АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
1
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
Головуючого - судді Одинця В.М.,
суддів - Бовтрук В.М., Присяжнюка О.Б.,
за участю прокурора - Мінакової Г.О.,
захисників - ОСОБА_13
засуджених - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця м. Суми, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою працюючого політичним аналітиком в Інституті проблем регіональної політики сучасної політології, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимого,
засуджено за ч.2 ст.297 КК України до 3 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України від призначеного покарання у виді позбавлення волі звільнений з випробовуванням, з іспитовим строком на 2 роки.
На підставі ст.76 КК України в період іспитового строку забов'язано періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально - виконавчої інспекції; не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально - виконавчої інспекції про зміну місця проживання.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженій смт. Березнегувате Миколаївської обл., громадянина України, неодруженого працюючого політичним аналітиком в інституті проблем регіональної політики сучасної політології, з незакінченою вищою освітою, студента Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка (факультет філософії, спеціальністі політологія, 4 курс), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 раніше не судимого,
засуджено за ч.2 ст.297 КК України до 3 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України від призначеного покарання у виді позбавлення волі звільнений з випробовуванням, з іспитовим строком на 2 роки.
На підставі ст.76 КК України в період іспитового строку забов'язано періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально - виконавчої інспекції; не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально - виконавчої інспекції про зміну місця проживання.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця м. Одеса, громадянина України, неодруженого, з незакінченою вищою освітою, працюючого політичним аналітиком в Інституті проблем регіональної політики сучасної політології, студента Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій (факультет телекомунікаційних систем та мереж), зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4, раніше не судимого,
засудженого ч.2 ст.297 КК України до 3 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України від призначеного покарання у виді позбавлення волі звільнений з випробовуванням, з іспитовим строком на 2 роки.
На підставі ст.76 КК України в період іспитового строку забов'язано періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально - виконавчої інспекції; не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально - виконавчої інспекції про зміну місця проживання.
За вирком суду ОСОБА_4 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнані винними в тому, що 17 червня 2011 року, за попередньої змовою групою осіб між собою та двома невстановленими слідством особамі домовились провести акцію на території меморіалу «Вічної Слави» у Парку Вічної Слави, розташованого по вул. Лаврській, 1 в м. Києві, метою якої був протест проти притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за вчинення наруги над могилою, акція якої відбулась 16 грудня 2010 року на території вказаного парку.
20 червня 2011 року приблизно о 15 годині ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб із двома невстановленими слідством особами, з метою проведення вказаного заходу прибули до Парку Вічної Слави, на території якого знаходиться алея могил (17 з кожного боку), яку завершує 26-метровий обеліск, біля підніжжя якого знаходиться могила Невідомого солдата, а у 32 могилах покояться останки воїнів, що загинули, обороняючи чи визволяючи Київ, землі України, серед яких знайшли спокій генерали, офіцери, старшини різних посад і різних видів військ та 21 Герой Радянського Союзу.
Перебуваючи у Парку Вічної Слави, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та двома невстановленими слідством особами, нехтуючи нормами громадської моралі в частині забезпечення честі і гідності померлих, проявляючи нехтування до пам'яті та поваги загиблих у війні, усвідомлюючи свої протиправні та принизливі дії по відношенню до загиблих у боротьбі за визволення України від німецько-фашистських загарбників, використовуючи кладовищенську споруду з метою, не передбаченою чинним законодавством, зімітували смаження їжі на вогні меморіалу «Вічної Слави», який горить на могилі Невідомого солдата як останнє вшанування героїзму воїнів Великої Вітчизняної Війни, продемонструвавши образливе ставлення та зневагу до місця поховання та праху покійних.
Продовжуючи зазначену акцію, яка ігнорує норми щодо шанобливого ставлення до померлих та до місць їх поховання, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, перебуваючи у Марийському парку в місті Києві, демонстративно з'їли яєчню, нібито підсмажену на вогні меморіалу «Вічної Слави». При цьому ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, усвідомлюючи протиправність свого вчинку, бажаючи буги невпізнаними сторонніми особами, одягнули на обличчя маски, які заздалегідь були ними приготовлені для вказаної акції.
Під час вказаного заходу невстановлена слідством особа, яка приймала участь у даній акції, відзняла цифровим фотоапаратом дії ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, який заздалегідь був приготовлений для зазначеної мети, а відзнятий матеріал розмістила у мережі «Інтернет», чим було викликано громадське обурення вказаною акцією.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи, не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність вини засуджених і кваліфікацію їх дій, просить вирок в частині призначеного покарання скасувати та постановити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 297 КК України у виді 3 років позбавлення волі кожному, вказуючи при цьому, що перевиховання та виправлення засуджених є неможливим без ізоляції від суспільства, оскільки засуджені вчинили злочин середньої тяжкості, а у справі не встановлені обставини, що пом'якшують покарання.
В своїй апеляції захисник ОСОБА_9, в інтересах засудженого ОСОБА_1 просить вирок скасувати та закрити кримінальну справу на підставі відсутності складу злочину, так як висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. В обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник зазначає про відсутність в діях ОСОБА_1 прояву явної неповаги до суспільства, зневажливого ставлення до місця поховання та суспільних, релігійних принципів, традицій, що виключає визнання злочину наругу над могилою, вказуючи при цьому, що засуджений не вчиняв жодних безпосередніх дій щодо заподіянню шкоди об'єкту кримінально-правової охорони, а метою дій засуджених була підтримка політв'язня ОСОБА_7, якій було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також, що ОСОБА_1 не асоціював «Вічний вогонь» з могилою чи похованням, оскільки в ході досудового та судового слідства не було доведено, що він знав про знаходження під чи біля вогню «Вічної Слави» останків чи праху невідомого солдата, а тому умисел його не був направлений на здійснення наруги над могилою.
В своїй апеляції в інтересах засудженого ОСОБА_3 захисник ОСОБА_9 просить вирок скасувати та закрити справу в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу злочину. Підстави для скасування вироку на аргументація апеляційних вимог аналогічна апеляції захисника ОСОБА_9, в інтересах засудженого ОСОБА_1
Захисник ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_2 просить вирок скасувати та закрити справу в зв'язку з відсутністю складу злочину, вказуючи при цьому, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам. Як на підстави для скасування вироку вказує, що в діях ОСОБА_2 відсутній умисел прояву явної неповаги до суспільства, зневажливого ставлення до місця поховання та суспільних, релігійних принципів, традицій, що виключає визнання злочину наругу над могилою, вказуючи при цьому, що засуджений не вчиняв жодних безпосередніх дій щодо заподіянню шкоди об'єкту кримінально-правової охорони, а метою дій засуджених була підтримка політв'язня ОСОБА_7, якій було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також, що ОСОБА_2 не асоціював «Вічний вогонь» з могилою чи похованням, оскільки в ході досудового та судового слідства не було доведено, що він знав про знаходження під чи біля вогню «Вічної Слави» останків чи праху невідомого солдата, а тому умисел його не був направлений на здійснення наруги над могилою.
Заслухавши доповідь судді доповідача, прокурора, який підтримав свою апеляцію, та заперечував проти задоволення апеляцій захисників, захисника ОСОБА_13, який підтримав апеляції захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_9, та заперечував проти задоволення апеляції прокурора, засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які підтримали апеляції захисників та заперечували проти задоволення апеляцій прокурора, провівши часткове судове слідство та судові дебати, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, надавши засудженим останнє слово, судова колегія вважає, що апеляції прокурора та захисників не підлягають задоволенню.
Перевіряючи доводи апеляцій захисників в частині того, що засуджені не асоціювали «Вічний вогонь» з могилою чи похованням, та їх твердження, що в ході досудового та судового слідства не було доведено, що вони знали про знаходження під чи біля вогню «Вічної Слави» останків чи праху невідомого солдата, а тому умисел їх не був направлений на здійснення наруги над могилою, спростовується матеріалами справи та свідчить про суб'єктивну оцінку захисниками фактів встановлених в ході досудового та судового слідства.
Враховуючи, що захисниками та засудженими не оспорюється факт імітації виготовлення яєчні у Парку Вічної Слави в м. Києві у визначений день та час, колегія суддів перевіряє тільки доводи викладені в апеляції захисників в частині відсутності у засуджених умислу на здійснення наруги над могилою.
Так згідно довідки Спеціалізованого комбінату підприємств комунально-побутового обслуговування» ( Т.І. а.с. 29) на території меморіалу «Вічної слави» у Парку Слави знаходиться алея могил (17 з кожного боку), яка завершується 26 метровим обеліском, біля якого підніжжя - могила Невідомого солдата, а в 32 могилах покояться останки воїнів, а на кожній могилі встановлена намогильна плита, виготовлена із природного каменю з викарбуваною інформацією про загиблого (померлого), тому колегія суддів визнає доводи апеляцій в цій частині надуманими, оскільки така інформація чітко вказує, що в підніжжі обеліску, де знаходиться могила Невідомого солдата, знаходиться вогонь на якому саме і готувалась яєчня.
