АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01 листопада 2006 року                                                                                 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді - Вотьканича Ф.А.,

суддів - Стана І.В., Дідика В.М.,

з участю прокурора - Фрицюк В.В.,

захисника  -  адвоката  ОСОБА_1   та   засудженого

ОСОБА_2, розглянув матеріали кримінальної справи за апеляцією помічника прокурора м. Ужгорода на вирок Ужгородського міськрайонного суду від 29 травня 2006 року, яким

ОСОБА_2, уродженець АДРЕСА_1, гр. України, з середньою освітою, не одружений, ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимий, засуджений за ч. 2 ст. 190 КК України на один рік обмеження волі, а за ч. 2 ст.186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на один рік позбавлення  волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбуття ОСОБА_2 призначено один рік позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_2 залишено попередній - тримання під вартою, а початок строку відбування покарання встановлено обчислювати з 14 листопада 2005 року.

ОСОБА_3, уродженець та мешканець АДРЕСА_2, гр. України, з середньою освітою, не працював, не одружений, не судимий, -засуджений за ч. 2 ст. 190 КК України на один рік позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 75, 104 КК України ОСОБА_3 звільнений від призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку терміном в один рік.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_3 залишено попередній - підписка про невиїзд.

Справа: № 693

категорія :11-а

Головуючий у першій інстанції: Івашкович І.І

Доповідач: Стан І.В.

Речові докази : мобільний телефон марки „Соні-Еріксон Т-230", переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_4, мобільний телефон марки „Соні-Еріксон К-300", переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_5 постановлено залишити в розпорядженні останніх.

Згідно вироку, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винуватими й засуджені за вчинені злочини при таких обставинах.

22 квітня 2005 року приблизно о 9 -й годині 30 хвилин ОСОБА_2 за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_3, знаходячись неподалік від будівлі облвійськомату, що на пл. Ш.Петефі, в м. Ужгороді, зустрівши ОСОБА_6 попросили від нього мобільний телефон, щоб передзвонити. Після цього, поки ОСОБА_3 відволікав увагу потерпілого, ОСОБА_2 із телефоном зайшов до будівлі облвійськомату, звідки втік. Тим самим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_6 заволоділи мобільним телефоном марки „Соні-Еріксон Т-230" вартістю 480 гривень, що належав його матері ОСОБА_4.

13 вересня 2005 року приблизно о 14 - й годині ОСОБА_2, знаходячись по вул. Швабській у м. Ужгороді, неподалік Інтернет - клубу „Луна", підійшовши до потерпілого ОСОБА_7 вихопив у нього з рук мобільний телефон, сказавши, при цьому, що зателефонує і поверне його. Після цього, ОСОБА_2 поступово відійшов за будинки і, не дивлячись на те, що потерпілий побіг за ним, втік. Тим самим, ОСОБА_2 учинив відкрите викрадення майна ОСОБА_7, заподіявши матері останнього - ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 810 гривень.

02 жовтня 2005 року приблизно о 17-й годині ОСОБА_2, знаходячись неподалік магазину „ABC" по вул. Я. Гуци в м. Ужгороді, зустрівши знайомого ОСОБА_8, попросив від нього мобільний телефон під приводом передзвонити. Отримавши телефон, вставив у нього свою картку та поступово віддаляючись втік від потерпілого, не дивлячись на те, що останній кричав йому щоб той віддав телефон та пробував його наздогнати. Тим самим, ОСОБА_2 учинив відкрите викрадення майна потерпілого ОСОБА_8, заподіявши йому матеріальну шкоду на суму 550 гривень.

Таким же способом, 20 жовтня 2005 року приблизно о 15 - й годині, перебуваючи на території обласного протитуберкульозного -диспансеру по вул. Нахімова в м. Ужгороді, ОСОБА_2, зустрівши знайомого ОСОБА_9, відкрито викрав у нього мобільний телефон марки „Самсунг Е-700", заподіявши йому матеріальну шкоду на суму 900 гривень.

В апеляції помічник прокурора м. Ужгорода вказує про те, що за епізодом заволодіння майном потерпілого ОСОБА_9 дії ОСОБА_2 не вірно перекваліфіковані зі ст. 187 ч. 1 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки мобільним телефоном потерпілого засуджений заволодів застосувавши ніж. Окрім цього, прокурор в апеляції вказує про те, що судом першої інстанції щодо ОСОБА_2 необгрунтовано застосовані вимоги ст. 69 КК України. Прокурор вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 у вчиненні злочинів розкаявся не відповідають фактичним обставинам справи, з яких убачається, що за епізодами відкритого заволодіння майном потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_8 засуджений вину визнав тільки частково. Вказане, на переконання прокурора, не свідчить про розкаяння засудженого у вчиненні злочинів. Інших обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_2 й істотно знижують ступінь його суспільної небезпечності по справі не здобуто. Тому прокурор вважає, що судом необгрунтовано застосовані щодо ОСОБА_2 вимоги ст. 69 КК України. Просить вирок суду скасувати із-за м'якості призначеного ОСОБА_2 покарання та неправильною перекваліфікацією його дій, а справу направити на новий судовий розгляд.

Іншими учасниками процесу апеляція на вирок суду не подавалась.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, основні доводи апеляції, пояснення прокурора, який просив задовольнити апеляцію, пояснення засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1, які вважали вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає до скасування з таких підстав.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні злочинів - заволодіння майном потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8, за встановлених у вироку обставин, підтверджується сукупністю зібраних по справі, перевірених у судовому засіданні та наведених у вироку доказів, яким суд першої інстанції дав належну оцінку і така учасниками процесу не оспорюється.

Дії засудженого ОСОБА_2 за вказаними епізодами злочинів, кваліфіковані за ст. 186 ч. 2,190 ч. 2 КК України.

Доводи апеляції помічника прокурора м. Ужгорода про те, що за епізодом заволодіння майном потерпілого ОСОБА_9 дії ОСОБА_2 не вірно перекваліфіковані зі ст. 187 ч. 1 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України, колегія суддів задовольняє з таких підстав.

Так, з показань потерпілого ОСОБА_9 вбачається, що 20 жовтня 2005 року приблизно о 15 - й годині він проходив по вул. Нахімова в м. Ужгороді, по території обласного протитуберкульозного диспансеру. В цей момент до нього ззаду підійшов ОСОБА_2 схопив його лівою рукою за ліве передпліччя й, приставивши до шиї ножа, вирвав у нього з рук мобільний телефон марки „Самсунг Е-700" вартістю 900 гривень.

Такі ж показання потерпілий давав під час досудового слідства, в тому числі при проведенні ставки віч-на-віч між ним та ОСОБА_2, а також при проведенні відтворення обстановки й обставин події за його участю.

Вказані докази свідчать про те, що ОСОБА_2 майном потерпілого ОСОБА_9 заволодів застосувавши насильство, яке було небезпечним для життя та здоров'я останнього.

Між тим з вироку суду вбачається, що вищевказаним доказам судом першої інстанції не дана будь-яка оцінка й не вмотивано чи підлягають до прийняття або відхилення ці докази, не з'ясовувалось чи має потерпілий підстави для обмови ОСОБА_2 у вчиненні злочину саме за вказаних у постанові про пред'явлення йому обвинувачення обставин, а з протоколу судового засідання - що в судовому засіданні не досліджувались дані, які містяться в протоколі ставки віч-на-віч між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 та протоколі відтворення обстановки й обставин події, а також інші докази, на які посилається орган досудового слідства в підтвердження пред'явленого за ч. 1 ст. 187 КК України ОСОБА_2 обвинувачення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції при перекваліфікації дій ОСОБА_2 з ч. 1 ст. 187 ч. 1 на ч. 2 ст. 186 КК України не ґрунтується на здобутих по справі доказах і не узгоджуються з вимогами закону.

Колегія суддів також вважає, що судом першої інстанції необгрунтовано застосовано вимоги ст. 69 КК України щодо ОСОБА_2.

Так, при призначенні ОСОБА_2 покарання за ст. 186 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_2 вину у вчиненні цих злочину визнав тільки частково. Вказане не свідчить про те, що ОСОБА_2 у вчиненні злочинів розкаявся. Судом також не враховано, що передбачені ч. 2 ст. 186 КК України злочини, за які засуджено ОСОБА_2 відносяться до тяжких.

З вироку суду також не вбачається, які саме дві або більше обставини, суд визнав такими, що пом'якшують покарання ОСОБА_2 і давали підстави для застосування до нього вимог ст. 69 КК України.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 призначено занадто м'яке покарання й доводи апеляцій прокурора, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольняє.

Внаслідок допущеної судом першої інстанції неповноти при з'ясуванні фактичних обставин справи, невідповідності висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам справи   та   призначенням ОСОБА_2 покарання, яке   внаслідок м'якості не відповідає тяжкості злочинів та особі засудженого, вирок підлягає скасуванню.

 Оскільки для усунення вищевказаної неповноти та невідповідності висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам справи, необхідно провести значний обсяг процесуальних дій, які з дотриманням специфіки судового розгляду справи апеляційним судом не можуть бути виконані, а також у зв'язку з тим, що при постановленні вироку допущено порушення вимог ст. ст. 321-339 КПК України, колегія суддів, враховуючи, що в апеляції прокурора ставиться питання саме про направлення справи на новий судовий розгляд, а не постановлення нового вироку, скасовує вирок і направляє справу на новий судовий розгляд до цього ж суду в іншому складі.

Враховуючи тяжкість злочинів, у вчиненні яких ОСОБА_2 обвинувачує орган досудового слідства запобіжний захід щодо нього залишити попередній - тримання під вартою.

Керуючись  ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

апеляцію, яку подав помічник прокурора м. Ужгорода, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції,   задовольнити.

Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 травня 2006 року щодо засудженого ОСОБА_2 скасувати із-за неправильної перекваліфікації його дій та м'якості призначеного йому покарання, а справу направити на новий судовий розгляд до цього ж суду в іншому складі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 залишити попередній - тримання під вартою.