АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
1
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2012 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду м. Києва у складі:
Головуючого - Одинця В.М.,
суддів - Присяжнюка О.Б., Юрдига О.С.,
за участю прокурора - Мінакової Г.О.,
захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
обвинувачених - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора - Чинчина М.М., який затвердив обвинувальний висновок, захисника ОСОБА_1 та обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 08 червня 2012 року.
Цією постановою кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за 4 ст. 187 КК України повернуто прокурору м. Києва для організації проведення додаткового розслідування.
Згідно постанови, справа направлена для організації додаткового розслідування, оскільки органами досудового слідства лише частково виконанні вказівки, які були викладені в постанові про направлення даної кримінальної справи прокурору м. Києва для організації проведення додаткового розслідування від 15.11.2011 року, яка ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28 02 2012 р. залишена без змін, що не дає можливості об'єктивно та повно розглянути справу та винести законне та обґрунтоване рішення.
В своїй апеляції прокурор, просить постанову скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд і іншому складі суду. В обґрунтування підстав для скасування постанови апелянт зазначає, що постанова незаконна та підлягає скасуванню, оскільки всі вказівки викладені в постанові від 15.11.2011 року органом досудового слідства були виконанні в повному об'ємі, а саме:
З метою належного виконання даної вказівки суду органом досудового слідства був додатково допитаний потерпілий у справі ОСОБА_7 про обставини придбання ним в ході обміну зі ОСОБА_8 викрадених у нього антикварних предметів, який повністю підтвердив раніше надані ним показання під час досудового слідства та судових засідань (том 10 а.с. 45-48). Крім того, в порядку ст. 118 КПК України направлено відповідне доручення до УБОЗ ГУМВС України в АР Крим, та відповідно до проведених оперативно-розшукових заходів встановити ОСОБА_8 не надалось за можливе (том 10 а.с. 79-82), у зв'язку з чим, не дивлячись на вжиття всіх можливих заходів, провести за участю останнього необхідні слідчі дії можливо. В ході додаткового розслідування органом досудового слідства в порядку ст. 118 КПК України направлено доручення до ГУ БОЗ МВС України з метою встановлення місця проживання ОСОБА_9 для проведення необхідних слідчих дій за участі останнього, однак відповідно до листа ГУ БОЗ МВС України проведеними оперативно-розшуковими заходами встановити місце проживання ОСОБА_9 не представилось можливим (том 10 а.с. 68-71).
Органом досудового слідства в порядку ст. 118 КПК України направлено доручення до ГУ БОЗ МВС України та відповідно до листа ГУБОЗ МВС України встановити місце знаходження вказаних антикварних речей не надалось можливим, у зв'язку з чим, вилучити та призначити відповідні експертизи по встановленню їх вартості не представилося за можливе. (том 10 а.с. 68-71).
Прокурор вказав, що з метою належного виконання вказівки суду органом досудового слідства були допитані у кримінальній справі ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та з'ясовано всі обставини, які необхідно було встановити під час додаткового розслідування відповідно до постанови Печерського районного суду м. Києві від 15.11.201. Допитати під час проведення додаткового розслідування ОСОБА_14 виявилося неможливо у зв'язку зі смертю останнього. Крім того, в ході проведення додаткового розслідування встановлено, що експертний висновок складався ОСОБА_15, який в подальшому був допитаний як свідок та з'ясовано у останнього всі необхідні обставини, які вимагалися судом, під час додаткового розслідування (том 10 а.с. 24-31, 24-37, 41-44. 57-60).
В ході додаткового розслідування направлено запит до ГСУ МВС України та витребувано копію протоколу оцінки та експертного висновку вартості колекції ОСОБА_9 (додаток № 3 до нотаріальної заяви від 12.06.2009) (том 10 а.с. 72- 78). Однак, відповідно до зазначених протоколу та експертного висновку була визначена загальна вартість колекції ОСОБА_9, окрема вартість кожного предмета з даної колекції не встановлювалася.
З метою виконання вказівки суду під час додаткового розслідування були допитані як свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 (том 10 а.с. 49-51, 55-56, 61-63). В ході допиту свідка ОСОБА_17 було встановлено, що ним відповідно до запиту старшого слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_19 була надана відповідь щодо приблизної вартості двох предметів по фотознімках, вказаних у запиті, однак вказана вартість не може бути врахована, оскільки точну оцінку вартості можливо буде надати тільки після їх детального огляду. Археологічна експертиза археологічних предметів по наданим фотознімкам не проводилася, була підготовлена відповідь на запит та надана на підпис вченому секретарю Інституту археології НАН України ОСОБА_18
Під час проведення додаткового розслідування допитаний як свідок директор Інституту археології НАН України ОСОБА_20, яким були надані відповіді відповідно до питань, викладених у постанові Печерського районного суду м. Києва від 15.11.2011 (том 10 а.с. 52-54).
Під час проведення додаткового розслідування допитані як свідки керівник підрозділу ОСОБА_3 - ОСОБА_21 та керівник підрозділу ОСОБА_5 - ОСОБА_22, в підрозділах яких станом на 13.02.2008 проходили службу відповідно ОСОБА_23 та ОСОБА_5, показаннями яких були з'ясовані всі обставини, які необхідно було з'ясувати відповідно до постанови Печерського районного суду м. Києві від 15.11.2011 (том 10 а.с. 64-67).
З метою виконання вказівки суду - витребувати і долучити до матеріалів справи нормативні акти співробітників УДО, якими були ОСОБА_5 та ОСОБА_3 станом на 13.02.2008, з метою перевірки інформації, наведеної останнім у судовому засіданні про те, що вказаними документами, зокрема ОСОБА_3, були надані повноваження перевіряти документи, охороняти та затримувати людей не тільки на території закріпленого за ним об'єкту, а й на всій території України, в ході проведення додаткового розслідування направлено запит до УДО України та відповідно до довідки УДО України були надано інформацію, яку необхідно було з'ясувати в ході додаткового розслідування (том 10 а.с. 83-87). Крім того, відповідно до показань ОСОБА_21 та ОСОБА_22 обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_5, будучи співробітниками УДО України станом на 13.02.2008, не могли брати участь у спільних спецопераціях зі співробітниками СБ України по затриманню осіб та в їх функціональні обов'язки входило тільки здійснення охорони, перевірки документи, вилучення заборонених предметів, охорона та затримання людей тільки на закріпленому за ними об'єкті під час несення служби, повноважень перевіряти документи, охороняти та затримувати людей на всій території України в них не було (том 10 а.с. 64-67).
З метою виконання вказівки суду під час додаткового розслідування направлено запит до УДО України з метою встановлення місця знаходження журналів видачі зброї в підрозділах УДО України, в яких станом на 13.02.2008 працювали ОСОБА_3 та ОСОБА_5, однак згідно отриманої з УДО України інформації зазначені журналі були знищені у встановленому порядку, у зв'язку з цим вилучити журнали для проведення їх огляду не є можливим. (том 10 а.с.83-87).
З метою виконання даної вказівки суду щодо проведення ряду оперативно-розшукових заходів, спрямованих на встановлення особи на ім'я «ОСОБА_35», який зі слів підсудних був офіцером СБ України та мав відповідне посвідчення, органом досудового слідства в порядку ст. 118 КПК України направлено доручення до ГУБОЗ МВС України та відповідно до листа ГУБОЗ МВС України, встановити місце знаходження особи на ім'я «ОСОБА_35», вжитими заходами не виявилось можливим (том 10 а.с. 68-71). Крім того, були додатково допитані потерпілий ОСОБА_7 та свідок ОСОБА_24, а також обвинувачений ОСОБА_6, однак додаткової інформації, яка б сприяла встановленню місця знаходження особи на ім'я «ОСОБА_35», отримано не було (том 10 а.с. 38-40, 45-48, 97-99).
З метою виконання вказівки суду щодо перевірки фактів застосування фізичного насильства та психологічного тиску працівниками міліції на ОСОБА_5, зокрема в ході складання ним явки з повинною, первинних пояснень та показань, а також на ОСОБА_3 в ході його допитів на досудовому слідстві, оскільки вказані докази покладені в основу обвинуваченням підсудним, проте заперечуються ОСОБА_5 та ОСОБА_3, під час судового слідства були допитані як свідки ОСОБА_25, який приймав явку з повинною та пояснення у ОСОБА_5 та ОСОБА_3, ОСОБА_26, який допитав останніх по кримінальній справі, та під час допиту викладені ОСОБА_5 факти не знайшли свого підтвердження.
З метою виконання вказівки суду щодо проведення ряду оперативно-розшукових заходів на встановлення особи на ім'я ОСОБА_27, який є спільним знайомим ОСОБА_7 та ОСОБА_6, та допитати його з приводу обставин телефонної розмови ОСОБА_7 та ОСОБА_6 органом досудового слідства в порядку ст. 118 КПК України направлено доручення до ГУ БОЗ МВС України, однак вжитими заходами встановити місце знаходження ОСОБА_27 не виявилось можливим (том 10 а.с. 68-71).
Крім того, прокурор в своїй апеляції, вказує, що повертаючи вищевказану кримінальну справу на додаткове розслідування зі стадії попереднього розгляду, суд неправильно застосував норму ст. 281 КПК України та повернув справу на додаткове розслідування з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства. Тобто, в даному випадку суд під час попереднього розгляду справи, дав оцінку доказам, що є недопустимим на цій стадії.
Адвокат ОСОБА_1 просить постанову суду в частині відмови в задоволенні клопотання захисника про зміну ОСОБА_3 запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд, скасувати та обрати ОСОБА_3 запобіжний захід - підписку про невиїзд, вказуючи при цьому, що поза увагою суду залишилися дані про особу ОСОБА_3, який позитивно характеризується, має постійне місце проживання, а в матеріалах справи відсутній факт впливу ОСОБА_3, на свідків та ухилення від слідства і перешкоджання встановленню істини по справі, а такожвказав, що він давав послідовні покази, визнав вину, а тому наявність таких обставин робить утримання ОСОБА_3 незаконним та несправедливим, при цьому зазначаючи, що аргументи суду взяті у відриві від інших обставин, що пом'якшують провину та суспільну небезпеку особи звинуваченого. В решті підтримав постанову суду, та просить відмовити в задоволенні апеляції прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_3 с своїй апеляції, просить постанову в частині відмови в зміні запобіжного заходу ОСОБА_3 скасувати, змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою та підписку про невиїзд, та просить врахувати його перебування під вартою на протязі 2 років і 3 місяців, з ним виконані всі необхідні слідчі дії, взявши до уваги, гуманізацію та реформування в галузі кримінального законодавства спрямованого на пом'якшення покарань та регулювання інституту тримання під вартою, а також, той факт, що судом поставлено під сумнів правильність кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 187 КК України, і розумні строки розслідування справи органами досудового слідства вже вичерпані, а строк визначений на це використовувався нерозумно. В решті підтримав постанову суду, та просить відмовити в задоволені апеляції прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_4 в своїй апеляції просить постанову суду в частині залишення без задоволення клопотання про зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обрати ОСОБА_4 запобіжний захід не пов'язаний в триманням під вартою, вказуючи при цьому, що судом першої інстанції не взяті до уваги дані про його стан здоров'я та характеризуючі дані, а саме, що він має постійне місце проживання, утримує малолітню дитину, та має тяжке хронічне захворювання - туберкульоз, а тому потребує стаціонарного лікування, а також, що він повністю визнав свою вину та з'явився з явкою з повинною.
В своїх запереченнях на апеляцію прокурора, обвинувачений ОСОБА_28 просить апеляцію прокурора залишити без задоволення, оскільки в постанові суду викладені всі пункти, які органами слідства не виконанні, під час проведення додаткового розслідування, згідно постанови суду від 15.11.2011 року, а судом правильно застосовані положення ст. 246 ч. 1 КПК України.
Заслухавши суддю доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, і заперечував проти апеляцій захисника та обвинувачених, пояснення обвинувачених та їх захисників, які підтримали доводи апеляцій захисника ОСОБА_29 та обвинувачених, захисника ОСОБА_2, яка підтримала клопотання захисника ОСОБА_29 та обвинувачених, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів, вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню, апеляції захисника та обвинувачених підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень п. 3. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 року № 2 "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" - якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику і допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку передбаченому ст. 315-1 КПК України, вчинення інших процесуальних дій, а також поновлення порушених процесуальних прав учасників процесу під час розслідування справи, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим.
Питання про повернення справи на додаткове розслідування вирішується мотивованою постановою, в якій повинно обов"язково зазначатися через які обставини суд позбавлений можливості усунути неповноту або неправильність досудового слідства при судовому розгляді справи.
Органами досудового слідства ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, обвинувачуються в тому, що у невстановлений досудовим слідством день та час, перебуваючи на площі Льва Толстого в м. Києві, ОСОБА_30 вступивши в злочину змову з ОСОБА_6 та ОСОБА_4, з метою заволодіння майном ОСОБА_7, надав інформацію ОСОБА_6 та ОСОБА_4, що ОСОБА_7 займається продажем дорогоцінних антикварних речей, якими можна буде легко заволодіти та вказав ОСОБА_4 безпосередньо на ОСОБА_7, як на особу, на яку можливо вчинити напад з метою заволодіння його майном, в зв'язку з чим ОСОБА_4 повинен був запам'ятати зовнішній вигляд ОСОБА_7 для подальшого вчинення злочину. В подальшому, невстановлена досудовим слідством особа на ім'я «ОСОБА_35», будучи обізнаною про можливість заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, яке належить ОСОБА_7, спільно з ОСОБА_6 та ОСОБА_30, з метою реалізація спільного злочинного умислу, повинна була 13.02.2008 року зустрітися з ОСОБА_7 під виглядом покупця антикварних предметів, а ОСОБА_6 підшукати осіб, які б спільно з останнім, діючи за попередньою змовою групою осіб, під виглядом затримання працівниками правоохоронних органів, вчинити напад на ОСОБА_7 та заволодіти належним йому майном, завуалювавши таким чином свої злочинні наміри.
Так, для вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, яке належить ОСОБА_7, ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_30 та невстановленою досудовим слідством особою на ім'я «ОСОБА_35», відповідно до відведеної йому злочинної ролі, з метою досягнення свого злочинного умислу, запропонував за грошову винагороду ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 під виглядом затримання працівниками правоохоронних органів, вчинити напад на ОСОБА_7 з метою заволодіння майном останнього. Отримавши згоду ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ОСОБА_6 вказав ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на необхідність прибуття в передобідній час 13.02.2008 року на вул. Інститутську в м. Києві, де на них відповідно до відведеної злочинної ролі, під виглядом покупця антикварних предметів, буде очікувати невстановлена досудовим особа на ім'я «ОСОБА_35», яка здійснить інструктаж останніх щодо вчинення нападу на ОСОБА_7 з метою заволодіння майном останнього.
В подальшому, з метою реалізації злочинного умислу, невстановлена досудовим слідством особа на ім'я «ОСОБА_35» по прибуттю ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на вул. Інститутську в м. Києві, проінструктувала останніх, розподіливши між собою ролі під час вчинення нападу на ОСОБА_7, а саме, що невстановлена досудовим слідством особа на ім'я «ОСОБА_35» повинна була зустрітися з ОСОБА_7 під виглядом покупця антикварних речей, а ОСОБА_4 повинен був разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_5, за вказівкою невстановленої досудовим слідством особи на ім'я «ОСОБА_35» затримати ОСОБА_7, при цьому ОСОБА_4 повинен був вказати ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на ОСОБА_7, коли останній буде виходити з кафе «Віденські булочки», яке розташоване по вул. Інститутській, 14 в м. Києві, разом з невстановленою досудовим слідством особою на ім'я «ОСОБА_35».
Приблизно о 12 годині 00 хвилин 13. 02. 08 р., коли потерпілий виходив з кафе «Віденські булочки», розташованого по вул. Інститутській, 14 в м. Києві, разом з невстановленою досудовим слідством особою на ім'я «ОСОБА_35», ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 підійшли до ОСОБА_7, якого ОСОБА_4 та ОСОБА_3 схопили за руки та повели до припаркованого неподалік мікроавтобусу «Фольксваген Т4 Каравелла», державний номерний знак НОМЕР_1, який на праві власності належить ОСОБА_31, який в той час перебував за кермом мікроавтобусу, та був необізнаним в злочинних намірах ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та невстановлених досудовим слідством осіб. Після цьо'го, зазначені особи завели ОСОБА_7 до салону транспортного засобу - автомобіля «Фольксваген Т4 Каравелла», державний номерний знак НОМЕР_1, куди також сіли ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та невстановлена досудовим слідством особа на ім'я «ОСОБА_35», після чого ОСОБА_4 одягнув на зап'ястя рук ОСОБА_7 наручники, які тому передав ОСОБА_5, та заволодів майном останнього, яке знаходилося у поліетиленовому пакеті в коробці, а саме антикварними речами: золотою нашийною гривною, зробленою із товстого золотого прута, кінці якої зроблені у вигляді видовжених трилисників, вагою 670 грам; золотим ритоном на дерев'яній основі, верхня частина якого прикрашена поясом з ломаних ліній, які нагадують пташину "лапу, нижня частина ритону прикрашена вишуканою фігуркою козла із загнутими до низу рогами, які примикають до тулуба, вага золотого обкладу ритона становить 156 грам; двома дерев'яними чашами інкрустованими золотими листами, вага яких становить 78 грам, загальною вартістю 1 010 000,00 гривень. ОСОБА_4 поліетиленовий пакет з коробкою, у якій знаходились антикварні речі, передав невстановленій досудовим слідством особі на ім'я «ОСОБА_35». Після цього, коли мікроавтобус «Фольксваген Т4 Каравелла», державний номерний знак НОМЕР_1 почав рух від вул. Інститутської, 14 в м. Києві та рухався вулицями міста Києва, ОСОБА_3, тримаючи сидячого поряд з ним ОСОБА_7 за наручники та погрожуючи застосувати до останнього насильство, а саме тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя та здоров'я, став обшукувати одяг останнього, під час чого заволодів мобільним телефоном «Нокія 7610», вартістю 1600 гривень та диктофоном «Олімпус», вартістю 723 гривень, які належать ОСОБА_7 В цей час ОСОБА_5, відповідно до розподілених між учасниками нападу ролей, перебував в салоні автомобіля «Фольксваген Т4 Каравелла», поряд з ОСОБА_7, тим самим подавляючи волю останнього та не даючи йому можливості чинити опір нападникам, а також спостерігав за навколишньою обстановкою. Після того, як ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та невстановлена досудовим слідством особа на ім'я «ОСОБА_35» заволоділи майном ОСОБА_7 на загальну суму 1 012 323,00 гривень, що становить особливо великі розміри, зупинивши мікроавтобус «Фольксваген Т4 Каравелла», державний номерний знак НОМЕР_1, на вул. Саперно- Слобідська, в м. Києві, з метою висадження ОСОБА_7, на вимогу останнього повернути викрадені у нього речі, ОСОБА_5, з метою подолання волі потерпілого до опору, почав погрожувати застосувати до останнього насильство, а саме використання предмета, зовні схожого на табельну вогнепальну зброю типу пістолет. ОСОБА_7, побоюючись застосуванням до нього насильства, почав бігти від зазначеного транспортного засобу по вул. Саперно-Слобідська в м. Києві. В свою чергу ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та невстановлена досудовим слідством особа на ім'я «ОСОБА_35» на зазначеному транспортному засобу з місця скоєння злочину зникли. Цього ж дня ОСОБА_6 у невстановлений досудовим слідством час, прибувши в раніше обумовлене місце, зустрівшись з ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 передав останнім грошову винагороду за участь у вчиненні злочину, відповідно до виконуваних ними злочинних дій.
Дії ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кваліфіковані за ст. 187 ч.4 КК України, як розбійний напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозами застосування насильства небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, спрямованими на заволодіння майном у особливо великих розмірах.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, направляючи дану справу для проведення додаткового розслідування вірно зазначив, що органами досудового слідства не виконані вимоги викладені в постанові суду від 15 11 2011 р. ( а.с.22-25 т.11).
Крім того, як вбачається із матеріалів справи ( а.с.21 т. 11), прокурор, який приймав участь у розгляді справи, в ході судового засідання підтримав клопотання адвокатів про направлення справи для проведення додаткового розслідування.
Посилання в апеляції прокурора на той факт, що всі вказівки викладені в постанові суду виконані не відповідають дійсності.
Як вказано в апеляції прокурора:
З метою належного виконання даної вказівки суду органом досудового слідства в порядку ст. 118 КПК України направлено відповідне доручення до УБОЗ ГУМВС України в АР Крим, та відповідно до проведених оперативно-розшукових заходів встановити ОСОБА_8 не надалось за можливе (том 10 а.с. 79-82), у зв'язку з чим, не дивлячись на вжиття всіх можливих заходів, провести за участю останнього необхідні слідчі дії неможливо. Органом досудового слідства в порядку ст. 118 КПК України направлено доручення до ГУ БОЗ МВС України з метою встановлення місця проживання ОСОБА_9 для проведення необхідних слідчих дій за участі останнього, однак відповідно до листа ГУ БОЗ МВС України проведеними оперативно-розшуковими заходами встановити місце проживання ОСОБА_9 не представилось можливим (том 10 а.с. 68-71).
Органом досудового слідства в порядку ст. 118 КПК України направлено доручення до ГУ БОЗ МВС України та відповідно до листа ГУБОЗ МВС України встановити місце знаходження вказаних антикварних речей не надалось можливим, у зв'язку з чим, вилучити та призначити відповідні експертизи по встановленню їх вартості не представилося за можливе. (том 10 а.с. 68-71).
Направлено запит до ГСУ МВС України та витребувано копію протоколу оцінки та експертного висновку вартості колекції ОСОБА_9 (додаток № 3 до нотаріальної заяви від 12.06.2009) (том 10 а.с. 72- 78). Однак, відповідно до зазначених протоколу та експертного висновку була визначена загальна вартість колекції ОСОБА_9, окрема вартість кожного предмета з даної колекції не встановлювалася.
Були допитані як свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 (том 10 а.с. 49-51, 55-56, 61-63). В ході допиту свідка ОСОБА_17 було встановлено, що ним відповідно до запиту старшого слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_19 була надана відповідь щодо приблизної вартості двох предметів по фотознімках, вказаних у запиті, однак вказана вартість не може бути врахована, оскільки точну оцінку вартості можливо буде надати тільки після їх детального огляду. Археологічна експертиза археологічних предметів по наданим фотознімкам не проводилася, була підготовлена відповідь на запит та надана на підпис вченому секретарю Інституту археології НАН України ОСОБА_18 ( тобто вартість речей не встановлена),
З метою виконання вказівки суду щодо проведення ряду оперативно-розшукових заходів, спрямованих на встановлення особи на ім'я «ОСОБА_35», який зі слів підсудних був офіцером СБ України та мав відповідне посвідчення, органом досудового слідства в порядку ст. 118 КПК України направлено доручення до ГУБОЗ МВС України та відповідно до листа ГУБОЗ МВС України, встановити місце знаходження особи на ім'я «ОСОБА_35», вжитими заходами не виявилось можливим (том 10 а.с. 68-71). Крім того, були додатково допитані потерпілий ОСОБА_7 та свідок ОСОБА_24, а також обвинувачений ОСОБА_6, однак додаткової інформації, яка б сприяла встановленню місця знаходження особи на ім'я «ОСОБА_35», отримано не було .
Із наведеного вбачається, що відповіді на основні питанні які вказав суд в постанові не були надані, а направити доручення, як вказав прокурор в апеляції, не означає його виконання.
Суд першої інстанції в постанові ( а.с. 135 об.т.11) вірно вказав, що дійсна вартість викрадених речей нічим не підтверджена. Ті експертизи, які надав потерпілий є сфальсифіковані, що підтвердили в своїх висновках директор інституту археології НАН України ОСОБА_32 та к.і.н. ОСОБА_33 ( т. 8 а.с.5-6), а слідство не встановило та не перевірило, звідки у потерпілого даний висновок експертизи.
Судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції щодо невиконання слідчими органами вказівок суду є обґрунтованим, а невиконання вимог суду, вказаних в постанові від 15 11 2011 р. на які вказав суд першої інстанції є такими, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.
Відповідно до ст.. 22 КПК України, органи дізнання, досудового слідства зобов»язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об»єктивного дослідження обставин справи, виявити як обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого.
Вказані вимоги закону, органом досудового слідства виконані не були, та всупереч доводам апеляції прокурора, неможливо усунути під час судового розгляду даної справи, на що вірно вказав суд першої інстанції.
Колегія суддів переконана, що органами досудового слідства були допущені такі порушення вимог КПК України, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду, а суд позбавлений можливості всебічно розглянути справу та постановити обґрунтоване та законне рішення.
Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив у постанові про неконкретність пред»явленого обвинувачення, а саме:
в частині вартості викраденого майна, експертиза вартості викрадених речей проведена не була, не надано доказів набуття потерпілим права власності на викрадені речі, були вони оригінальними чи сфальсифікованими, не встановлено звідки висновок експертизи від 11 05 2006 р., який ґрунтується на висновку від 08.05 2005 р. р., за підписом кандидата історичних наук ОСОБА_34, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1., та який був покладений в основу пред»явленного обвинувачення, ролі кожного із учасників в скоєному злочині, не встановлено місцезнаходження викрадених речей, та не встановлено особу який керував нападом на потерпілого, особу на ім.»я «ОСОБА_35».
Враховуючи той факт, що постанова суду обґрунтована, в ній вірно наведені доводи чому суд прийняв таке рішення саме на стадії попереднього розгляду, колегія суддів вважає за можливе виключити із постанови суду від 08 06 2012 р. посилання на ст. 281 КПК України
Крім того колегія суддів не може погодитися з доводами апеляцій захисника та обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну йому міри запобіжного заходу, оскільки суд першої інстанції, в цій частині належно мотивував прийняте ним рішення, вказавши на тяжкість вчиненого злочину.
Враховуючи все вищенаведене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вказана кримінальна справа обґрунтовано повернута на додаткове розслідування, під час якого слідчим органам необхідно виконати всі вказівки суду, проаналізувати зібрані докази, провести всі необхідні слідчі дії по усуненню неповноти слідства і в залежності від встановленого прийняти рішення, відповідно до вимог чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, судова колегія, -
у х в а л и л а:
Апеляцію прокурора - залишити без задоволення.
Апеляції адвоката ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 08 червня 2012 року про повернення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_3 ОСОБА_4 за ст. 187 ч. 4 КК України прокурору м. Києва для організації проведення додаткового розслідування - залишити без змін.
В частині клопотання захисника ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_28, про зміну міри запобіжного заходу із тримання під вартою на підписку про невиїзд ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 залишити без змін - тримання під вартою в Київському СІЗО, ОСОБА_5. В.В. - у виді особистої поруки.
Судді:
_________________ _________________ ________________