Справа  №2о-129/2008 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2008 року Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі:

          головуючого судді - Степури А.А.

          народних засідателів - Юр'єва І.В., Яресько І.В.

          при секретарі - Каптяєвій Т.М.,

          з участю прокурора - Шляхова М.Ю.,

розглянувши у виїзному судовому засіданні заяву виконуючого обов'язки головного лікаря Кременчуцького психоневрологічного диспансеру про госпіталізацію до психіатричного закладу в примусовому порядку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, -

ВСТАНОВИВ:

          В. о. головного лікаря Кременчуцького психоневрологічного диспансеру звернувся в суд з заявою про  госпіталізацію до психіатричного закладу в примусовому порядку ОСОБА_1

          В заяві вказав, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, яка мешкає за АДРЕСА_1, в стаціонар КПНД вперше була доставлена 24.09.2007 року швидкою медичною допомогою з ознаками тяжкого психічного розладу, який визначив її поведінку напередодні госпіталізації. Для подальшого лікування була переведена 05.10.2007 року в ПОПЛ, звідки виписана 07.11.2007 року з підтвердженням діагнозу шизофренія параноїдна. В послідуючому батько хворої звернувся в суд з заявою позбавлення доньки дієздатності. Після багаторазових судових засідань було відмовлено в примусовому направленні ОСОБА_1 на судову психіатричну експертизу. 23.08.2008 року хвора була доставлена по лінії швидкої медичної допомоги в стаціонар КПНД, яку визвав батько хворої, у зв'язку з неадекватною поведінкою: стала агресивною, вчинила бійку з рідними та своїм цивільним чоловіком, вимовляла маячні ідеї різного змісту.

          26.08.2008 року до КОПНД з письмовою заявою звернулися батько та мати ОСОБА_1, які вказали, що на протязі останнього місяця донька змінилася в поведінці, не приймала ліків, змінилася емоційно. Весь час лежала на дивані, не реагувала на свою дитину, та не доглядала за нею. В зв'язку з цим дитина потрапила в інфекційну лікарню і через дві доби ОСОБА_1 виписали по причині неадекватності поведінки, а з дитиною в лікарні перебував її батько. Вдома промовляла маячні ідеї, що буде кінець світу і їй відрубають руку, бо вона багато палить. Періодично стала агресивною, порушився сон, перестала годувати дитину, погано їла сама, внаслідок чого значно схудла. На умови рідних лікуватися озлоблюється, проявляє агресію до оточуючих. Згідно заяви матері хворої, коли у дитини піднялась температура і викликали швидку медичну допомогу, хвора вчинила бійку, ображала матір. Батько хворої викликав  швидку медичну допомогу. 23.08.2008 року була госпіталізована в КПНД, була оглянута черговим лікарем, згоди на госпіталізацію при цьому не дала, виявляла ознаки тяжкого психічного розладу, призначене лікування, документи на лікування без згоди хворої не були подані в зв'язку з вихідними днями.

          26.08.2008 року була оглянута комісією лікарів психіатрів. Хвора погодилася на бесіду, емоційно сплощена, дратівлива, замовкає на декілька хвилин, без причини посміхається, на більшість питань відповідає неадекватно при відмові на її вимоги афектується, легко озлоблюється, вголос лається, в подальшому може поводитися деякий час спокійно. Мислення зі скальпуванням, паралогією, висловлює маячні ідеї відносин на адресу рідних. Розлади сприйняття  не виявляє, їх наявність заперечує. Хворою себе не вважає, критика відсутня. Від запропонованого лікування категорично відмовилася. Беручи до уваги, що у хворої є наявний тяжкий психічний розлад у вигляді параноїчного, апато-абулічного синдрому, афективні порушення внаслідок якого вона не може в повній мірі задовольняти свої життєві потреби, намагається та може бути небезпечною до оточуючих (беручи до уваги, що виховує малолітню дитину). Хвора потребує невідкладного лікування та обстеження, яке можливе лише в умовах психіатричного стаціонару. В зв'язку з відмовою ОСОБА_1 від запропонованої госпіталізації, на підставі ст..14 Закону України «Про психіатричну допомогу» в.о.головного лікаря Кременчуцького психоневрологічного диспансеру просить постановити увалу про госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу в примусовому порядку.