Такі висновки підтверджується і фото таблицею до протоколу огляду місця події (Т.І. а.с. 47), з якого вбачається, що вогонь на якому засудженими готувалась яєчня знаходиться у бронзовому поховальному вінку з надписом Невідомому солдату.
Крім того, колегія суддів бере до уваги, що згідно переліку об'єктів комунального призначення у Парку Вічної слави, обеліск з постаментом та могилою невідомому солдату з вічним вогнем з оздобленим декоративним бронзовими елементами - вінком, буквами, решіткою-колосником являється єдиним комплексом, а тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що засуджені використовували кладовищенську споруду, не за прямим використанням, а саме, зімітували смаження їжі на вогні меморіалу «Вічної Слави», який горить на могилі Невідомого солдата, як останнє вшанування героїзму воїнів Великої Вітчизняної Війни, тим самим, продемонструвавши образливе ставлення та зневагу до місця поховання та праху загиблих воїнів, а тому колегія суддів відкидає доводи апеляцій захисників щодо відсутності в діях засуджених прояву явної неповаги до суспільства, зневажливого ставлення до місця поховання та суспільних, релігійних принципів, традицій, що виключає визнання злочину як наругу над могилою, вказуючи при цьому, що засуджені не вчиняли жодних безпосередніх дій щодо заподіянню шкоди об'єкту кримінально-правової охорони.
Також, колегія суддів критично ставиться до доводів апеляції захисників в частині того, що засуджені не вчиняли жодних безпосередніх дій щодо заподіянню шкоди об'єкту кримінально-правової охорони, а метою їх дій була підтримка політв'язня ОСОБА_7, якій було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки, як вбачається з показів засуджених вони достовірно знали, що ОСОБА_7, притягнута до кримінальної відповідальності за аналогічні злочинні дії, а саме, смаження яєчні над Вічним Вогнем, а їх підтримка ОСОБА_7, могла виразитися в іншій спосіб, не пов'язаний з вираженням неповаги до могили Невідомого солдата.
Самі засуджені не заперечували той факт, що вони перебуваючи на території меморіалу «Вічної Слави», налили в 3 сковорідки оливу, розбили туди яйця та якийсь час тримали сковорідки над вічним вогнем. Потім перебуваючи в Маріїнському парку демонстративно з»їли яєчню, нібито піджарену на вогні меморіалу «Вічної слави». Дані дії засуджених були відзняті на відео, яке потім було розміщено в мережі «Інтернет».
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив у вироку, що засуджені вчинили наругу над могилою, тобто місцем меморіального комплексу, призначеного для поховання померлих, тобто вчинили дії які свідчать про образливе, зневажливе ставлення до могил загиблих воїнів, які захищали нашу країну від німецько-фашистських загарбників.
Відповідно до ст.. 35 Конституції України - Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання.
Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров»я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.
Виходячи із вищевказаних норм, моральність визначається однією з найвищих соціальних цінностей нашого суспільства.
Скоєний засудженими злочин насамперед заподіяв моральну шкоду рідним і близьким загиблих воїнів, а розміщення скоєного, що було відзнято на відео, в мережі «Інтернет» має негативний вплив на правильне виховання підлітків.
Доводи апеляції прокурора в частині невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки визначений судом першої інстанції вид та розмір призначеного покарання відповідає санкції ч. 2 ст. 297 КК України, а звільнення від відбування покарання в порядку ст. 75 КК України належним чином аргументовано судом, і відсутність по справі обставин, що пом'якшують покарання, не являється перепоною для звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням, інших переконливих доказів щодо невідповідності призначеного покарання прокурором не наведено.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно і об»єктивно дослідив покази учасників судового слідства, матеріали кримінальної справи та дав їм належну оцінку в їх сукупності. Суд вірно встановив обставини вчинення засудженими злочину та правильно кваліфікував їх за ч. 2 ст. 297 КК України, як умисні дії які виразилися в нарузі над могилою, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Призначаючи засудженим покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого засудженими злочину, дані про особи засуджених, та призначив їм покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України.
Колегія суддів вважає, що призначене засудженим ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_12 покарання буде достатнім для їх перевиховання та попередження нових злочинів, а тому підстав для скасування даного вироку немає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, судова колегія
у х в а л и л а:
Апеляцію прокурора залишити без задоволення.
Апеляції захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Вирок Печерського районного суду м. Києва від 06 січня 2012 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_12 залишити без змін.
Судді
------------------- ------------------------------------- ---------------------------