У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
07.11.2012 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : Дацківа В.В. (головуючий), Симаченко Л.І., Дідика В.М. з участю прокурора - Ластовичака В.Ю., скаржника - ОСОБА_3 та його представника - адвоката ОСОБА_4, розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляцією ОСОБА_3 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 12 жовтня 2012 року, якою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_3 на постанову помічника прокурора м. Ужгорода від 14.09.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом примушування ОСОБА_3 давати показання, за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 373, 365 КК України.
ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою про скасування постанови помічника прокурора м. Ужгорода від 14.09.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом застосування відносно нього працівниками міліції фізичного насильства.
Згідно з поданою скаргою, ОСОБА_3 вважав необґрунтованим рішення прокурора про відмову в прошенні кримінальної справи. В обґрунтування скарги послався на те, що у поданій ним заяві наведені достатні дані, які вказують на наявність у діях зазначених ним осіб складу злочинів, передбачених ст.ст. 365, 373 КК України. Крім цього, зазначає, що прокурором прокуратури м. Ужгорода не відібрано у нього пояснень по даному факту та не перевірено факту виклику швидкої допомоги у період з 12.03.2009 по 09.04.2009 року до ІТТ м. Ужгорода.
Постановою судді скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. На думку суду, прокурором обґрунтовано відмовлено у порушенні кримінальної справи, оскільки в результаті додаткових перевірок стосовно застосування фізичного насильства до скаржника під час досудового слідства шляхом опитування осіб, на яких вказав останній, факт застосування до нього фізичної сили з боку працівників міліції не підтвердився.
В апеляції ОСОБА_3 просить скасувати постанову судді від 14.09.2012 року, а матеріали направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляції посилається на те, що судом першої інстанції необґрунтовано залишено його скаргу без задоволення. Апелянт вважає, що перевірка його заяви про злочин проведена неповно та однобічно, не з'ясовано ряд обставин, які свідчать про наявність у діях зазначених ним осіб ознак злочину, передбаченого ст.ст. 365, 373 КК України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, скаржника ОСОБА_3 та його представника, які підтримали апеляцію, промову прокурора про законність та обґрунтованість постанови судді і залишення її без зміни, перевіривши матеріали провадження за скаргою та матеріали, за якими відмовлено в порушенні кримінальної справи, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд вважає, що апеляція підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 236-2 КПК України суддя приймає рішення за скаргою на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи залежно від того чи були при відмові в порушенні кримінальної справи додержані вимоги ст. 99 КПК України.
Ці вимоги закону суддею не дотримані.
Відповідно до вимог ст. 99 КПК України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя відмовляють в порушенні кримінальної справи при відсутності підстав до її порушення. Такими підставами, згідно ч. 2 ст. 94 КПК України є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Питання про наявність цих даних з'ясовується шляхом здійснення перевірки в порядку, передбаченими частинами 4 і 5 ст. 97 КПК України, а суддею - шляхом ознайомлення з матеріалами, на підставі яких було відмовлено в порушенні кримінальної справи та поясненням особи, яка подала скаргу, в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 236-2 цього Кодексу.
Залишаючи скаргу без задоволення, суд не прийняв до уваги, що повторна перевірка прокурором прокуратури м. Ужгорода проведена неповно та поверхово.
Так, за поданими скаржником заявами про протиправну діяльність з боку окремих працівників міліції Ужгородського МУ УМВС України в Закарпатській області, у ОСОБА_3 не відібрано жодного письмового пояснення про обставини, викладені у його скаргах, не перевірені факти викликів швидкої допомоги в період з 12.03. по 09.04.2009 року за час перебування скаржника в ІТТ м. Ужгорода, не опитані лікарі даного медичного закладу та не подано відповідні запити до Ужгородської станції швидкої допомоги, скарга про отримання тілесних ушкоджень під час перебування в ІТТ та проведення з ним слідчих дій працівниками міліції в повному обсязі не перевірялась.
Отже, суд першої інстанції розглянув матеріали в порушення ст. 236-2 КПК України, що істотно вплинуло на правильність прийняття рішення, а тому постанова суду підлягає до скасування з направленням провадження за скаргою на новий судовий розгляд.
При новому розгляді скарги суду першої інстанції необхідно ретельно перевірити доводи скаржника, дати їм відповідну оцінку і, в залежності від здобутого, прийняти законне рішення.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
апеляцію ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 12 жовтня 2012 року, якою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_3 на постанову помічника прокурора м. Ужгорода від 14.09.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом примушування ОСОБА_3 давати показання, за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 373, 365 КК України - скасувати, а матеріали за скаргою направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Судді: