Справа № 619/2367/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.11.2012 .
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Городиський С. С.,
при секретарі - Дашинській Н.Є.,
за участі:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представників відповідача - ОСОБА_3, Кибальник Я.М., ОСОБА_5, Залізняк Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Корнинсир» про зміну формулювання причини звільнення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до Попільнянського районного суду Житомирської області з позовом до ТОВ «Корнинсир» про зміну формулювання причини звільнення, посилаючись на те, що 24 серпня 2012 року наказом ТОВ «Корнинсир» № 117 від 24.08.2012 року її з ініціативи відповідача було звільнено з посади працівника сирцеху 3-го розряду, на якій вона працювала з 23.09.2011 року. В її трудовій книжці було зроблено запис інспектором ВК Корж І.С. про те, що позивачку звільнено на підставі п. 4 ст. 40 КЗпПУ «звільнення по статті за прогул». Про це позивачка дізналася 05.09.2012 року в день отримання трудової книжки.
Також позивачка зазначила, що 24.08.2012 року перебуваючи на робочому місці, між нею та ще п»ятьма працівниками сирцеху з однієї сторони та заступником директора по виробництву ОСОБА_5 з іншої сторони виникла суперечка з приводу відсторонення від роботи двох працівників зміни, нібито ті перебували в нетверезому стані. Так як позивачка в той час перебувала в хворобливому стані і їй було важко працювати, вона висловила свою думку до ОСОБА_5, на що остання відповіла, що ви всі можете залишити робоче місце, що вони в подальшому і зробили. Цього ж дня позивачка звернулась за медичною допомогою до приймального відділення Попільнянської ЦРЛ, де їй надали медичну допомогу та видали довідку для пред»явлення до амбулаторії за місцем проживання. Однак до 27.08.2012 року позивачка відчула себе краще, тому до амбулаторії не зверталася.
27.08.2012 року за спільною домовленістю з адміністрацією ТОВ «Корнинсир» позивачкою була написана заява на ім»я директора ТОВ «Корнинсир» ОСОБА_3 про звільнення її з роботи за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 24.08.2012 року, тому позивачка чекала наказу про звільнення та видачу трудової книжки. При отриманні трудової книжки 05.09.2012 року позивачка дізналася про те, що звільнена за прогул, а не за власним бажанням.
Позивачка просить змінити формулювання причини звільнення її з роботи з товариства з обмеженою відповідальністю «Корнинсир» 24.08.2012 року із «звільнена по статті п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул» на «звільнена за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України».
В судовому засіданні позивачка та її представник - ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві. При цьому позивачка доповнила, що зміна складалась із 9 працівників. Коли двох відсторонили, то за них потрібно було працювати їй і іншим. Оскільки відчувала свій хворобливий стан, то сказала ОСОБА_5 що не буде без них і за них працювати. ОСОБА_5 сказала, всі йшли. При цьому не говорила, що відсторонених працівників замінить іншими. Заяву про звільнення писала 27.08.2012 року, але їй сказали, щоб дату вказала 24.08.2012 року, що вона і зробила. Копію наказу не отримала, а трудову книжку отримала 5.09.2012 року.
Представники відповідача Кибальник Я.М., Залізняк Ю.О. позов не визнали. При цьому доповнили, що всі акти, доповідні, які були складені щодо порушення дисципліни позивачкою, заходяться в справі. Більше ніяких документів не складалось.
Представник відповідача ОСОБА_5 позов не визнала та пояснила, що працює на посаді заступника директора. 24.08.2012 року в 8.00 прийшла на роботу. Працівники сиділи. Від таких працівників як ОСОБА_15 та ОСОБА_16 відчула запах алкоголю і відсторонила їх від роботи. За них заступилися інші працівники зміни і говорили, що не будуть без них працювати. Позивач також говорила, що не буде без них працювати і залишила роботу. В понеділок 27.08.2012 року доповіла письмово керівнику і написали акти, які приєднані до справи. Позивачка писала заяву про звільнення в цей день. Акти, доповідні та заява позивачки писалися заднім числом, тобто від 24.08.2012 року.
Представник відповідача ОСОБА_3, допитаний в якості свідка, пояснив, що в той час працював директором ТОВ «КОРНИНСИР». 27.08.2012 року йому доповіли письмово та усно, що 24.08.2012 року двоє працівників були відсторонені від роботи в зв'язку з появою в стані алкогольного сп'яніння, а остальні відмовилися працювати. В цей же день була подана і заява позивачки про звільнення з 24.08.2012 року, датована 24.08.2012 роком. Наказ був також датований 24.08.2012 роком, але виготовлявся 27.08.2012 року. Копію наказу та трудову книжку позивачка отримала пізніше, приблизно через неділю чи на протязі неділі.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 пояснила, що 24.08.2012 року багато людей звертались за наданням амбулаторної допомоги в приймальне відділення Попільнянської ЦРЛ. Хто конкретно звертався, не пам'ятає. Запис в журналі надання амбулаторної допомоги в приймальному відділенні Попільнянської ЦРЛ щодо ОСОБА_1 записаний нею, її почерк. Виправлення в журналі в імені позивачки мали місце, проте інші дані, а саме: стать; дата народження; місце роботи; діагноз; призначення, записані без виправлень. Позивачці видавала довідку , про те що вона зверталась в приймальне відділення 24.08.2012 року. Проте через деякий час вона повернула її, оскільки було неправильно написано прізвище. В цей раз позивачка показала паспорт і їй була видана вже довідка . яка відповідала паспортним даним, а перша довідка знищена.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що 24.08.2012 року вранці біля 09.00 години подзвонила ОСОБА_5 і повідомила, що в них на роботі ЧП. В цей час вона бігла на роботу, де назустріч йшла з роботи ОСОБА_15, яка була в нетверезому стані і ОСОБА_1, в якої було червоне обличчя. На роботу прийшла біля 09.00 години. Заяву ОСОБА_1 писала у понеділок 27.08.2012 року і ОСОБА_9 писала свою резолюцію.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що вони 24.08.2012 року приїхали на роботу біля 09.00 години. На ринку, перед роботою, робітники розпивали спиртні напої, потім на роботі. Вона пішла в цех і не знає, що там трапилось. Їй сказали, що ОСОБА_16 та ОСОБА_15 відсторонені від роботи, а ОСОБА_1 говорила, що не буде працювати, тому що залишилось 7 чоловік замість 9 чоловік їхньої зміни. Всього залишилось троє чоловік.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 пояснила, що 24.08.2012 року вся бригада не з»явилася на роботу. У ОСОБА_17 був день народження і він виніс могорич. Прийшли на роботу на 08.00 годину. Перед роботою випивали і ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_1. На роботі ОСОБА_5 попросила ОСОБА_15 і ОСОБА_16 щоб ті йшли відпочити і їх не допустили до роботи, оскільки вони були п»яні, а інші сказали, що без них не будуть працювати. Фактично із 9 чоловік залишилось троє. ОСОБА_5 пропонувала позивачці, щоб залишалась бо йде процес. ОСОБА_11 на запитання відповіла, що на роботу вона прийшла біля 10.00 години, оскільки робота мала розпочатися з 11.00 години.
Суд не приймає показань свідка ОСОБА_11 до уваги, оскільки вище описані події відбувались в період від 8.00 до 9.00 години, а свідок прийшла на роботу тільки в 10.00 год.
Суд, вислухавши сторін та учасників судового процесу, показання свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до наказу ТОВ «Корнинсир» № 158 від 23.09.2011 року, ОСОБА_1 прийнято на роботу працівником сирцеху 3-го розряду з місячним терміном випробування 23 вересня 2011 року.
Згідно трудової книжки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, серії НОМЕР_1, позивачку звільнено з роботи з товариства з обмеженою відповідальністю «Корнинсир» по статті за прогул п. 4 ст. 40 КЗпП України, наказ № 117 від 24.08.2012 року.
У відповідності до наказу ТОВ «Корнинсир» № 117 від 24.08.2012 року, ОСОБА_1, працівника сирцеху, звільнено з 24 серпня 2012 року за прогул п. 4 ст. 40 КЗпП України. Підстава: рапорт охорони № 3/08; службова записка майстра. Підпис ОСОБА_1 в графі «з наказом ознайомлена:» відсутній.
Як вбачається з акта від 24 серпня 2012 року, складеного заступником директора по виробництву ОСОБА_5 у присутності майстра ОСОБА_12 та присутності начальника цеху ОСОБА_9, 24 серпня 2012 року працівник сирцеху ОСОБА_1 самовільно залишила робоче місце і була відсутня на роботі в період з 8 год. 40 хв. 24.08.2012 року по 23 год. 00 хв. 24.08.2012 року.
Згідно рапорту № 3/08 ОСОБА_13, службової записки ОСОБА_5 та ОСОБА_12, ОСОБА_1 24.08.2012 року прийшла на роботу о 08:30 год., а о 08:40 год. самовільно залишила робоче місце.
