ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.09.2008 р. Печерський районний суд м. Києва
в складі: Головуючого: Фінагєєва В.О.
при секретарі: Костюк О.І.
за участю прокурора: Куценок О.І.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Києва, українця громадянина України, освіта вища, одруженого, не працюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_1, проживаючого в АДРЕСА_2, раніше судимого 26.03.2008 року Дніпровським районним судом м. Києва за ст. 358 ч. 1, 75 КК України до 1 року обмеження волі і звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на один рік,
у вчинені злочину, передбаченого ст. 191 ч. 1 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 будучи засудженим 26.03.2008 року Дніпровським районним судом м. Києва за ст.ст. 358 ч. 1, 75 КК України до 1 року обмеження волі і звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив і, маючи непогашену та не зняту у встановленому законом порядку судимість, під час іспитового строку вчинив новий злочин. Так, він 12 травня 2008 року приблизно о 17 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, проходячи у особистих справах двором буд. АДРЕСА_3, де на одній з лавочок побачив раніше незнайомого йому неповнолітнього ОСОБА_2, який тримав у своїх руках мобільний телефон марки "Моторола", з метою заволодіння чужим майном, підійшов до останнього і під приводом необхідності здійснити телефонний дзвінок отримав від ОСОБА_2 вказаний вище мобільний телефон, який належить останньому, вартістю 1 100 грн., з карткою оператора мобільного зв'язку "Діджус", вартістю 25 грн., на рахунку якої знаходились гроші в сумі 7 грн., а всього загальною вартістю 1 132 грн. Здійснивши телефонний дзвінок, ОСОБА_1 даний мобільний телефон потерпілому не повернув, а, сховавши його в кишеню своїх брюк, став уходити з місця вчинення злочину та був затриманий потерпілим на виході з вказаного двору.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненому злочині визнав повністю, підтвердив вчинення ним злочину при вище викладених обставинах, у вчиненому щиро розкаявся та суду показав, що дійсно він взяв мобільний телефон в потерпілого та не повернув його так як перебував в стані алкогольного сп'яніння.
В судовому засідання визнано недоцільним дослідження інших доказів по справі, у відповідності до ч. 3 ст. 299, 301-1 КПК України, а саме показів свідків, потерпілого, та письмових доказів, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються та відсутні сумніви стосовно добровільності та істинності позицій учасників судового розгляду.
Таким чином, оцінюючи в судовому засіданні зібрані докази, суд вважає винність підсудного ОСОБА_1 у вчинені злочину повністю доведеною.
Дії ОСОБА_1 які виразились в заволодінні чужим майном шляхом обману, а саме майном потерпілого ОСОБА_2, слід кваліфікувати по ч. 1 ст. 190 КК України, як шахрайство.
Призначаючи підсудному міру покарання, суд враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, а саме, що підсудним вчинено злочин невеликої тяжкості, особу винного, а саме що ОСОБА_1 по місцю проживання характеризується позитивно, одружений, має малолітню дитину, є інвалідом третьої групи, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває.
В якості обставини, що пом'якшує покарання підсудного, у відповідності до ст. 66 КК України суд враховує щире каяття у вчинені злочину.
В якості обставин, що обтяжують покарання підсудного, у відповідності до ст. 67 КК України суд враховує вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів.
Враховуючи особу підсудного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання підсудного, з урахування усіх обставин справи, а саме, що підсудний раніше був засуджений до обмеження волі та звільнений від відбування призначеного покарання з випробовуванням, на шлях виправлення не став і в період іспитового строку, знову вчинив умисний злочин, що свідчить про його не бажання стати на шлях виправлення, суд вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_1 не можливе без ізоляції від суспільства, а тому йому слід призначити покарання передбачене санкцією статті 190 ч. 1 КК України у вигляді обмеження волі, до якого у відповідності до вимог ст.ст. 71, 78 КК України слід частково приєднати не відбуту частину покарання за попереднім вироком, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Питання щодо речових доказів вирішити у відповідності до вимог ст. 81 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, суд
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання по цій статті у вигляді двох років обмеження волі.
Відповідно до ст. 71 КК України до призначеного підсудному покарання частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 26.03.2008 року та остаточне покарання підсудному ОСОБА_1 визначити у вигляді двох років шести місяців обмеження волі.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу відносно підсудного ОСОБА_1 змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою в Київському СІЗО № 13, взявши його під варту з зали суду.
Строк відбування покарання підсудному ОСОБА_1 рахувати з моменту взяття його під варту, тобто з 04.09.2008 року.
Речовий доказ по справі - мобільний телефон «Моторола RZR V3-X», сім картку «Діджус» НОМЕР_1 залишити за належністю в потерпілого ОСОБА_2
Мобільний телефон «Соні-Еріксон Т230», сім картку «Діджус» НОМЕР_2 залишити за належністю в підсудного ОСОБА_1
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду м. Києва, через Печерський районний суд протягом 15 днів з часу його проголошення.
Суддя: