АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/4316/2012 Номер провадження 22-ц/1690/4316/2012 Головуючий по 1-й інстанції: Андрієць Д.Д. Суддя-доповідач: Чічіль В. А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2012 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Чічіля В.А.,

Суддів: Антонова В.М., Хіль Л.М.,

за участю секретаря: Ренкевич М.Д.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 жовтня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, у якому зазначала, що має у власності 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, власником іншої 1/2 частини цієї квартири є ОСОБА_4

Відповідачка ОСОБА_4 проживає у зазначеній квартирі разом з чоловіком ОСОБА_3 та неповнолітньою дитиною, та чинять перешкоди ОСОБА_2 у доступі до житла, чим порушують її права співвласника квартири.

Просила вселити її до квартири АДРЕСА_1, а відповідача ОСОБА_3 з даної квартири виселити, оскільки згоди на його вселення не давала, вважає, що останній проживає у квартирі незаконно.

Також просила зобов'язати відповідача не чинити перешкоди у користуванні власністю.

Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 жовтня 2012 року позов ОСОБА_2 частково задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_2 в користуванні 1/2 частини квартиру АДРЕСА_1.

Вселити ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у сумі 400,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 107,30 грн.

В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено ОСОБА_2, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовної вимоги про виселення скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення цієї вимоги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Місцевим судом встановлено, що власниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_4, по 1/2 частині кожна.

Відповідач ОСОБА_4 є чоловіком ОСОБА_6, та проживає у зазначеній квартирі, як член сім'ї співвласника квартири.

Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що позивач не зазначила правових підстав та не надала доказів, які б давали суду підстави ухвалити рішення про виселення одного з відповідачів.

Колегія суддів вважає такі висновки суду вірними з наступних підстав.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

З огляду на зміст ч. 1 ст. 109 ЖК України виселення із займаного приміщення допускається з підстав, встановлених законом, тобто, виселення є можливим лише з передбачених законом підстав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у частині виселення ОСОБА_6, позивачка ОСОБА_2 на зазначила правових підстав, на основі яких суд мав вирішити питання щодо виселення останнього.

Разом з тим, у силу положень ст. 156 ЖК України, ОСОБА_6, як член сім'ї співвласника спірної квартири ОСОБА_4, має право користуватись жилим приміщенням нарівні з власниками будинку.

З урахуванням зазначеного, вірно з'ясувавши обставини у справі, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо виселення відповідача ОСОБА_6 за необґрунтованістю та безпідставністю.

Твердження апелянта, що відповідач ОСОБА_6, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не з'явився у судове засідання, чим фактично визнав позов, є неспроможними, оскільки дані твердження не узгоджуються з положеннями чинного цивільно-процесуального законодавства.

Решта доводів апеляційної скарги є несуттєвими та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий у справі:

Судді:

З оригіналом згідно:

суддя В.А. Чічіль