АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

10   жовтня 2006 року                                                                                       м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді - Стана І.В., суддів - Лізанця П.М., Симаченко Л.І., за участю прокурора - Фотченка С.І., захисника - адвоката ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Берегівського районного суду від 02 грудня 2005 року, яким

ОСОБА_2, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, гр. України, з середньою освітою, працював ІНФОРМАЦІЯ_1, одружений, на утриманні малолітня дитина, в порядку ст. 88-89 КК України не судимий, -засуджений за  ст. ст. 15 ч. 1 - 185 ч. 1 КК України на один рік позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком вісімнадцять місяців та зобов'язано його повідомляти органи кримінально-виконавчої Системи про зміну місця проживання та роботи. За ст. 185 ч. 2 КК України ОСОБА_2 виправданий. Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 залишено попередній - застава. Речовий доказ - дверний замок автомобіля, матерчатий мішок з 6 стержнями в формі ключів, що зберігаються у Виноградівському відділі УБОЗ УМВС України Закарпатської області - знищено, а радіоприлад, що переданий ОСОБА_3 - залишено останньому.

ОСОБА_2 визнаний винуватим і засуджений за вчинений злочин при таких обставинах. 29 листопада 2002 року приблизно о 20-й годині ОСОБА_2, знаходячись на автостоянці біля бару «Шеркерт», що на пл. Пушкіна в м. Берегові, намагався таємно викрасти автомагнітофон вартістю приблизно 500 гривень із автомашини марки «Мерседес-Бенц», що належав власнику автомобіля ОСОБА_4, однак злочинні дії до кінця довести не зміг із причин, що не залежали від його волі.

Окрім цього, органом досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що З квітня 1999 року в період з 12-ї години 30 хвилин до 13 -ї години 30 хвилин знаходячись по вул. Капушанській у м. Ужгороді з автомашини марки «ВАЗ-2108», державний номерний знак НОМЕР_1 таємно викрав наступне майно вартістю : - шкіряне пальто з капюшоном вартістю - 200 гривень ;

Справа: № 564

категорія: 11

головуючий у суді першої інстанції: Феєр О.О.

Доповідач: Стан І.В.

· жіночу блузку - 60 гривень ;

· жіноче плаття - 120 гривень ;

· замшеву жіночу куртку - 200 гривень ;

· спідницю - 80 гривень ;

· шкіряну куртку чорного кольору - 450 гривень ;

· чоловічу сорочку - 60 гривень ;

· дві пари жіночих туфель -180 гривень ;

· жіночі босоніжки - 60 гривень ;

· жіночу сумку - ЗО гривень ;

· жіночі туфлі - 30 гривень,

· десять палок ковбаси - 100 гривень ;

· 8 кг. ветчини -128 гривень ;

· 10 кг. свиного окороку - 50 гривень ;

· пляшку трав'яної настойки «Фернет» - 40 гривень ;

-15 плиток шоколаду «Африкана» -15 гривень та 4 сумки вартістю 20 гривень, - всього майна на загальну суму 2963 гривні, чим заподіяв матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_5.

В апеляції помічник прокурора, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції вказує про те, що вирок суду є незаконним та необгрунтованим. Вважає, що судом першої інстанції допущена неповнота при дослідженні зібраних органом досудового слідства доказів та невідповідність висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам справи, зокрема, в зв'язку з відсутністю відповідної оцінки доказів. Прокурор вважає, що суд першої інстанції безпідставно виправдав ОСОБА_2 за ч. 2 ст.185 КК України по епізоду крадіжки товарно-матеріальних цінностей на суму 2963 грн. з автомобіля потерпілої ОСОБА_5.

Окрім цього, прокурор вказує про те, що зібрані органом досудового слідства докази достовірно підтверджують винуватість ОСОБА_2 в замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом потерпілого ОСОБА_4. При цьому прокурор посилається на показання засудженого ОСОБА_2, які він давав під час досудового слідства, написану ним явку з повинною, показання потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, протокол огляду автомобіля fa висновок трасологічної експертизи. Посилаючись на ці докази, прокурор вважає, що суд першої інстанції необгрунтовано перекваліфікував дії ОСОБА_2 за цим епізодом зі ст. ст. 15 ч. 1- 289 ч. З КК України на ст. ст. 15 ч. 1- 185 ч 1 КК України.

Просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до цього ж суду в іншому складі.

Іншими учасниками процесу апеляція на вирок суду не подавалась.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, основні доводи апеляції, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію та просив вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, доводи засудженого та його захисника адвоката ОСОБА_1 про необґрунтованість доводів апеляції прокурора, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Доводи апеляції про те, що судом першої інстанції необгрунтовано перекваліфіковані дії ОСОБА_2 за епізодом замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом потерпілого ОСОБА_4 зі ст. ст. 15 ч. 1- 289 ч. З КК України на ст. ст. 15 ч. 1- 185 ч 1 КК України колегія суддів відхиляє з таких підстав.

