АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2012 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва, в складі:

Головуючого, судді - Одинця В.М.,

суддів - Бовтрук В.М., Присяжнюка О.Б.,

прокурора - Бабайлова І. Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляцію ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 29 серпня 2012 року.

Вказаною постановою суду відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дії Генеральної прокуратури України та визнання права на відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування вказаного рішення суд зазначив, що вимоги скарги про визнання бездіяльності прокуратури незаконною, та зобов'язання прийняти рішення в порядку ст. 97 КПК України по заяві, не лежать в площині компетенції суду, яка визначена положеннями чинного кримінально-процесуального кодексу України, а дії прокурора щодо направлення заяви ОСОБА_1 за належністю, відповідають вимогам ст. 97 КПК України.

Не погоджуючись з вказаною постановою ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить скасувати постанову суду та задовольнити його скаргу, визнати дії Генеральної прокуратури України незаконними та зобов'язати Генеральну прокуратуру України провести розгляд заяв та скарг направлених до ВРУ відповідно ст. 97 КПК України, та визнати право на відшкодування моральної і матеріальної шкоди, вказуючи при цьому, що судом необґрунтовано відмовлено йому в судовому захисті законних прав на рішення в кримінальних справах за незаконні дії органів міліції та скасування незаконних постанов про відмову в порушенні кримінальної справи, та необґрунтовано визнано відповідь на його заяви - рішенням прийнятим в порядку ст. 97 КПК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи доводи апеляції, в частині невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, колегія суддів приходить до висновку про їх безпідставність.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Верховної Ради України зі скаргами з приводу можливих протиправних дій працівників правоохоронних органів та органів прокуратури Христинівського району Черкаської області, неналежне реагування на його звернення, та відносно відмови в порушенні кримінальної справи щодо шахрайських дій Ковалишенка, які були направлені до Генеральної прокуратури України.

15.06.2012 року Генеральною прокуратурою України зазначені скарги ОСОБА_1 були направлені прокурору Черкаської області для перевірки наведених доводів.

Не погоджуючись з порядком вирішення його заяв ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати дії прокуратури незаконними та прийняти рішення по заявам відповідно до КПК України, а також стягнути матеріальну та моральну шкоду.

Перевіряючи доводи апеляції в частині відмови в судовому захисті законних прав на рішення в кримінальних справах та скасування незаконних постанов про відмову в порушенні кримінальної справи, колегія суддів, приходить до висновку про їх безпідставність, оскільки оскарження постанови про відмову в порушенні кримінальної справи має зовсім інший процесуальний порядок оскарження, передбачений ст. ст. 236-1, 236-2 КПК України.

Також, аналіз доводів апеляції скаржника щодо безпідставного визнання судом недотримання Генеральною прокуратурою України вимог закону при направленні його заяви за належністю прокурору Черкаської області, свідчить про їх необґрунтованість, оскільки ці висновки відповідають вимогам п. 3 ч. 2 ст. 97 КПК України, яка передбачає, що по заяві про злочин прокурор може прийняти рішення про направлення заяви за належністю.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в тій частині, що суд не має законних повноважень для задоволення скарги про визнання дії чи бездіяльності прокурора протиправними, оскільки суд не наділений таким правом так як це не передбачено кримінально-процесуальним законом, тобто оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів дізнання, слідства та прокуратури під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини розглядаються у межах кримінального, а не адміністративного судочинства.

Враховуючи зазначене, підстав для задоволення апеляції ОСОБА_1 та скасування постанови суду колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 29 серпня 2012 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дії Генеральної прокуратури України та визнання права на відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишити без змін.

СУДДІ:

__________________ ________________ _______________