Представник Кременчуцького психоневрологічного диспансеру Дворцов Д.А.пояснив, що згідно висновку комісії лікарів-психіатрів ОСОБА_1 страждає психічним розладом у вигляді шизофренії параноїчної форми. Із заяв батьків хворої 

Лікар - психіатр Колєсніков В.Є. заяву в.о.головного лікаря Кременчуцького психоневрологічного диспансеру підтримав, пояснив, що оглядав хвору при її доставці. ОСОБА_1 вела себе неадекватно, кричала та лаялася, не виконувала інструкції. 

 ОСОБА_1 вважає, що госпіталізації в психіатричний заклад вона не потребує, суду пояснила, що не вважає себе хворою, матір не ображала та не била, але у неї з батьками складні відносини, тому вони один одного не розуміють. В інфекційному відділенні дитячої лікарні, де вона перебувала з сином, їй запропонували покинути лікарню, не по причині її неадекватної поведінки, а у зв'язку з тим, що вона конфліктувала з одним із лікарів.  За дитиною вона доглядала на скільки дозволяв їй вільний від основної робот час, на її думку харчувалася нормально і схудла не по причині відмови від їжі. В даний час вона близько місяця не працює, так як вирішила відпочити.

 Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши представника Кременчуцького психоневрологічного диспансеру Дворцова Д.А., лікаря - психіатра Колєснікова В.Є.,   ОСОБА_1, думку прокурора, який вважає, що відповідно до статті 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» підстави для направлення ОСОБА_1до психіатричного закладу в примусовому порядку відсутні,  суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 страждає психічним розладом у вигляді шизофренії параноїдної. 

Вперше в стаціонар Кременчуцького психоневрологічного диспансеру ОСОБА_1 була доставлена 24.09.2007 року швидкою медичною допомогою з ознаками тяжкого психічного розладу, який визначив її поведінку напередодні госпіталізації. Для подальшого лікування була переведена 05.10.2007 року в ПОПЛ, звідки виписана 07.11.2007 року з підтвердженням діагнозу шизофренія параноїдна. В послідуючому батько хворої звернувся в суд з заявою позбавлення доньки дієздатності. Після багаторазових судових засідань було відмовлено в примусовому направленні ОСОБА_1 на судову психіатричну експертизу.

23.08.2008 року хвора була доставлена по лінії швидкої медичної допомоги в стаціонар Кременчуцького психоневрологічного диспансеру, яку визвав батько хворої, у зв'язку з неадекватною поведінкою: стала агресивною, вчинила бійку з рідними та своїм цивільним чоловіком, вимовляла маячні ідеї різного змісту.

25.08. та 26.08.2008 року до Кременчуцького психоневрологічного диспансеру  з письмовою заявою звернулися батько та мати ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про госпіталізацію доньки та вказали, що на протязі останнього місяця донька змінилася в поведінці, не приймала ліків, змінилася емоційно. Весь час лежала на дивані, не реагувала на свою дитину, та не доглядала за нею. В зв'язку з цим дитина потрапила в інфекційну лікарню і через дві доби ОСОБА_1 виписали по причині неадекватності поведінки, а з дитиною в лікарні перебував її батько. Вдома промовляла маячні ідеї, що буде кінець світу і їй відрубають руку, бо вона багато палить. Періодично стала агресивною, порушився сон, перестала годувати дитину, погано їла сама, внаслідок чого значно схудла. На умови рідних лікуватися озлоблюється, проявляє агресію до оточуючих. Згідно заяви матері хворої, коли у дитини піднялась температура і викликали швидку медичну допомогу, хвора вчинила бійку, ображала матір. Батько хворої викликав  швидку медичну допомогу і 23.08.2008 року ОСОБА_1 була госпіталізована до Кременчуцького психоневрологічного диспансеру.

