Судове рішення #2678351

      

 

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

 

Постанова

Іменем України

 

19 серпня 2008 року  

Справа № 2/21-9022-2008

 

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

позивача: не  з'явився

відповідача: не  з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця  ОСОБА_1на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя  Іщенко І.А.) від 07.07.2008 у справі №2/21-9022-2008

за позовом           Фізичної особи - підприємця  ОСОБА_1(АДРЕСА_1)

до           Білогірського районного споживчого товариства (вул. Нижньогірська, 13, Білогірськ, 97600)

   

про визнання недійсним правочину, визнання права, зобов'язання вчинити певні дії

                                                            

                                                            ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.07.2008 по справі № 2-21-9022 (суддя Іщенко І.А.)  матеріали позовної заяви фізичній особі - підприємцю  ОСОБА_1 повернуті.

   Не погодившись з постановленим судовим актом, фізична особа - підприємець  ОСОБА_1звернулась  з апеляційною скаргою, у якій просить ухвалу  господарського суду першої інстанції скасувати.

          В судове засідання, приначене на 19.08.2008 року,  представнии сторін не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

          Згідно з статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

          Згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

          Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін,  судова колегія вважає за можливе переглянути  рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін.

        Розглянувши справу,  судова колегія встановила наступне.

       У липні  2008 року  фізична особа - підприємець  ОСОБА_1звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим  з позовом до Білогірського районного споживчого товариства, просила визнати недійсною односторонню угоду про розірвання з 20.06.2008 договору №88 від 01.01.2008  оренди торгового місця,  визнати за    нею  право оренди торгового місця №55 площею 4,3 кв.м. на підставі договору №88 від 01.01.2008, зобов'язати Білогірське районне споживче товариство приймати від  фізичної особи - підприємця  ОСОБА_1 через касира ринку міста Білогірське оплату ринкового збору за користування зазначеним торговим місцем.

        До позовної заяви додана квитанція від  01.07.2008 про сплату державного мита у сумі 85,00 грн. (а.с.17)

    Оскаржена ухвала мотивована посиланням на п.4 ст.63 Господарсько процесуального кодексу України оскільки позивачем не сплачено державне мито окремо за кожну вимогу немайнового характеру.

    Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм  процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

       Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.

      Відповідно до пункту “б” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 30.04.1993 року № 43-93 із заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка державного мита у розмірі 85,00 грн.

   Як було зазначено вище, позивачем сплачено 85 грн. з врахуванням немайнового характеру позову.

      Повертаючи  заяву позивачеві, суд виходив з того, що у позові міститься три окремих вимоги немайнового характеру.

          Однак, згідно пункту 4. 6 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України вд 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України"  ящо в позовній заяві об'єднано  дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язанних між собою підставами виникнення, державне мито сплачується  як за подання однієї заяви немайнового характеру.  У випадках коли в позовній заяві альтернативно викладено майнові  або немайнові вимоги, господарському суду слід визначити предмет спору і вирішити питання щодо сплати позивачем державного мита у встановленому розмірі або стягнення його за рішенням суду. За наявності підстав для повернення чи відмови у  прийнятті позовної заяви в частині однієй з вимог господарський суд порушує провадження у справі щодо альтернативної вимоги. У таких випадках питання стягнення державного мита вирішується за загальними правилами.

          Як свідчать матеріали позову, всі три вимоги є похідними від укладеного між сторонами договору  №88 від 01.01.2008.

        За таких обставин висновок суду першої інстанції є хибним та таким, що суперечить нормам процесуального права, з огляду на що оскаржена ухвала підлягає скасуванню.

    Згідно ч.4 ст.106 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

     Отже, після скасування ухвали про повернення позовної заяви фізичній особі - підприємцю  ОСОБА_1 матеріали справи підлягають передачі до місцевого господарського суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви та розгляду справи по суті.

            Керуючись статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:         

                    Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця  ОСОБА_1задовольнити.

                    Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.07.2008 у справі №2/21-9022-2008 скасувати.

                    Матеріали позовної заяви фізичної особи - підприємця  ОСОБА_1передати до господарського суду Автономної Республіки Крим.                                                 

Головуючий суддя                                                    

Судді                                                                                  

                                                                                   

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація