Справа № 22-а-5123/ 2006 року Категорія: житлові
Головуючий 1 інст.- Сенаторов В.М. Доповідач - Котелевець А. В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2006 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Котелевець А.В.,
суддів - Кіпенко І.С., Хорошевського О.М., при секретарі - Полубан C.M.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, представника ОСОБА_2, на рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третьої особи - виконавчого комітету Київської районної ради м. Харкова про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третьої особи -виконавчого комітету Київської районної ради м. Харкова про поновлення порушеного права, вселення та укладання окремого договору найму жилого приміщення, -
ВСТАНОВИЛА:
В травні 2004 року ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_3, виконавчого комітету Київської районної ради м. Харкова про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Позивач вказав, що є наймачем двокімнатної загальною площею 52,06 кв. м. квартири АДРЕСА_1, в якій прописані він та його син -ОСОБА_3. Однак відповідач з 1999 року не проживає в квартирі без поважних причин. Посилаючись на підстави, передбачені ст. 71 ЖК України, просив задовольнити його позов.
Відповідач позов не визнав. У зустрічному позові просив поновити порушене право, вселити його у спірну квартиру, та змінити договір найму жилого приміщення, посилаючись на те, що він не може в ній проживати, так як позивач чинить йому в цьому перешкоди.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 24 травня 2006 року в позові ОСОБА_2 відмовлено.
Зустрічний позов задоволений. ОСОБА_3 вселений в квартиру АДРЕСА_1 з виділенням йому в користування ізольованої кімнати 13,5 кв. м.
Договір найму жилого приміщення, укладений з ОСОБА_2, змінений із зобов'язанням виконавчого комітету Київської районної ради м. Харкова укласти з ОСОБА_3 окремий договір найму користування на ізольовану кімнату площею 13,5 кв. м. у квартирі АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на невідповідність рішення фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції і постановити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_2 і відмову в задоволенні позову ОСОБА_3.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції -скасуванню з постановленням нового рішення із таких підстав.
Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3 та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами склались вкрай неприязні стосунки, які виключали спільне проживання.
Однак погодитись з таким висновком не можна, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають обставинам справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.
Відповідно до правил статей 71, 72 ЖК України, наймач або члени його сім'ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зокрема, вони в ньому не проживають без поважних причин понад шість місяців. У п. 10 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням /ст. 71 ЖК/, необхідно з'ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності /перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо/ суд може продовжити пропущений строк.
Як вбачається із матеріалів справи і стверджується належними доказами, наймачем двокімнатної квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 /а.с. 24/. Окрім нього, на спірній житловій площі з 15 грудня 1999 року прописаний його син -ОСОБА_3
Однак в спірну квартиру відповідач не поселився взагалі і не вимагав це зробити до дня пред'явлення ним позову. Ніяких перешкод йому в користуванні жилою площею батько не чинив. Згідно довідок на а.с. 8, 10 до органів міліції та житлово-експлуатаційної організації із відповідними письмовими заявами ОСОБА_3 не звертався. Не звертався також останній і до Харківського бюро технічної інвентаризації з питанням щодо обміну житла /а.с.6/.
Окрім цього, з липня 2000 року відповідач проживає за іншою адресою своєї сім'ї в кв. АДРЕСА_2, що не заперечувалось сторонами. При цьому, комунальні послуги та за спірну квартиру сплачувались і сплачуються до цього часу ОСОБА_2
Доказів того, що ОСОБА_3 не втратив інтересу до спірної квартири, матеріали справи не містять. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.
За таких обставин підстав для задоволення позову ОСОБА_3 немає. У зв'язку з чим підлягає задоволенню позов ОСОБА_2.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. 1, 3, 313, 314 ч. 2, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 травня 2006 року скасувати. Позов ОСОБА_2 задовольнити.
ОСОБА_3 визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.
В позові ОСОБА_3 про поновлення порушеного права, вселення та укладання окремого договору найму жилого приміщення - відмовити.
Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.