АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2012 року м. Одеса
Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Гайворонського С.П.
суддів Виноградової Л.Є.
Кононенко Н.А.
при секретарі Тьосовій Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 (треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Саратська селищна рада Одеської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7) про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Саратського районного суду Одеської області від 02 жовтня 2012 року,
встановила:
22 лютого 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, (третя особа Саратська селищна рада Одеської області), просила встановити факт її спільного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_7 п'ять і більше років, починаючи з березня 2004 року і до дня смерті останньої, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1.
В обґрунтування позову ОСОБА_3 послалась на те, що ОСОБА_7 проживала по АДРЕСА_1 Протягом тривалого часу вони підтримували близькі, дружні стосунки. ОСОБА_7 часто хворіла, була самотньою і потребувала допомоги по господарству, позивач постійно їй відвідувала та допомагала. В березні 2004 року ОСОБА_7 захворіла і заявниця забрала її жити до себе. З того часу вони проживали разом то у позивачки, то у ОСОБА_7, вели спільне господарство до дня смерті ОСОБА_7 Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на належну їй квартиру АДРЕСА_1. Крім позивачки, на спадщину ОСОБА_7 претендує її племінник, відповідач у справі ОСОБА_4. Нотаріус відмовив позивачці в оформленні спадщини, тому що не встановлений факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_7
Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 21 серпня 2012 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були залучені до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
_________________________________
Головуючий у першій інстанції - Бучацька А.І. Справа № 22-ц/1590/10587/2012 р.
Доповідач - Гайворонський С.П. Категорія ЦП : 67
У судовому засіданні:
- позивачка та її представник позов підтримали і просили задовольнити;
- представник відповідача ОСОБА_9 позов не визнав, заперечував проти його задоволення, оскільки позивачка ніколи не проживала з ОСОБА_7 однією сім'єю, тому що позивачка має власну сім'ю: чоловіка та дітей;
- відповідач ОСОБА_4 та треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, до суду не з'явились, надали заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, позов не визнали, заперечували проти його задоволення;
- представник Саратської селищної ради у судове засідання не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечував.
Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 02 жовтня 2012 року ОСОБА_3 у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.
Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.
Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, що позивачка має власну сім'ю, з 23 січня 1982 року вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_11
Крім чоловіка, до складу сім'ї позивачки входить також її дочка ОСОБА_12
Позивачка разом з членами своєї сім'ї зареєстрована та проживає по АДРЕСА_2 з 18 листопада 1998 року і до теперішнього часу, за цією ж адресою вона сплачує комунальні послуги. Дані обставини підтверджуються паспортом позивачки та довідками Саратської селищної рад (а.с. 04, 09, 165, 166).
ОСОБА_7 з 15 квітня 1994 року проживала у квартирі АДРЕСА_1. Разом з ОСОБА_7 проживали її батьки до дня їхньої смерті. З 15 серпня 2001 року по 15 жовтня 2004 року з ОСОБА_7 проживала ОСОБА_2, після чого ОСОБА_7 мешкала за вищевказаною адресою одна до дня своєї смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується домовою книгою, довідками Саратської селищної ради (а.с. 152-155, 64,167). За цією ж адресою ОСОБА_7 користувалась послугами телефонного зв'язку, житлово-комунальними послугами, електроенергією та оплачувала їх (а.с. 157-160, 163-164). За вказаною адресою 05 листопада 2006 року вона замовила вікно (а.с. 161).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 63).
Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на належну їй квартиру АДРЕСА_1.
Згідно інформаційної довідки зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) ОСОБА_7 заповіту не залишила, тому відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу.
Як убачається з копії спадкової справи, після смерті ОСОБА_7 спадщину прийняв її троюрідний брат ОСОБА_13 (а.с. 62-70).
Однак, він не отримав свідоцтво про право на спадщину на належне ОСОБА_7 майно, тому що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 93).
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_13 являються його діти: відповідач у справі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також дружина ОСОБА_7
Вказані особи подали нотаріусу заяви про прийняття спадщини та отримали свідоцтва про право на спадщину за законом.
Вказані обставини підтверджуються копією спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_13 приватним нотаріусом (а.с. 118-149).
Як видно з розпорядження виконавчого комітету Саратської селищної ради від 29 квітня 2010 року № 38-А- 2010 матеріальна допомога на поховання ОСОБА_7 була надана ОСОБА_2 (а.с. 151).
На підставі матеріалів даної справи, пояснень свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_23., ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_2 та ОСОБА_22, ст. 1264 ЦК України, ст. 3 CK України, роз'яснень викладених в п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позивачка та ОСОБА_7 до дня смерті останньої були подругами, підтримували теплі, дружні стосунки, які не мали ознак, характерних для сімейних відносин, оскільки вони спільно не проживали, не були пов'язані спільним побутом, не мали взаємних прав та обов'язків. Крім того, позивачка заміжня та має власну сім'ю, а ОСОБА_7 проживала одна. У зв'язку з чим, у задоволенні позову належить відмовити.
Надану позивачкою довіреність на право розпорядження майном ОСОБА_7, яку позивачка склала від імені ОСОБА_7 в реанімаційному відділенні Саратської ЦРЛ 13 березня 2010 року (а.с. 06), районний суд правильно не прийняв в якості належного доказу, тому що вказана довіреність не засвідчена належним чином.
Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як па підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 57 - 60 ЦПК.
На підставі зазначеного вище, судова колегія вважає, що позивачка не довела ті обставини, на які вона посилалась як на підставу своїх вимог щодо вищевказаного позову, що є обов'язком сторін згідно з засадами змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.
При цьому, суд створив всі умови для змагальності процесу.
Із всього вищевикладеного вбачається, що суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі врахував положення ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо того, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Саратського районного суду Одеської області від 02 жовтня 2012 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 (треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Саратська селищна рада Одеської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7) про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді С.П. Гайворонський
Л.Є. Виноградова
Н.А. Кононенко