АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2012 року м. Одеса
Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Гайворонського С.П.
суддів Виноградової Л.Є.
Кононенко Н.А.
при секретарі Тьосовій Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (в особі ТВБВ № 10015/0371 філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк») до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором за апеляційною скаргою заступника керуючого ТВБВ № 10015/0371 філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на рішення Ренійського районного суду Одеської області від 19 квітня 2012 року,
встановила:
28 січня 2011 року ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Ренійського відділення № 6780 ВАТ «Ощадбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором (а.с. 02-06).
Ухвалою Ренійського районного суду Одеської області від 09 лютого 2012 року клопотання представника позивача, про заміну назви позивача з відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Ренійського відділення № 6780 відкритого акціонерного товариства «Ощадбанк» на публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ № 10015/0371 філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» задоволено.
Зазначено вважати позивачем по цивільній справі № 2-473/2011р. - публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ № 10015/0371 філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк».
_________________________________
Головуючий у першій інстанції - Бошков І.Д. Справа № 22-ц/1590/9603/2012 р.
Доповідач - Гайворонський С.П. Категорія ЦП : 27
Представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наполягала на стягненні заборгованості за кредитним договором № 5539 від 28 квітня 2006 року з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно, пояснивши, що з ОСОБА_2 необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором № 5539, з ОСОБА_3, ОСОБА_4 необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором № 5539 відповідно до того, що вони є поручителями ОСОБА_2 В матеріалах справи є заява ОСОБА_2 з проханням про припинення відповідальності її поручителя ОСОБА_4, однак ніяких додаткових угод між ними не укладалось.
Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання не з'явилась.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, їх представник за довіреністю, позовні вимоги позивача не визнали в повному обсязі, надали суду свої заперечення на позов.
Рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 19 квітня 2012 року позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ № 10015/0371 філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» задоволено частково.
Суд першої інстанції стягнув з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ № 10015/0371 філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитом в сумі 24 669 грн. 68 коп., а також 366 грн. 70 коп. судових витрат.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення коштів з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі заступник керуючого ТВБВ № 10015/0371 філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.
Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.
Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи частково вищевказаний позов суд першої інстанції виходив з того, що 28 квітня 2006 року, між на той час ВАТ «Державний ощадний банк України» (в особі філії-Ренійського відділення № 6780 ВАТ «Ощадбанк», на теперішній час ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ № 10015/0371 філії - Одеського обласного управління AT «Ощадбанк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 5539, згідно із яким відповідачу ОСОБА_2 був наданий кредит в сумі 20 000 грн. на 36 місяців із строком розрахунку не пізніше ніж до 28 квітня 2009 року (а.с. 09-14).
В якості забезпечення повернення кредиту був укладений договір поруки № 5539/1 від 28 квітня 2006 року із ОСОБА_4 та окремо аналогічний договір поруки № 5539 від 28 квітня 2006 року був укладений із ОСОБА_3 (а.с. 14-17).
Між сторонами кредитного договору був узгоджений графік погашення кредиту.
У зв'язку із тим, що відповідач ОСОБА_2 (позичальник) належно не виконала умови п.п. 3.3.1, 3.3.3, 3.3.4, 3.3.5 кредитного договору, тобто своєчасно та в повному обсязі не повернула позивачеві (кредитору) кредитні кошти та не сплатила відсотки за користування ними, у неї склалася заборгованість за кредитними зобов'язаннями (на яку була нарахована також і пеня за кредитом та відсотками) в розмірі 24 669,68 грн., яку представник позивача на сьогоднішній день просив стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3
Як передбачено п. 4.1.1 договору, порушення відповідачем ОСОБА_2 (позичальником) умов кредитного договору є умовою для застосування проти неї санкцій (а.с. 12).
За порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених положеннями договору, відповідачу ОСОБА_2 правомірно була нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення, яка склала 7 583 грн. 44 коп.
При цьому, суд першої інстанції правильно вказав, що п.п. 4.1, 4.2 договорів поруки № 5539 та № 5539/1 передбачають припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язань по кредитному договору № 5539 від 28 квітня 2006 року не пред'явить вимоги до поручителів (а.с. 14-об., 16-об.).
Строк пред'яви вимоги поручителям закінчився - 28 жовтня 2009 року.
Як встановлено судом, вимоги позивача до ОСОБА_3, ОСОБА_4 були надіслані лише 13 жовтня 2010 року за виx. № 02/922 (а.с. 43, 44), а згідно п. 1.2 кредитного договору, кредит позичальнику надавався строком на 36 місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 28 квітня 2009 року (а.с. 09).
Таким чином, на момент закінчення терміну остаточного погашення кредиту (28 квітня 2009 року), позивачу було відомо про наявність заборгованості ОСОБА_2 по вищевказаному кредиту.
Виходячи з вищевикладеного, районний суд дійшов до обґрунтованого висновку, що у стягненні заборгованості за кредитним договором № 5539 від 28 квітня 2006 року з поручителів ОСОБА_4, ОСОБА_3 необхідно відмовити.
Таким чином, районний суд на підставі ст.ст. 526, 598, 1054 ЦК України, матеріалів даної справи, дійшов до обгрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 5539 від 28 квітня 2006 року з основного боржника ОСОБА_2
При цьому, судова колегія зазначає, що відповідно до п. 24 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, виникають із кредитних правовідносин», відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.
Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
При цьому, сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як па підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57 - 60 ЦПК України.
Судова колегія вважає, що позивач не в повному обсязі довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог щодо вищевказаного позову, що є обов'язком сторін згідно з засадами змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Апеляційну скаргу заступника керуючого ТВБВ № 10015/0371 філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» - відхилити.
Рішення Ренійського районного суду Одеської області від 19 квітня 2012 року по цивільній справі за позовною заявою публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (в особі ТВБВ № 10015/0371 філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк») до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді С.П. Гайворонський
Л.Є. Виноградова
Н.А. Кононенко