Справа № 1-25/2012
Категорія ч.3 ст.190 КК України
Головуючий у 1 інстанції Мельник І.І. Іван Іванович
Суддя-доповідач ОСОБА_1
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Кавацюка М.Ф.,
суддів Шкрібляка Ю.Д., Іванів О.Й.,
з участю: прокурора Рибки Л.Я..
засудженого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Івано Франківську кримінальну справу за апеляцією представника потерпілого ОСОБА_3, на вирок Галицького районного суду від 31 липня 2012 року-,
В С Т А Н О В И Л А :
вказаним вироком ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, працюючого водієм-експедитором приватного підприємства «Західтехнотранс»,військовозобов'язаного, не судимого, громадянина України,-
визнано винним за ст. 190 ч.3 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Застосувавши ст.ст. 75, 76 КК України, ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі звільнино з випробуванням з іспитовим строком тривалістю на 2 роки та зобов'язано засудженого не виїджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи та періодично з'являтися для реєстрації в цей орган.
Запобіжний захід - підписку про невиїзд залишено попередній до вступу вироку в законну силу.
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 119065 грн. 50 коп. матеріальної шкоди.
Питання щодо речових доказів вирішено відповідно до закону.
За вироком суду засуджений ОСОБА_2 вчинив незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайства) у великих розмірах при наступних обставинах:
в жовтні 2010 року ОСОБА_2, усвідомлюючи те, що він не мав можливості погасити заборгованість у розмірі 9578.54 доларів США, що в гривневому еквіваленті становило 75574 грн.68 коп., по кредитному договору № 175 КК від 28.09.2007 року, укладеного ним із Галицьким відділенням № 1 Івано-Франківської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» для придбання основних засобів з терміном повного погашення кредиту 27 вересня 2010 року, вирішив з метою заволодіння чужим майном - грошовими коштами у великих розмірах шляхом обману, а саме, незаконно реалізувати (продати) стороннім особам свій транспортний засіб - автомобіль марки «Мерседес-Бенц Спринтер», 2000 року випуску, жовтого кольору, д.н НОМЕР_1, який знаходився в нього як заставне майно вартістю 88375 грн. у ПАТ КБ «ПриватБанк» згідно договору застави автотранспорту від 28 вересня 2007 року.
22 листопада 2010 року ОСОБА_2, знаходячись в м. Івано-Франківську по вул. Мельника, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману та особистої наживи, умисно попередньо не повідомивши та скривши факт перебування вищезазначеного автомобіля під банківською заставою, продав жителю м. Івано-Франківська ОСОБА_4 цей автомобіль за 15000 доларів США, що в еквіваленті на той час становило суму 119065 грн. 50 коп. Таким чином, ОСОБА_2 шахрайським шляхом заволодів вказаними грошовими коштами, які використав в подальшому на особисті потреби, чим завдав потерпілому ОСОБА_4 значної матеріальної шкоди у великих розмірах на загальну суму 119065 грн. 50 коп.
12 квітня 201 1 року по вул. Львівській в м. Галичі, на підставі виконавчого листа № 2-953 року, виданого Галицьким районним судом 03.11.2010 року про звернення стягнення на заставне майно, працівниками відділення ДВС Галицького районного управління юстиції автомобіль «Мерседес-Бенц Спринтер», д.н НОМЕР_1 із користування ОСОБА_4 було вилучено та здійснено опис та арешт його, як заставного майна. Цього ж дня конфіскований автомобіль було передано на зберігання в Івано-Франківську філію ПАТ КБ «ПриватБанк», який до цього часу знаходиться на майданчику конфіскату ПАТ КБ «ПриватБанк», що по вул. Калуське шосе, 2в в с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області.
В поданій апеляції представник потерпілого ОСОБА_3 вважає даний вирок незаконним, що підлягає скасуванню з підстав невідповідності призначеного покарання ОСОБА_2 із застосуванням положень ст.75 КК України надто м'яким, оскільки не відповідає тяжкості вчиненого засудженим злочину та його особі. Просить даний вирок скасувати, і призначити більш суворе покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років.
В своєму запереченні на апеляцію ОСОБА_2 вважає апеляцію безпідставною і просить залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.
В своєму запереченні на апеляційну скаргу прокурор, який брав участь в суді першої інстанції вважає апеляцію ОСОБА_2 безпідставною, просить залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді Кавацюка М.Ф, пояснення прокурора, яка заперечення прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, на апеляцію представника потерпілого не підтримала, а апеляцію представника потерпілого підтримала частково в частині призначеного покарання і просить постановити новий вирок, призначивши більш суворе покарання без застосування ст..75 КК України; засудженого, який заперечив подану апеляцію та просить вирок скасувати, так як своєї вини не визнає, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляцію слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.
Таких вимог закону суд при постановленні вироку у даній справі дотримався.
Винність засудженого ОСОБА_2 доведена наведеними у вироку доказами, яким суд дав об'єктивну оцінку, його дії за ст. 190 ч.3 КК України кваліфіковано правильно, ці обставини не оспорюються в апеляції і вирок в цій частині не переглядається.
Що стосується призначеного покарання, то відповідно до вимог до ст.65 КК України, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, за яких вчинений злочин, в тому числі і ті обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Ці вимоги закону, судом першої інстанції дотримані.
Доводи апелянта: представника потерпілого ОСОБА_4 та прокурора під час апеляційного розгляду є безпідставними. Призначаючи покарання ОСОБА_2 суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а саме те, що злочин вчинив вперше, у вчиненому розкаюється, сприяв розкриттю злочину, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, згоден повністю відшкодувати потерпілому завдану шкоду і потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні не наполягав на суворості його покарання, за місцем роботи характеризується позитивно.
З врахуванням наведених обставин та обставин, які призвели до вчинення злочину, суд мав достатньо підстав застосувати ст. 75 КК України
Отже покликання представника потерпілого та прокурора про м'якість призначеного покарання ОСОБА_2 колегія суддів вважає необґрунтованими.
Щодо поданої заяви ОСОБА_2, в якій він зазначає, що вину в скоєному злочині не визнає, шахрайських дій не вчиняв, так як заборгованість по кредиту погасив, і просить провести судове слідство в справі та винести законне і справедливе рішення і яку підтримав під час апеляційного розгляду, то колегія суддів до уваги не бере, оскільки він апеляційної скарги не подавав, як на досудовому так і в судовому засіданні вину визнав повністю і судове слідство проведене в порядку ст..299 КПК України (в редакції 1960 року).
З огляду на наведене, апеляційних підстав для зміни чи скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України ( в редакції 1960 року), колегія суддів:
у х в а л и л а :
Апеляцію представника потерпілого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Галицького районного суду від 31 липня 2012 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.
Головуючий М.Ф. Кавацюк
Судді Ю.Д.Шкрібляк
О.Й.Іванів
Згідно з оригіналом
Суддя: М.Ф. Кавацюк