Справа № 2-1204/08

Р І Ш Е Н Н Я 

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Ковель                                                                                                       03 червня 2008 року                                                                                                

         Ковельський міськрайонний суд  Волинської області

під головуванням судді                        Панасюка С.Л.,

     за участю: секретаря                        Віндюк Н.І.,

                         позивача                       ОСОБА_1

розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні в м. Ковелі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и в :

         ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

         Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що рішенням Ковельської міської ради від 28.09.2000 року № 20/8 передана у приватну власність його батьку -ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку земельна ділянка площею 1000 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_1. Цією земельною ділянкою користувались сім'єю, мали намір збудувати житловий будинок для сім'ї.

        ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер. При житті ОСОБА_3 заповів все належне йому майно, в тому числі й вказану земельну ділянку, позивачу.

         Однак при оформленні свідоцтва про прийняття спадщини виявилось, що відповідачка по справі ОСОБА_2, яка є сестрою позивача, 16.08.2007 року оформила на себе, як власника, вказану земельну ділянку. Державний акт виданий на підставі рішення Ковельської міської ради від 22.02.2007 року.

         Позивачем стверджується, що підставою для прийняття такого рішення вказано попередній заповіт ОСОБА_3 на відповідачку ОСОБА_2 та рішення міської ради про передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_3

         Оскільки ОСОБА_3 державний акт на земельну ділянку на своє прізвище не встиг оформити, то позивач вважає, що має право на дану земельну ділянку як єдиний спадкоємець.

         Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 в своїй позовній заяві просить визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, що знаходиться в АДРЕСА_1, виданий 16.08.2007 року ОСОБА_2.

        Стосовно своїх позовних вимог позивач надав суду відповідні документальні підтвердження.

         Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві, просить його задовольнити.

         Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, однак подала суду заяву, в якій просить справу розглянути у її відсутності, позов ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку визнає повністю.       

         Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України, при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

         Заслухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

         Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

         Як вбачається з свідоцтва про смерть, виданого 19 січня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Ковелю Ковельського міськрайонного управління юстиції  Волинської області, ОСОБА_3 померІНФОРМАЦІЯ_1 року, про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис за № 47.

         Ще при житті, а саме - 29 листопада 2006 року ОСОБА_3 склав заповіт, який було посвідчено приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу ОСОБА_4 та згідно якого усе своє майно, що буде належати йому на день його смерті, де б воно не знаходилось і з чого не складалось, заповів ОСОБА_1 - позивачу по справі.

         Реєстрація вказаного заповіту підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 29 листопада 2006 року.

         Згідно витягу з рішення Ковельської міської ради Волинської області № 15/11 від 22 лютого 2007 року, ОСОБА_2 - відповідачу по справі - надано дозвіл на видачу Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_1 на підставі заповіту від 09 жовтня 2003 року та рішення міської ради від 28 вересня 2000 року № 20/8 про передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_1 гр.ОСОБА_3.

         На підставі вказаного рішення Ковельським міським відділом земельних ресурсів 16 серпня 2007 року ОСОБА_2 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, вказану вище.

         Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), а згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.        

         Відповідно до вимог ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

         Зважаючи на викладені норми, позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3        

         Згідно ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

         Заповідач ОСОБА_3, як вбачається з його заповіту, призначив своїм спадкоємцем лише ОСОБА_1

          Статтею 1254 ЦК України передбачено право заповідача на скасування та зміну заповіту. Зокрема, заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто.

         Як вбачається з матеріалів справи, заповіт, яким призначено спадкоємцем ОСОБА_3, складений пізніше, ніж заповіт, яким призначено спадкоємцем ОСОБА_2, а тому, в силу вимог ст. 1254 ЦК України, скасовує останній.

         Разом з тим, відсутні будь - які фактичні дані про те, що заповіт від 29 листопада 2006 року скасовувався, чи був визнаний недійсним, чи до нього вносились зміни.

         З огляду на викладене, ОСОБА_2 не має права на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3, в тому числі й на спірну земельну ділянку.

         Таким чином суд повно, всесторонньо та об'єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану в АДРЕСА_1, виданий 16 серпня 2007 року Ковельським міським відділом земельних ресурсів на підставі рішення Ковельської міської ради Волинської області від 22 лютого 2007 року № 15/11 ОСОБА_2, яка проживає в АДРЕСА_2 слід визнати недійсним.

         Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 10, 60, 174, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі 15, 16, 1216, 1223, 1235, 1254 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

         Позов задовольнити повністю.

        Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану в АДРЕСА_1, виданий 16 серпня 2007 року Ковельським міським відділом земельних ресурсів на підставі рішення Ковельської міської ради Волинської області від 22 лютого 2007 року № 15/11 ОСОБА_2, яка проживає в АДРЕСА_2.

         Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подачі апеляційної скарги без попереднього подання заяви - протягом строку, встановленого для подання заяви про апеляційне оскарження.

         Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

         Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

ГОЛОВУЮЧИЙ:                                                                                               С.Л.ПАНАСЮК