Відповідно до Довідки, виданої 24.08.2012 року черговим лікарем комунального підприємства Попільнянська центральна районна лікарня, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулась з приводу захворювання, болі в горлі, t 38,4 ?С. Діагноз: хронічний тонзиліт в стадії загострення. Рекомендовано з»явитися в поліклініку по місцю проживання 27.08.2012 року.
У відповідності до заяви ОСОБА_1 від 24.08.2012 року, адресованої директору ТОВ «Корнинсир», позивачка просила звільнити її з роботи за власним бажанням з 24.08.2012 року.
Як вбачається з правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Корнинсир», а зокрема з пунктів 8, 9 розділу 6 даних правил, при застосуванні стягнення повинні враховуватися тяжкість проступку і заподіяння ним шкоди, обставини, за яких його вчинено, робота і поведінка працівника, що передують вчиненню порушення. Наказ про застосування дисциплінарного стягнення із зазначенням мотивів його застосування оголошується працівникові, на якого накладається стягнення, під розписку в триденний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Відповідачем вимоги вказаного Закону виконано не було, про що свідчить відсутність письмових пояснень позивачки перед застосуванням до неї дисциплінарного стягнення, а також відсутність розписки позивачки про ознайомлення її з наказом про звільнення. І представники відповідача не пропонували дати пояснення та отримати копію наказу про звільнення, ніякого документа з цього приводу не складали, що самі не заперечували.
Згідно диспозиції п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовій договір за ініціативою власникам може бути розірвано в випадку прогулу без поважних причин. Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму ВС України „Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.1992 р., роз'яснюється, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Однак, судом встановлено, що позивач, написала заяву про звільнення за власним бажанням від 24.08.2012 р. та розраховувала на те, що її буде звільнено за підстав, вказаних нею.
Крім того, при звільненні позивачки відповідач не врахував, що двоє працівників були відсторонені від роботи, а позивачка та інші за вказівкою заступника ОСОБА_5 повинні працювати за них. Фактично мало місце зміна істотних умов праці. Згідно ч.3 ст. 32 КЗПП України про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Згідно ч.3 ст.38 КЗПП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Суд вважає, що позивач мала підстави бути звільненою за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України, однак, з невизначених причин позивачку не було звільнено з роботи з підстав вказаних у заяві про звільнення у вказану нею дату - 24.08.2012 р.. Офіційної відмови позивачці про звільнення її за власним бажанням, відповідач не надав.
24.08.2012 року в супереч вимогам Закону, а зокрема положенням ст. 149 КЗпП України, позивачку було звільнено відповідачем з роботи за прогул п. 4 ст. 40 КЗпП України, не врахувавши зокрема ту обставину, що позивачка за станом здоров»я звернулась до лікаря, що стверджується довідкою Попільнянської центральної районної лікарні та письмовим підтвердження головного лікаря.
В пункті 17 Постанови Пленуму ВС України „Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.1992 р. зазначено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обгрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.
Відповідно до ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сімї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Як встановлено у п. 18 Постанови Пленуму ВС України „Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 06.11.1992 р., суд не вправі визнати звільнення правильним виходячи з обставин з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі дано неправильну юридичну кваліфікацію, суд може змінити формулювання причин звільнення та привести його у відповідність із чинним законодавством про працю.
Тому, виходячи з наведеного, суд вважає, що підстав для звільнення позивача за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин у відповідача не було та її звільнення за вказаних підстав було незаконним.
Згідно ч. 3 ст. 235 КЗпП України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.
Оскільки позивач не ставить питання про її поновлення на роботі, то позовні вимоги підлягають задоволенню. Так, формулювання підстав звільнення позивача з «звільнена за ст.. 40 п. 4 КЗпП України за прогул без поважних причин" підлягає зміні на «звільнена за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України».
Керуючись: постановою Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"; ст.ст. 32, 36, 38, 40, 147, 149-150, 232, 235 КЗпП України; ст.ст. 3, 10, 15, 30, 57, 60, 88, 212-215, 222-223 ЦПК України, суд, -
РІШИВ:
Позов задовольнити.
Змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з роботи з товариства з обмеженою відповідальністю «Корнинсир» 24.08.2012 року із «звільнена по статті п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул» на «звільнена за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України».
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Корнинсир» 107,30 гривень судового збору, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Житомирської області через Попільнянський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Попільнянського
районного суду Городиський С. С.