ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"13" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/29241/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
Пасічник С.С.
Бутенка В.І.
Лиски Т.О.
за участю секретаря - Гераймовича Д.Я.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_4;
відповідача - Корчинської М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Державної митної служби України, треті особи: Південна митниця, Голова Державної митної служби України про визнання протиправним і скасування наказу та поновлення на роботі,
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Державної митної служби України, треті особи: Південна митниця, Голова Державної митної служби України, про визнання протиправним і скасування наказу №2794-к від 24 грудня 2008 року «Про припинення державної служби», поновлення на посаді заступника начальника Південної митниці Державної митної служби України, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року, позовну заяву ОСОБА_6 залишено без розгляду.
У касаційній скарзі на вказані судові рішення позивач ставить питання про їх скасування в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідач та третя особа (Південна митниця) надали заперечення на касаційну скаргу, в яких просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, як ухвалені відповідно до норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 10 грудня 2008 року ОСОБА_6 був затриманий на 72 години та знаходився в ізоляторі тимчасового утримання ГУМВС України в Одеській області.
Відповідно до постанови Приморського районного суду м.Одеси від 13.12.2008р. стосовно ОСОБА_6 обрано міру запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою.
Наказом Голови Державної митної служби України №2794-к від 24 грудня 2008 року «Про припинення державної служби»ОСОБА_6 було звільнено з посади заступника начальника Південної митниці за порушення ним Присяги державного службовця.
Постановою Київського районного суду м.Одеси від 16 листопада 2009 року кримінальну справу №051200800326 повернуто прокуророві Одеської області для проведення додаткового розслідування, міру запобіжного заходу підсудному змінено на підписку про невиїзд й звільнено його з-під варти в залі судового засідання.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що остання була подана 06 травня 2010 року, тобто з пропущенням встановленого строку звернення до суду.
Однак, такий висновок не відповідає нормам матеріального та процесуального права та є передчасним.
Відповідно до ч.2, ч.3 ст.99 КАС України (в редакції, яка діяла на час звернення до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод і інтересів.
Згідно зі ст.233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.
Як свідчать матеріали справи, з 10 грудня 2008 року по 16 листопада 2009 року позивач перебував під вартою в СІЗО, тобто й в день, коли Головою Державної митної служби України було видано оскаржуваний наказ №2794-к (24.12.2008р.).
Відповідно до п.4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.
Судом першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, було встановлено, що про сам факт звільнення з посади позивач дізнався під час слідства у кримінальній справі, проте, з наказом № 2794-к від 24 грудня 2008 року про звільнення його з митних органів ознайомлений під підпис не був, копія наказу йому не вручалася, трудова книжка ним не отримувалася.
Проаналізувавши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, надавши правову оцінку встановленим обставинам, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій помилково вважали, що позивач пропустив процесуальний строк звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки перебіг строку, що процедурно пов'язується з днем вручення копії наказу про звільнення або з днем видачі трудової книжки, як такий не розпочався.
За правилами ст.227 КАС України порушення норм матеріального та процесуального права є підставою для скасування судового рішення і, враховуючи неможливість їх усунення судом касаційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне скасувати судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Під час продовження розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, та в залежності від встановленого ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 221, 223, 227, 230, 231 КАС України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року скасувати.
Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді: Пасічник С.С.
Бутенко В.І.
Лиска Т.О.