АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
88000 м. Ужгород, вул. О.Довженка, №7__________ тел./факс : (0312) 61-53-83
Справа № 22 - 1462/2006 року Головуючий в суді 1-ї інстанції : Ємчук В.Е.
Суддя-доповідач : Мацунич М.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2006 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
в складі: головуючого - судді Мацунича М.В.
суддів : Леска В.В., Панька В.Ф. при секретарі: Боклах Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та Державної виконавчої служби у Рухівському районі на рішення місцевого Рахівського районного суду від 17 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби у Рухівському районі, Закарпатської філії спеціалізованого державного підприємства "Укрспецюст"; треті особи без самостійних вимог на стороні позивача : ОСОБА_3 і ОСОБА_4; третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів : ОСОБА_1 про визнання прилюдних торгів та акту проведення прилюдних торгів, недійсними і визнання постанови про накладення арешту на майно та оголошення заборони на його відчуження, неправомірною ,-
встановила:
Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів : ОСОБА_1 та Державна виконавча служба у Рухівському районі в особі начальника Тулайдан Д.Д. не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, подали апеляційні скарги в яких клопочуть перед апеляційною інстанцією стосовно скасування даного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким відмовити у задоволенні заявлених вимог. Мотивують їх тим, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим і незаконним та таким, що ухвалено з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні вимог матеріального права.
Рішенням Рахівського районного суду від 17 липня 2006 року задоволено позовні вимоги, повністю.
В ході апеляційного розгляду Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів : ОСОБА_1 та його представник в особі адвоката ОСОБА_5 підтримали доводи апеляційної скарги та просили задовольнити її з підстав наведених в ній.
Та представник Державної виконавчої служби у Рухівському районі в особі начальника Тулайдан Д.Д. підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити її з підстав наведених в ній.
Представник Закарпатської філії спеціалізованого державного підприємства "Укрспецюст" в особі Янчишин О.І. підтримав вимоги апеляційних скарг і просив їх задовольнити як підставні.
Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача : ОСОБА_3 заперечив вимоги апеляційних скарг, оскільки дії державного виконавця були незаконні, а рішення суду першої інстанції є законним.
Протягом судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що на виконання рішення Рахівського районного суду від 12.06.2003 року державним виконавцем 23.02.2004 року була винесена постанова про арешт майна боржника, а саме житлового будинку та оголошення заборони на його відчуження. Акту опису й арешту майна від 02.04.2004 року не підписувала і не отримувала ОСОБА_2. На початку серпня місяця 2005 року позивачка довідалась про те, що її будинок виставлено на публічні торги, хоч ніколи не відмовлялась виконувати рішення суду, виконання якого повинно проводитись на законних підставах. Державний виконавець не повідомляв ОСОБА_2 про те, що через відсутність в неї коштів та іншого рухомого майна чи інших нежилих приміщень, стягнення буде звернено на житловий будинок.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які беруть участь у справі та дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області визнала за необхідне апеляційні скарги відхилити, виходячи з наступних мотивів.
За правилами статей 10, 11 ЦПК України - суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Рішення Рахівського районного суду від 12.06.2003 року стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_1 - 4090 грн. завданої шкоди, 250 грн. судових витрат і 51 грн. сплаченого державного мита.
На виконання даного рішення суду, державний виконавець в той же день після відкриття виконавчого провадження, тобто 23.02.2004 року виніс постанову про арешт майна боржника, а саме житлового будинку та оголошення заборони на його відчуження. А 02.04.2004 року склав акт опису й арешту майна, житлового будинку.
Такі дії державного виконавця суперечать вимогам ч.1 ст.62 ЗУ "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року із змінами і доповненнями /далі Закон/, так-як звернення на будинок провадиться у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна і то в останню чергу.
Матеріалами справи стверджено, що боржники мають в наявності рухоме майно, а також заробітну плату (заробіток), пенсію та інші доходи.
Та у супереч вимог ч.5 ст.50 і ч.1 ст.67 Закону державний виконавець не наклав арешт на рухоме майно боржників, а в разі його недостатності не звернув стягнення на заробітну плату та інші доходи, останніх.
Коли б у боржників було відсутньо чи недостатньо рухомого і іншого нерухомого майна та заробітної плати або інших доходів то і в цьому випадку державний виконавець виходячи з сукупності вимог статей 50 ч.8 і 55 ч.2 Закону, повинен був звернути стягнення на майно боржника в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом.
Як вбачається з матеріалів справи, житловий будинок було передано на реалізацію за початковою ціною 24305 грн.. Однак з боржників слід було стягнути тільки суму 4391 грн., яка складає майже 1/6 частку від будинку. Зазначене вказує на те, що державний виконавець значно вийшов за межі суми стягнення, вказаної у виконавчому документі. При вчиненні таких дій не було враховано також й тієї обставини, що арештований житловий будинок є єдиним житлом у боржників та внаслідок незаконних дій державного виконавця, останні залишились би без житла, що є неприпустимо.
Що стосується надіслання боржникам копії постанови від 23.02.2004 року про арешт майна боржника, а саме житлового будинку та оголошення заборони на його відчуження як того вимагає ч.З ст.55 Закону, то в цій частині не здобуто доказів того, що такі дії з боку державного виконавця мали місце.
А звідси питання строку не виникає, оскільки в ході судового засідання у суді першої інстанції на дану обставину сторони не звертали увагу суду.
Та коли б строк на звернення до суду і був порушеним то він підлягав би поновленню, так-як державний виконавець припустився грубих порушень при накладенні арешту на будинок, а це є підставою для захисту порушеного права, оскільки порушено Конституційне право особи на житло.
По скільки, постанова від 23.02.2004 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження є неправомірною, а тому й дії по проведенню прилюдних торгів й акту проведення прилюдних торгів від 15 серпня 2005 року є недійсними, оскільки вони є похідними від даної постанови при підготовці та проведенні прилюдних торгів по реалізації нерухомого майна.
Таким чином, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у відповідності до вимог передбачених ст. ст. 213, 308 ЦПК України дійшла висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції- без змін .
Враховуючи вищенаведене та керуючись вимогами статей 308, 314, 315, 317 і 319 ЦПК України, ЗУ "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року із змінами і доповненнями, апеляційний суд:
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Державної виконавчої служби у Рухівському районі - відхилити.
Рішення місцевого Рахівського районного суду від 17 липня 2006 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили .