АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2012 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого, судді Одинця В.М.,

суддів Присяжнюка О.Б., Глинянного В.П.,

прокурора Мукомела С.А.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляцію захисника ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 22 червня 2012 року.

Вказаною постановою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України Колісника С.А. від 07 листопада 2011 року в частині порушення кримінальної справи щодо начальника відділу ВБОН Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_1, за фактами зловживання владою та незаконного збуту особливо-небезпечних наркотичних засобів та психотропних речовин, вчинених організованою групою за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 364, ч. 3 ст. 307 КК України.

В обґрунтування рішення, суд першої інстанції вказав на наявність у компетентної особи, яка порушила кримінальну справу, законного приводу і достатніх підстав у відповідності до вимог ст. ст. 94, 98 КПК України, для порушення кримінальної справи.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, захисник ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить скасувати постанову суду, задовольнити скаргу, скасувавши постанову про порушення кримінальної справи від 07.11.2011 р., посилаючись на її незаконність та необґрунтованість.

Як на підстави для скасування постанови суду, апелянт вказує, що судом не взято до уваги, що постанова про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 від 22 вересня 2011 року не скасована, але в матеріалах справи вона відсутня, та вказує, що особа не може бути повторно притягнута до кримінальної відповідальності за одні й ті ж самі діяння, оскільки постанова про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 від 22.09. та 07.11.2011 року містить одні в тій ж самі фактичні дані.

Крім того, вказує, що під час порушення кримінальної справи слідчий не пересвідчився, чи займав ОСОБА_3 на момент інкримінованих подій посаду начальника відділу БНОН Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції захисника, пояснення захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які підтримали апеляцію та просили її задовольнити, вивчивши матеріали справи та матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Виходячи зі змісту положень статті 382 КПК України апеляційний суд при перевірці судових рішень по даній категорії справ має з'ясувати, чи з додержанням вимог процесуального закону суд першої інстанції розглянув скаргу.

В силу вимог ст. 236-8 КПК України суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Розглядаючи вищеназвану скаргу про порушення кримінальної справи, суд першої інстанції заслухав пояснення захисника, думку прокурора, вивчив матеріали скарги, дослідив матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення справи, і дійшов до висновку про дотримання слідчим вимог ст. ст. 94, 97, 98 КПК України при порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 364, ч. 3 ст. 307 КК України.

Такий висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає законним і обґрунтованим, а тому з ним повністю погоджується.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, приводом і підставою до порушення кримінальної справи є заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян та коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Як вбачається зі скарги та апеляції захисника, наявність в діях ОСОБА_3 ознак інкримінованих йому злочинів скаржником та його захисником не оскаржується, тому в цій частині апеляційний суд не виходить за межі апеляції та не перевіряє постанову в цій частині.

Перевіряючи доводи апеляції в частині, що ОСОБА_3 на момент порушення кримінальної справи не працював на посаді начальника відділу БНОН Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві, колегія суддів визнає їх безпідставними, оскільки на момент затримання ОСОБА_3 23.09.2011 року останній особисто вказав місце своєї роботи, що було підтверджено посвідченням УКМ №144395 (Т. ІІІ, а.с. 2), та було їм підтверджено в ході допиту в якості підозрюваного від 23.09.2011 року (Т. ІІІ а.с. 16-17).

Крім того колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що в матеріалах кримінальної справи № 49-3291 містяться матеріали дослідчої перевірки, які і стали приводом для порушення кримінальної справи.

Також, колегія суддів визнає безпідставними доводи апеляції захисника щодо повторного притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за одні й ті ж самі злочинні діяння, оскільки порушення кримінальної справи не є стадією притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Отже, з наведеного вбачається, що доводи викладені в апеляції захисника, відносно того, що постанова суду першої інстанції є незаконною, оскільки суд першої інстанції не перевірив викладені в скарзі доводи є безпідставними і спростовуються матеріалами провадження за скаргою та матеріалами на підставі яких було порушено кримінальну справу.

Крім того, відповідно до п.3.2 рішення у справі №1-17\2009 за конституційним поданням ВСУ щодо відповідності Конституції України положень частин 7, 9, п.2 ч.16 ст.236-8 КПК України від 30 червня 2009 року № 16 -рп2009 року, судовий контроль за дотриманням законності в діяльності правоохоронних органів має певні межі і здійснюється лише під час проведення ними дізнання та досудового слідства.

Також захист в своїй апеляційній скарзі посилається на норми ст..ст. 260, 257 КПК України, що є неприпустимим при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи в порядку ст. 236-8 КПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, при винесенні оскаржуваної постанови, ретельно перевірив виконання органом досудового слідства вимог ст. ст. 94, 97, 98 КПК України при порушенні кримінальної справи, дав їм належну оцінку з позиції допустимості та достатності даних для порушення кримінальної справи, перевірив як доводи захисника, так і прокурора, а тому колегія суддів вважає, що порушень вимог кримінально-процесуального закону судом допущено не було, а відтак жодні правові підстави для задоволення апеляції та скасування постанови суду відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 22 червня 2012 року, якою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України Колісника С.А. від 07 листопада 2011 року в частині порушення кримінальної справи щодо начальника відділу ВБОН Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_3 за фактами зловживання владою та незаконного збуту особливо-небезпечних наркотичних засобів та психотропних речовин, вчинених організованою групою за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 364, ч. 3 ст. 307 КК України - залишити без змін.

Судді:

__________________ ____________________ __________________