ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2012 року справа № 5020-661/2012

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

(95044, АДРЕСА_1)

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

(99029, АДРЕСА_2)

про стягнення заборгованості у розмірі 10733,07 грн

Суддя Плієва Н.Г.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_3, довіреність № 698 від 14.03.2008

відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

Суть спору:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 10733,07 грн з яких: 9930,89 грн - основна заборгованість за договором, 612,38 грн - пеня, 120,29 грн 3 % річних, 69,51 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором купівлі - продажу № 720 від 07.06.2011, а саме не оплатив отриманий ним товар.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 15.06.2012 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 04.07.2012.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався та у судовому засіданні оголошувалась перерва.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з зазначених у позові підстав, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач проти задоволення позову заперечувала, пояснила, що нею було повернуто позивачу товар на загальну суму 4809,95 грн у підтвердження чого надала накладну а повернення товару. Також зазначила, що розрахунок з позивачем проводився в готівковій формі, шляхом передачі грошей за отриманий товар приблизно у розмірі 1500,00 грн через працівників фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

07.06.2011 між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі -продавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (далі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 720 (далі -Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався на умовах, передбачених договором поставляти і передавати у власність покупцю, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати товари в асортименті, кількості і вартості, вказані в накладних (товарних або товарно-транспортних) (далі-Товар).

Відповідно до пункту 3.1 Договору, асортимент товару, який постачається за цим договором, передбачений в накладних і замовленні (заявці).

Продавець завчасно узгоджує з продавцем обсяги поставки товару та подає відповідне замовлення заявнику -продавцю. Допускається подання замовлення-заявки поштою, факсом, телеграмою, за допомогою електронної пошти та інших засобів зв'язку (п. 3.2 Договору).

Продавець зобов'язується в триденний термін після узгодження замовлення - заявки поставити товар покупцю відповідно до замовлення-заявки покупця згідно з умовами договору (п. 3.3 Договору).

Згідно з п. 3.12 Договору претензії по кількості, якості, асортименту товару приймаються в момент прийняття товару; по упаковці, маркуванню, прихованим та зовнішнім дефектам - на протязі трьох робочих днів з моменту поставки товару.

Відповідно до п. 3.14 Договору, за умови настання обставин, зазначених у п. 3.12 Договору, покупець зобов'язаний повернути, а продавець зобов'язаний прийняти товар, який підлягає поверненню у разі обґрунтованості вимоги покупця.

Право власності на товар, що повертається переходить до продавця з моменту підписання сторонами возвратної накладної товарно-транспортної накладної, що засвідчує факт отримання товарів продавцем.

У пункті 2.2 Договору сторони узгодили, що до ціни товару входять його пакування, завантаження та транспорт продавця, та доставка на адресу, що вказана у п. 2.3 Договору.

Товар передається продавцем покупцю окремими партіями за адресою: АДРЕСА_3, магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1»(п. 2.3 Договору).

Пунктом 2.4 Договору встановлено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому та готівковому порядку протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару від продавця (харчові продукти).

Відповідно до п. 2.5 Договору, датою отримання товару вважається дата, яка вказана на накладних продавця.

Підставою для звернення позивача до суду з даним позовом стало невиконання з боку відповідача умов договору щодо своєчасної та повної оплати отриманого ним товару за накладними № РН-5009436 від 07.12.2011, № РН-5009774 від 17.12.2011 та № РН-5009798 від 17.12.2011. у зв'язку з чим у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 утворилась заборгованість за договором з урахуванням штрафних санкцій перед фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 у розмірі 10733,07 грн

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню виходячи з наступного.

В силу статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дані правовідносини між сторонами виникли з приводу виконання договору купівлі-продажу, правовідносини яких регулюються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

На підставі частини першої статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договором купівлі-продажу № 720 від 07.06.2011 передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем в безготівковому або готівковому порядку протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару від продавця (харчові продукти).

В судовому засіданні встановлено, що на виконання умов договору позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 9930,89 грн, що підтверджується відповідними накладними № РН-5009436 від 07.12.2011, № РН-5009774 від 17.12.2011 та № РН-5009798 від 17.12.2011. Відповідач прийняв цей товар, що підтверджується підписом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, поставленим на видаткових накладних /а.с. 10-12/, а також отримання товару на зазначену суму не спростовувалось відповідачем у судовому засіданні.

В той же час, відповідач зазначила, що нею було повернуто позивачу товар на загальну суму 4809,95 грн, що підтверджується накладною про повернення товару.

Суд встановив, що умовами Договору передбачено повернення товару, зокрема, покупець зобов'язаний повернути, а продавець зобов'язаний прийняти товар, який підлягає поверненню у разі обґрунтованості вимоги покупця. Право власності на товар, що повертається переходить до продавця з моменту підписання сторонами возвратної накладної товарно-транспортної накладної, що засвідчує факт отримання товарів продавцем (п. 3.14 Договору).

Надана відповідачем накладна, як доказ у підтвердження повернення товару, не може бути прийнята судом до уваги, оскільки вона не містить підписи сторін, яки б засвідчували факт отримання товару продавцем.

Належних доказів повної або часткової сплати зазначеної суми боргу, або повернення отриманого товару відповідач суду не надав, отже, станом на день вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 9930,89 грн.

За таких обставин, позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за договором купівлі - продажу № 720 від 07.06.2011 у розмірі 9930,89 грн підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 612,38 грн, 3% річних у розмірі 120,29 грн та інфляційні втрати у розмірі 69,51 грн.

Частиною другої статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом застосування штрафних санкцій.

Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець сплачує продавцю пеню за кожний прострочений день у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу.

Суд перевірив розрахунок пені на суму заборгованості за період з 22.12.2011 по 28.05.2012 та з 04.01.2012 по 28.05.2012 та визнав його правильним, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 612,38 грн.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунки позивача 3 % річних за період 22.12.2011 по 28.05.2012 та з 04.01.2012 по 28.05.2012 та інфляційних втрат за період з січня 2012 року по квітень 2012 року визнані судом правильними.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 612,38 грн, інфляційних втрат в розмірі 69,51 грн та 3 % річних в розмірі 120,29 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, за подання позовної заяви немайнового характеру -1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до пункту третього Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1175/2011 від 25.08.2011 розмір ставки судового збору у кожному конкретному випадку визначається виходячи з того розміру мінімальної заробітної плати, який було встановлено законом на момент сплати судового збору (станом на 1 січня календарного року).

Згідно з положеннями статті 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" з 1 січня 2012 року мінімальна заробітна плата складала 1073,00 грн, отже з вимог майнового характеру сплаті підлягав судовий збір у розмірі 1609,50 грн (2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, за подання позовної заяви майнового характеру).

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 1069,50 грн.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1641,00 грн, що є більш ніж встановлено законом.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі ніж встановлено законом.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про необхідність повернення позивачу з державного бюджету судового збору сплаченого в більшому розмірі, ніж встановлено законом у сумі 31,50 грн (1641,00 грн - 1609,50 грн).

На підставі наведеного, керуючись статтям 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (99029, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (95044, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, відомості про розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) заборгованість за договором купівлі - продажу № 720 від 07.06.2011 у розмірі 10733,07 грн (десять тисяч сімсот тридцять три грн 07 коп), з яких: 9930,89 грн - сума основного боргу за договором, 612,38 грн - пеня, 120,29 грн - 3% річних, 69,51 грн - інфляційні втрати, а також судовий збір у розмірі 1 609,50 грн (одна тисяча шістсот дев'ять грн 50 коп).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (95044, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, відомості про розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) з держаного бюджету міста Севастополя надмірно сплачений судовий збір у розмірі 31,50 грн (тридцять одна грн 50 коп).

Повне рішення складене 10.08.2012.

Суддя підпис Н.Г. Плієва