Згідно висновку комісії лікарів-психіатрів Кременчуцького психоневрологічного диспансеру від 26.08.2008 року ОСОБА_1 26.08.2008 року була оглянута комісією лікарів психіатрів. Хвора погодилася на бесіду, емоційно сплощена, дратівлива, замовкає на декілька хвилин, без причини посміхається, на більшість питань відповідає неадекватно при відмові на її вимоги афектується, легко озлоблюється, вголос лається, в подальшому може поводитися деякий час спокійно. Мислення зі скальпуванням, паралогією, висловлює маячні ідеї відносин на адресу рідних. Розлади сприйняття  не виявляє, їх наявність заперечує. Хворою себе не вважає, критика відсутня. Від запропонованого лікування категорично відмовилася. Беручи до уваги, що у хворої є наявний тяжкий психічний розлад у вигляді параноїчного, апато-абулічного синдрому, афективні порушення внаслідок якого вона не може в повній мірі задовольняти свої життєві потреби, намагається та може бути небезпечною до оточуючих (беручи до уваги, що виховує малолітню дитину). Хвора потребує невідкладного лікування та обстеження, яке можливе лише в умовах психіатричного стаціонару.  На підставі ст.14 Закону України «Про психіатричну допомогу» комісія просить постановити увалу про госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу в примусовому порядку.

У відповідності до статті 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 року №1489-ІІІ, особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність. 

В судовому засіданні оглянуто цивільну справу за заявоюОСОБА_2 про визнання фізичної особи ОСОБА_1 недієздатною та установлення опіки. Рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука від 30.07.2008 року в задоволенні заяви ОСОБА_2. відмовлено. Відповідно до мотивувальної частини вказаного рішення при допиті свідків судом встановлено, що ОСОБА_1 роботу виконує добросовісно, якісно, на роботі і в громадських місцях веде себе нормально, адекватно, добра, ввічлива, хороша мати, любить свого сина. Їм відомо, що у неї неприязні відносини з батьком. В матеріалах вказаної справи оглянуто характеристики за місцем роботи та проживання ОСОБА_1, яка характеризується позитивно. Також, оглянуто долучений до справи лист сестри заявника ОСОБА_2., в якому сестра вказує на його відносини з дочкоюОСОБА_1, та пояснює, що у кожної людини є своя думка, але це не значить , що правий тільки він і погляди на виховання дитини також у кожного свої, і це не доказує, що якщо вона (ОСОБА_1) щось робить не за його думкою, то її необхідно «засунуть в психушку».

Таким чином, судом встановлено, що між ОСОБА_1 та її батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_3. не склалися сімейні відносини, у зв'язку з непорозуміннями у сім'ї. Тому, суд критично відноситься до відомостей викладених у заявах ОСОБА_2 та ОСОБА_3. до головного лікаря Кременчуцького психоневрологічного диспансеру, щодо психічного стану ОСОБА_1, її поведінки та необхідності госпіталізації до медичного закладу і вважає їх не доведеними.     

Інших доказів, які вказують на те, що ОСОБА_1 вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, суду не надано. Сам факт те, що ОСОБА_1 страждає на психічний розлад не є підставою для її госпіталізації до психіатричного закладу в примусовому порядку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що підстав, передбачених статтею 14 Законом України “Про психіатричну допомогу”, для госпіталізації ОСОБА_1 до психіатричного закладу без її згоди, не вбачається, а тому заява в. о. головного лікаря Кременчуцького психоневрологічного диспансеру про госпіталізацію до психіатричного закладу в примусовому порядку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 11, 60, 212, 213, 215, 279, 280, 281, 282 ЦПК України, Законом України “Про психіатричну допомогу”, суд,-

ВИРІШИВ:

          В задоволенні заяви виконуючого обов'язки головного лікаря Кременчуцького психоневрологічного диспансеру про госпіталізацію до психіатричного закладу в примусовому порядку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду  може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Суддя: 

          Народні засідателі: