АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду м. Києва у складі:

Головуючого Одинця В.М.,

суддів Присяжнюка О.Б., Глинянного В.П.

за участю прокурора Мінакової Г.О.,

представник цивільного позивача ОСОБА_4

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи, на постанову Печерського районного суду м. Києва від 09 липня 2012 року.

Цією постановою кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 190 КК України направлено прокурору Шевченківського району м. Києва для організації проведення додаткового розслідування.

Згідно постанови, справа направлена для організації додаткового розслідування, в зв'язку з неповнотою та неправильністю досудового слідства, яке не може бути усунуте в ході судового засідання, оскільки слідчим в порушення вимог ст. 148 КПК України не була з'ясована і належним чином не перевірена можливість ОСОБА_2, ухилитися від суду і перешкоджати встановленню істини по справі, а прокурор, який затверджував обвинувальний висновок і направляв справу до суду, перевіряючи дотримання слідчим вимог закону ст. 228 КПК України, не звернув на це увагу, що призвело до застосування до підсудного ОСОБА_2 примусового та повторного примусового приводу, який не був належним чином та вчасно виконаний Шевченківським РУГУ МВС України в м. Києві, а тому суд позбавлений можливості належним чином встановити його особу, виконати вимоги ст. ст. 64, 324 КПК України та постановити рішення у даній справі без порушення розумних строків розгляду кримінальної справи в суді першої інстанції

В своїй апеляції прокурор, просить постанову скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд і іншому складі суду. Як на підстави для скасування постанови апелянт вказує, що висновки суду щодо неналежного встановлення органами досудового слідства даних про особу ОСОБА_2 не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки особа ОСОБА_2 була належним чином встановлена, він фактично проживав за вказаною в обвинувальному висновку адресою і постійно з'являвся до слідчого, а неявка ОСОБА_2 в судове засідання є порушенням умов перебування на підписці про невиїзд, і підставою для оголошення його в розшук, але не вказує на неповноту досудового слідства.

Заслухавши суддю доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, представника потерпілого, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів, вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню.

Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, в тому числі не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого.

Відповідно до ст.. 12 КПК України, прокурор, слідчий і особа яка проводить дізнання зобов»язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об»єктивного дослідження обставин справи.

Як вбачається із матеріалів справи, дана кримінальна справа надійшла до Печерського районного суду м. Києва із Шевченківського районного суду, за підсудністю.

В судові засідання 03 10 та 26 10 11 р. ОСОБА_2 не з»явився, причини неявки не вказав. Адвокат також не надав суду будь яких документів на підтвердження поважності неявки до суду ОСОБА_2, в зв»язку з чим було винесено постанову про примусовий привід його до суду на 16 11 11р.. В зв»язку з тим, що підсудний знову не з»явився до суду 16 11 11р, причин неявки не вказав, судом першої інстанції було змінено міру запобіжного заходу з підписки про невиїзд, на утримання під вартою, та копія постанови направлена для виконання до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві. Контроль за виконанням постанови був покладений на прокурора Шевченківського району м. Києва.

Починаючи з данного часу підсудний, на неодноразові виклики до суду не з»являвся, окремі доручення які виносив суд для встановлення місцезнаходження ОСОБА_2 органами внутрішніх справ Шевченківського району м. Києва виконані не були, контроль прокуратури за їх виконанням не здійснювався, що позбавляло можливості суду розглянути справу по суті.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, 25 01 11 р. відносно ОСОБА_2 була обрана слідчим міра запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання ( т. 3 а.с.87-88), хоча постановою слідчого ще від 22 11 10 р. ОСОБА_2 оголошувався в розшук ( т. 3 а.с.36), а злочин який інкримінується ОСОБА_2 ст.. 190 ч. 4 КК України, відноситься, відповідно до ст.12 КК України, до категорії особливо тяжких.

Відповідно до ст. 64 КПК України, при розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: подія злочину, винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину.

В зв»язку з тим, що підсудний неодноразово не з»являвся на виклики суду, постанови про привід та зміну міри запобіжного заходу, винесеної судом ще 16 11 2011 р. виконані не були, суд був позбавлений можливості розглянути справу по суті, виконати вимоги ст.. 64 КПК України та прийняти законне рішення. Ні прокуратура Шевченківського району м. Києва, ні співробітники Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві належним чином не виконували постанови суду, протягом 9 місяців.

Відповідно до ст. 281 КПК України, повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд був позбавлений можливості не тільки провести судове засідання, але й розпочати його, так як підсудний не з»являвся до суду.

Також, колегія суддів, знаходить необґрунтованими доводи апеляції прокурора в частині того, що підсудний ОСОБА_2, після закінчення досудового слідства, фактично проживав за вказаною адресою. Звідки у прокурора такі данні невідомо, тому що і дружина підсудного вказувала, що він не проживає за вказаною адресою, а також підтвердив в листі начальник Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 19 12 11 р.. Навіть адвокат, який з»являвся в судові засідання не міг вказати місце перебування підсудного.

Посилаючись в апеляційній скарзі на ст.ст. 370, 371 КПК України, прокурор не вказав, що саме він вважає підставою для скасування постанови суду, порушення вимог кримінально-процесуального закону чи неправильне застосування кримінального закону. Із тексту апеляції цього не вбачається.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне і обґрунтоване рішення, вказавши при цьому, чому суд позбавлений можливості розглянути дану справу по суті та прийняти законне рішення, а тому не вбачає підстав для скасування чи зміни постанови.

Керуючись ст.ст. 365, 366, КПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи, залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 09 липня 2012 року про повернення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 за ст. 190 ч. 4 КК України прокурору Шевченківського району м. Києва для організації проведення додаткового розслідування - залишити без змін.

Судді:

_________________ _________________ ________________