УХВАЛА

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2006 року                                                                              м.Ужгород

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ в складі: головуючого - Вотьканича Ф.А. суддів - Лізанця П.М., Машкаринця М.М.

з участю прокурора - Фотченка С.І. захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_1 на вирок Мукачівського міськрайонного суду від 13 липня 2006 року.

Цим вироком

ОСОБА_3, мешканця АДРЕСА_1, не судимого, засуджено за ч.1 ст.121 КК України на 5 років позбавлення волі, за ч.1 ст.129 КК Украни на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів призначено 5 років позбавлення волі.

ОСОБА_3 визнано винуватим і засуджено за те, що він 31 грудня 2005 року близько 13 години в квартирі АДРЕСА_1 в стані алкогольного сп'яніння на грунті особистих неприязних відносин під час сварки з бувшою дружиною ОСОБА_4 та сином ОСОБА_5 став розмахувати ножем перед обличчям останнього погрожуючи йому вбивством. ОСОБА_5 приймаючи ці погрози реально схопив ніжку стільця для захисту. В сварку втрутилась потерпіла ОСОБА_4 намагаючись припинити сварку, стала між сином та ОСОБА_5, в цей час останній наніс їй удар кухонним ножем в область грудної клітки, спричинивши їй умисні тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення.

В апеляції засуджений ОСОБА_3 вказує, що досудове і судове слідство проведено однобічно і неповно, суд не дав належної оцінки зібраним у справі доказам, зокрема, тій обставині, що він захищався від нападу потерпілих, не враховано поведінку потерпілих, що передували конфлікту, наведені у вироку докази про його винність ґрунтуються на припущеннях, не ознайомлено з матеріалами справи про закриття кримінальної справи щодо потерпілих по заподіянні йому тілесних ушкоджень.

Просить вирок скасувати, а справу закрити.

Справа:   №  675

Категорія:   11

Головуючий у першій  інстанції   Бондаренко Ю.О.

Доповідач:  Лізанець П.М.

Захисник засудженого, також порушує питання про скасування судових рішень щодо свого підзахисного та закриття справи, посилається на неповноту та однобічність досудового і судового слідства. В матеріалах справи відсутні докази про винність ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину оскільки наведені у вироку докази не відповідають фактичним обставинам, судом не взято до уваги що його підзахисний захищався від нападу потерпілих.

Заслухавши доповідача, пояснення захисників які підтримали апеляцію, промову прокурора, який вважає вирок законним та обґрунтованим, а апеляції безпідставні, перевіривши справу та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вони підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

Згідно ст.22 КПК України, прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявляти як ті обставини що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.

Суд відповідно до ст.323 КПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті у судовому засіданні.

Ці вимоги кримінально-процесуального закону органом досудового слідства і судом не додержано.

З матеріалів справи вбачається, що засуджений ОСОБА_3 ні на стадії досудового слідства ні в судовому засіданні вину у вчинені злочинів передбачених ч.1 ст.129, ч.1 ст.121 КК України не визнав та заявив, що між ним і потерпілими були неприязні відносини.

Під час сварки ОСОБА_3 ОСОБА_4 вдарила його стільцем по голові, захищаючись закрив голову руками, після цього вдарила по руці, а потім кинула в нього стілець, після цього схопила з стола кухонний ніж, намагалась вдарити ним по голові, він відхилився, вдарила його по чолу, захищаючись перехопив руку потерпілої в якій був ніж, намагався відвернути удар і випадково попав ножем в грудну клітку потерпілої.

Окрім того, ОСОБА_3 стверджував, що під час побиття його жінкою, його син Степан також намагався бити його поламаним стільцем.

Згідно висновку судово-медичної експертизи за №37/2006 у підсудного ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у виді садин (3) в тильній поверхні лівої кисті, підшкірної гематоми на задній поверхні верхньої частини лівого передпліччя, що виникли від дії твердих тупих предметів по ударному механізму спричинення і механізму тертя, можливо внаслідок нанесення удару табуреткою.

Крім цього виявлена рана чоло-тім'яної області голови справа в стадії загоєння, що виникла внаслідок дії плоского колючо-ріжучого предмету типу ножа або гострогранних предметів по ударному механізму спричинення. По давності виникнення вкладається в строк пригоди, що мало місце 31 грудня 2005 року. Заподіяні тілесні ушкодження відносяться до групи легких тілесних (а.с. 123-

124).

В супереч вимог ст.ст-73, 74 КПК України вказані показання засудженого ОСОБА_3 ні органом досудового слідства ні судом не спростовані та залишені без належної перевірки, чим допущена неповнота досудового та судового слідства.

Крім того, досудовим слідством і судом не встановлено, де, при яких обставинах ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, хто їх заподіяв, чим порушено вимоги ст.64 КПК України.

Між тим, органом досудового слідства і судом не було досліджено попередні відносини, що склались між підсудним і потерпілими до вчинення злочину, не досліджено дані щодо потерпілої ОСОБА_3 ОСОБА_4, її поведінку та характеристику, чи працює.

Органом досудового слідства допущено також порушення вимог кримінально-процесуального закону, зокрема, протокол оголошення обвинуваченому про закінчення досудового слідства та пред'явлення йому матеріалів справи для ознайомлення не підписаний обвинуваченим, чим порушено вимоги ст.ст.218, 220 КПК України (а.с.180-181).

Апеляційний суд вважає, що без усунення порушень вимог кримінально-процесуального закону та неповноти досудового слідства дійти переконливого висновку про спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_4 та погрози вбивством потерпілого ОСОБА_5 саме при обставинах зазначених в обвинувальному висновку і вироку неможливо.

У справі необхідно провести додаткову судово-медичну експертизу на вирішення якої поставити питання про можливість заподіяння виявлених у ОСОБА_3 ОСОБА_4 тілесних ушкоджень при обставинах зазначених у його показаннях та показаннях ОСОБА_3 і свідка ОСОБА_5, докладно допитати засудженого та потерпілих з приводу події, які відбувались на місці вчинення злочину, можливості отримання тілесних ушкоджень при інших обставинах, дослідити відносини між обвинуваченим та потерпілими, пояснення обвинуваченого про заподіяння йому тілесних ушкоджень та в залежності від встановленого дати належну юридичну оцінку подіям та правильно кваліфікувати їх.

Унаслідок специфіки процесуальні форми судового розгляду допущені порушення досудовим слідством не можуть бути усунуті під час судового слідства, тому вирок відповідно до ст.ст.367, 368, 369 п.4 ч.1 ст.374 КПК України, підлягає скасуванню, а справа поверненню на додаткове розслідування.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 його захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Мукачівського міськрайонного суду від 13 липня 2006 року щодо ОСОБА_3 скасувати, кримінальну справу повернути прокурору м.Мукачево на додаткове розслідування.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 залишити попередній - тримання під вартою.