Так, з досліджених у судовому засіданні та наведених у вироку доказів вбачається, що 29 листопада 2002 року приблизно о 20-й годині ОСОБА_2, знаходячись на автостоянці біля бару «Шеркерт», що на пл. Пушкіна в м. Берегові, намагався таємно викрасти із автомашини марки «Мерседес-Бенц» саме автомагнітофон вартістю приблизно 500 гривень, що належав власнику автомобіля ОСОБА_4, однак злочинні дії до кінця довести не зміг із причин, що не залежали від його волі.

У судовому засіданні ОСОБА_2 підтвердив зазначене, вказавши, що під час досудового слідства давав такі ж показання ( а. с.566 689 ).

Зокрема, з власноручно. написаної ОСОБА_2 явки з повинною вбачається, що у вказаний у вироку час він намагався таємно викрасти автомагнітофон із автомашини марки «Мерседес-Бенц». Про його наміри вчинити злочин ОСОБА_3, який знаходився поруч із ним, не знав. В зв'язку з тим, що працівники міліції застосовували до нього недозволені методи слідства, тому він обмовив ОСОБА_3 у вчиненні злочину ( а. с. 165-169 ).

Будучи допитаним в якості обвинуваченого за участю захисника ОСОБА_1, ОСОБА_2 показав, що за вказаних у вироку обставин, у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем із автомашини марки «Мерседес-Бенц» в присутності свідка ОСОБА_3 намагався таємно викрасти автомагнітофон. При цьому ОСОБА_3 намагався відкрити дверку автомобіля зі сторони водія. Оскільки їх побачили, то вони почали втікати, не довівши свої наміри на заволодіння майном до кінця з причин, що не залежали від їх волі ( а. с. 172-175).

З показань ОСОБА_3, даних ним під час досудового слідства вбачається, що співробітники міліції застосовували до нього недозволені методи слідства, - заходи фізичного впливу, тому він обмовив себе та ОСОБА_2 в замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом потерпілого ОСОБА_4. Окрім цього, він обмовив себе у вчиненні ним інших злочинів на території Виноградівського району ( а. с. 112- 120, 276-278 ).

З протоколу очної ставки проведеної 16 травня 2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_2 підтвердив вищевказані показання про те, що намагався таємно викрасти автомагнітофон із автомашини марки «Мерседес-Бенц», однак злочин не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі (а. с.353-355).

Постановою слідчого в особливо важливих справах СУ УМВС України в Закарпатській області від 19 березня 2003 року відмовлено в порушенні кримінальної справи по фактах викрадення автомобілів ОСОБА_3 у червні - серпні 2002 року за відсутністю події злочину, передбаченого ст. 289 КК України, а постановою цього ж слідчого матеріали по вказаних фактах виділені в окреме провадження ( а. с. 309-310, 360 ).

Постановою слідчого в особливо важливих справах СУ УМВС України в Закарпатській області від 14 травня 2003 року виділено з кримінальної справи для перевірки матеріали щодо заявлених ОСОБА_3 доводів про застосування працівниками міліції до нього та ОСОБА_2 недозволених методів слідства, які привели до їх самообмови у вчиненні злочинів ( а. с. 361).

Свідок ОСОБА_9 під час досудового слідства показав, що будучи затриманим довідався від працівників міліції про вчинену ОСОБА_2 якусь крадіжку ( а. с. 157).

З протоколу усної заяви про вчинений злочин вбачається, що двоє невідомих осіб намагались викрасти автомобіль марки «Мерседес-Бенц», що належав потерпілому ОСОБА_4, однак злочин не довели до кінця з причин, що не залежали від їх волі, - а з протоколу огляду автомобіля, що зі сторони водія пошкоджена дверка ( а. с. 2, 3-4 ).

З показань свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_10, - співробітників міліції, даних ними як під час досудового слідства так і судового розгляду справи вбачається, що 29 листопада 2002 року затримавши ОСОБА_3 по підозрі у вчиненні злочину довідались від нього про його наміри разом із ОСОБА_2 викрасти автомашину марки «Мерседес-Бенц» ( а. с. 158-159, 160-161,675).

Постановою слідчого СВ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області від 10 червня 2004 року кримінальна справа порушена за ст. ст. 15 ч. 1- 289 ч. З КК України щодо ОСОБА_3 провадженням закрита на підставі ст. 6 п. 2 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину. З вказаної постанови вбачається, що органом досудового слідства достовірно встановлено, що ОСОБА_2, вчиняючи злочин діяв самостійно, про намір вчинити злочин ОСОБА_3 не повідомляв, а останній участі у вчиненні злочину не приймав й про наміри ОСОБА_2 не знав ( а. с. 503 ).

Інші докази, в тому числі ті, на які посилається прокурор в апеляції, а саме показання потерпілого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_6 не спростовують показання ОСОБА_2 про те, що за вказаних у вироку обставин він намагався саме таємно викрасти автомагнітофон із автомашини належної потерпілому.        

Таким чином колегія суддів вважає, що вищенаведені докази, в тому числі ті, на які посилається прокурор в апеляції достовірно не підтверджують винуватість ОСОБА_2 в тому, що 29 листопада 2002 року приблизно о 20-й годині, знаходячись на автостоянці біля бару «Шеркерт», що на пл. Пушкіна в м. Берегові, він намагався незаконно заволодіти транспортним засобом, а підтверджують його вину в замаху на таємне викрадення з автомашини марки «Мерседес-Бенц» саме автомагнітофона вартістю приблизно 500 гривень.

Окрім цього, колегія суддів вважає, що можливості збирання додаткових доказів у підтвердження пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення за ст. ст. 15 ч. 1- 289 ч. З КК України вичерпані, і враховує також те, що прокурор у підтвердження своїх доводів не посилається на які-небудь інші достовірні докази.

Тому, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції при перекваліфікації дій ОСОБА_2 зі ст. 15 ч. 1- 289 ч. З КК України на ст. ст. 15 ч. 1-185 ч. 1 КК України ґрунтуються на здобутих у судовому засіданні доказах і матеріалах кримінальної справи, а доводи апеляції прокурора в цій частині відхиляє.

Доводи апеляції прокурора про допущену судом першої інстанції неповноту при дослідженні зібраних органом досудового слідства доказів по епізоду крадіжки товарно-матеріальних цінностей на суму 2963 гривень із автомобіля потерпілої ОСОБА_5, колегія суддів задовольняє з таких підстав.

Так, з вироку суду вбачається, що судом першої інстанції не дана оцінка зібраним органом досудового слідства доказам про причетність ОСОБА_2 до таємного викрадення майна потерпілої ОСОБА_5.Зокрема, з вироку суду не вбачається з яких підстав визнані недопустимими і відхилені показання ОСОБА_2, дані ним під час досудового слідства, дані, що містяться в явці з повинною, протоколи огляду автомашини марки «ВАЗ-2108» та висновок трасологічної експертизи ( а. с. 238, 239-240, 243- 245, 256-257). При умотивуванні своїх висновків у цій частині судом першої інстанції порушені вимоги ст. ст. 321-339 КПК України та роз'яснень, які Пленум Верховного Суду України дав у п. 17 постанови від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку« ( із змінами, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 1993 року № 3 та від 3 грудня 1997 року № 12, про те, що висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів повинно бути мотивовано.

Окрім цього, з резолютивної частини вироку не вбачається з яких підстав ОСОБА_2 виправданий за пред'явленим йому обвинуваченням у таємному викраденні чужого майна -майна потерпілої ОСОБА_5.

При новому розгляді справи за даним епізодом обвинувачення ОСОБА_2 необхідно також ретельно перевірити його доводи про застосування до нього співробітниками міліції недозволених методів слідства, які привели до його самообмови у вчиненні злочину, дати належну оцінку матеріалам перевірки, яку провела прокуратура за заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і, в залежності від здобутого, прийняти рішення по суті справи.

Внаслідок допущеної судом першої інстанції неповноти при з'ясуванні фактичних обставин справи пред'явленого ОСОБА_2 в обвинувачення злочину передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України, невідповідності висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам справи  вирок підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

Оскільки для усунення вищевказаної неповноти та невідповідності висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам справи, необхідно провести значний обсяг процесуальних дій, які з дотриманням специфіки судового розгляду справи апеляційним судом не можуть бути виконані, а також у зв'язку з тим, що при постановленні вироку допущено порушення вимог ст. ст. 321-339 КПК України, колегія суддів, враховуючи, що в апеляції прокурора ставиться питання саме про направлення справи на новий судовий розгляд, а не постановлення нового вироку, скасовує вирок і направляє справу на новий судовий розгляд до цього ж суду в іншому складі.

Враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого ОСОБА_2 обвинувачує орган досудового слідства запобіжний захід щодо нього залишити попередній - застава.

Керуючись    ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляцію, яку подав помічник прокурора Берегівського району, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити.

Вирок Берегівського районного суду від 02 грудня 2005 року щодо ОСОБА_2 в частині виправдання його за ст. 185 ч. 2 КК України скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 залишити попередній - застава.