвело до зупинення господарської діяльності підприємства, у зв'язку із чим припинилась виплата заробітної плати та збільшилась заборгованість по обов'язковим платежам. Відповідач вважає, що при розстроченні виконання рішення від 23 квітня 2012 року підприємство матиме можливість без погіршення економічного стану підприємства погасити боргове зобов'язання та продовжити господарську діяльність.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 листопада 2012 року у справі №5002-17/627-2012 надано торговому дому "Валенсія" розстрочку виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2012 року у справі №5002-17/627-2012 строком на шість місяців, зі сплатою по 06 грудня 2012 року -12201,14 грн., по 06 січня 2013 року -12201,14 грн., по 06 лютого 2013 року -12201,14 грн., по 06 березня 2013 року -12201,14 грн., по 06 квітня 2013 року -12201,14 грн., по 06 травня 2013 року -12201,14 грн.

Задовольняючи вказану заяву, місцевий господарський суд дійшов висновку, що кошти, які були стягнуті за рішенням місцевого господарського суду від 23 квітня 2012 року у справі №5002-17/627-2012 за своєю правовою природою є штрафними санкціями, а не збитками позивача, у зв'язку із чим розстрочка виконання рішення не може вплинути суттєвим шляхом на господарську діяльність приватного підприємства "Ена". Одночасно суд першої інстанції зазначив, що два роки для розстрочення виконання рішення занадто великий строк, у зв'язку із чим розстрочку було надано на півроку.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, позивач звернувся із апеляційної скаргою до Севастопольського апеляційного господарського суду, у якій просить скасувати ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 листопада 2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду першої інстанції від 23 квітня 2012 року відмовити.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарським судом першої інстанції належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Так, заявник апеляційної скарги стверджує, що відповідачем не доведено обставин, на які він посилається у заяві про розстрочку виконання рішення та не надано доказів зупинення господарської діяльності підприємства.

Позивач зауважує, що заборгованість яка була стягнута за рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2012 року виникла з вини відповідача у зв'язку із безпідставним користуванням майном з його боку після спливу дії договору оренди від 06 квітня 2006 року, що також повинно бути враховано при вирішені питання про надання розстрочки виконання рішення.

Крім того, позивач зазначає, що судом першої інстанції не враховано фінансового становища стягувача, у зв'язку із чим, з огляду на положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17 жовтня 2012 року, оскаржений судовий акт ухвалений з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню.

Сторони не скористались своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні, призначеному на 20 грудня 2012 року.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Переглянувши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог, викладених в апеляційній скарзі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Разом з тим Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.10.2012, № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарські суди, застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, повинні мати на увазі таке. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо) (п. 7.1.2.) .

Пунктом 7.2. даної Постанови встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, при вирішенні питання щодо доцільності надання розстрочки виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін та доказів, наданих на підтвердження несприятливого фінансового стану та реальної можливості у майбутньому отримати прибутки, за рахунок яких виконати рішення.

Із заяви торгового дому "Валенсія" про надання розстрочки виконання рішення слідує, що відповідач фактично обґрунтовує необхідність надання розстрочки виконання судового рішення посиланням на свій складний фінансовий стан та відсутність коштів необхідних для виконання рішення суду, у зв'язку із арештом майна підприємства та як слід зупиненням господарської діяльності. В якості документального підтвердження зазначених обставин надано копію акту опису й арешту нерухомого майна, що належить торговому дому "Валенсія".

Відповідач також зауважує, що у разі реалізації арештованого майна, в рахунок погашення заборгованості за рішенням суду першої інстанції від 23 квітня 2012 року, підприємство взагалі позбавиться можливості виконувати господарську діяльність, що призведе до його ліквідації.

У відзиві на заяву про розстрочення виконання рішення приватне підприємство "Ена" також підтвердило дані обставини зазначивши, що підставою для арешту майна відповідача було відсутність на його рахунках грошей та зупинення торгівельної діяльності в магазині підприємства, яка є основним видом його діяльності.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що підприємство відповідача є господарським товариством, діяльність якого полягає у здійсненні торгівлі, яка ведеться у магазинах, а виконання рішення шляхом реалізації арештованого майна може призвести торговий дім "Валенсія" до скрутного фінансового становища, виникнення заборгованості по виплаті заробітних плат та обов'язкових платежів, та в цілому - до банкрутства підприємства.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, враховуючи зміст вищевказаних правових норм, надані відповідачем докази є належними та допустимими у даній справі, що підтверджують певні обставини.

Окрім того, як слідує із рішення суду першої інстанції від 23 квітня 2012 року у справі №5002-17/327-2012, заборгованість з оплати неустойки нарахована відповідачу на підставі частини 2 статі 785 Цивільного кодексу України за безпідставне користування майном після спливу дії договору оренди.

Однак, слід звернути увагу, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною підставою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

На підставі вказаного, колегія суддів дійшла висновку, що розстрочення сплати заборгованості протягом півроку зі сплатою заборгованості рівними частинами не може порушить матеріальні інтереси позивача та не може призвести до негативних наслідків для нього, оскільки, виходячи із правової природи даної неустойки, позивач в процесі своєї господарської діяльності не мав можливість розраховувати на її отримання.

Отже, заява торгового дому "Валенсія" підлягає задоволенню, оскільки підстави для її надання достатні. При цьому судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про термін надання розстрочки, та вважає доцільним розстрочити виконання рішення місцевого господарського суду від 23 квітня 2012 року у справі №5002-17/327-2012 на півроку.

Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Ена" залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 листопада 2012 року у справі № 5002-17/627-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Голик

Судді І.В. Черткова

В.І. Гонтар

Розсилка:

1. Приватне підприємство "Ена" (вул. Гагаріна, 34 Б,Сімферополь,95000)

2. Торговий дім "Валенсія" (вул. Дацуна, 21 А,Сімферополь,95000)