Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
19.12.2012 м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі
головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.
суддів ЛЕСКА В.В., ЧУЖІ Ю.Г.
при секретарі СОЧЦІ І.І.
за участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1, від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2, до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про виселення з будинку, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 16 березня 2012 р., -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_5 25.08.2011 р. звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4, мотивуючи таким. Позивачці належить житловий будинок АДРЕСА_1. Разом із нею в будинку зареєстровані та проживають донька ОСОБА_3, 1958 р.н., онуки ОСОБА_6, 1974 р.н., і ОСОБА_4, 1986 р.н., правнучка ОСОБА_7, 1994 р.н. На протязі багатьох років спільне проживання із ОСОБА_3 і ОСОБА_4 стало неможливим, відповідачі зловживають алкогольними напоями, влаштовують сварки, навіть викрали речі онуки з метою отримання доходу для купівлі алкоголю. Позивачка неодноразово зверталася до органів внутрішніх справ для вирішення цієї проблеми. В утриманні будинку відповідачі участі не беруть. Посилаючись на ці обставини та на положення ст.ст. 116, 157 ЖК України, позивачка просила виселити ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з будинку АДРЕСА_1 та зобов'язати ВГІРФО Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області зняти ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з реєстрації у цьому будинку.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 16.03.2012 р. позов задоволено: виселено ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з будинку АДРЕСА_1, зобов'язано ВГІРФО Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області зняти ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з реєстраційного обліку за вищевказаною адресою.
Відповідачка ОСОБА_3 порушує в апеляції питання про скасування ухваленого щодо неї рішення суду як незаконного. Вказує на відсутність у справі доказів для задоволення позову, пред'явленого до неї, на порушення судом її процесуальних прав, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідачка просить у цій частині рішення скасувати, у задоволенні вимоги про її виселення з будинку - відмовити.
Відповідач ОСОБА_4 рішення суду не оскаржує.
Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідачки ОСОБА_3, яка апеляцію підтримала, представника позивачки ОСОБА_2, який апеляцію не визнав, розглянувши справу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.
Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції і не обмежений доводами скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення (ст. 303 ч.ч. 1, 3 ЦПК України). Із урахуванням положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України щодо диспозитивності судового процесу, апеляційний суд не робить висновків щодо судового рішення по суті в частині задоволення позову до ОСОБА_4 і перевіряє рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову до ОСОБА_3, за винятком задоволення вимоги про зобов'язання ВГІРФО Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області зняти ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з реєстрації у будинку, яка стосується їх обох, у цій частині справа перевіряється і щодо ОСОБА_4
Встановлено, що ОСОБА_1 є головою домогосподарства в АДРЕСА_1, станом на 25.08.2006 р. готовність будинку складала 98% (а.с. 6-8, 12-19). Поряд із цим, доказів уведення будинку в експлуатацію та оформлення права власності на нього у справі немає. У будинку за вищезазначеною адресою зареєстровані та проживають ОСОБА_1, її донька ОСОБА_3, 1958 р.н., онуки ОСОБА_6, 1974 р.н., і ОСОБА_4, 1986 р.н., правнучка ОСОБА_7, 1994 р.н. (а.с. 6, 9-11).
Відповідно до норм ЦПК України, особа зобов'язана належно довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст. 10, 11, 57-61); про задоволення позову рішення може бути прийняте за умови обґрунтованості та доведеності позовних вимог (ст.ст. 212-215).
Пред'являючи позов до ОСОБА_3, позивачка обґрунтовувала його тим, що протягом багатьох років спільне проживання із відповідачкою стало неможливим, та зловживає алкогольними напоями, влаштовує сварки, викрала речі онуки з метою отримання доходу для купівлі алкоголю, а позивачка неодноразово зверталася до органів внутрішніх справ для вирішення цієї проблеми. Однак, на підтвердження цих обставин щодо ОСОБА_3 позивачка не надала суду належних і допустимих доказів, оскільки подані нею документи (постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 02.12.2010 р. і від 19.02.2011 р., відповідні повідомлення органу внутрішніх справ про проведення профілактичних бесід - а.с. 38-43) стосувалися лише ОСОБА_4 Не є таким доказом щодо ОСОБА_3 і характеристика на неї від 21.02.2012 р., підписана Баранинським сільським головою Марусяк Ю.І. (а.с. 44), оскільки не містить фактичних даних, а певна негативна оцінка особи в ній викладена зі слів ОСОБА_1, тож характеристика не відповідає критеріям об'єктивності.
Суд першої інстанції ці обставини залишив поза увагою і жодних мотивів для задоволення позову до ОСОБА_3 у рішенні не навів, на докази, які б доводили правомірність та обґрунтованість вимоги, пред'явленої до цієї відповідачки, не послався. Предмет позову (матеріально-правова вимога) ґрунтується на фактичних і правових підставах позову, обумовлений цими підставами та пов'язаний із ними. Суд не звернув уваги на правове обґрунтування позову, який був пред'явлений суто з підстав, передбачених ст.ст. 116, 157 ЖК України, і задовольнив позов до ОСОБА_3 з правових підстав, якими регулюються правовідносини щодо захисту права власності (ст. 41 Конституції України, ст.ст. 319-319, 321 ЦК України), тоді як із цих підстав позивачка вимог не пред'являла. Посилання позивачки на те, що в утриманні будинку відповідачка участі не бере, не має правового значення у даному спорі про виселення.
Учасниками цивільних та цивільних процесуальних правовідносин, сторонами, третіми особами у цивільній справі, є фізичні та юридичні особи (ст. 2 ч. 1, ст.ст. 24, 25, 30, 80, 91, 92 ЦК України, ст.ст. 1, 26, 28-30 ЦПК України). Відповідачем є особа, яка, виходячи з правової позиції позивача, порушує (не визнає, заперечує тощо) його право і має відповідати за позовом, у результаті задоволення якого повинна вчинити відповідні дії (утриматися від таких) з метою поновлення прав позивача.
Позивачка просила зобов'язати Відділ громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області зняти ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з реєстрації у будинку АДРЕСА_1. При цьому, позивачка, по-перше, не зазначила відповідача, до якого ця вимога звернена, по-друге, не врахувала, що ВГІРФО Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області не є юридичною особою і не може брати участі в справі ні як відповідач, на якого лише і може бути покладений судом обов'язок вчинити певні дії за вимогою позивача, ні як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, по-третє, не зважила на те, що рішення суду є підставою для зняття особи з реєстрації, тож вимога, що заявлена, не є належним способом захисту права і, до того ж, нічим не обґрунтована. Не звернув уваги на ці обставини і суд першої інстанції.
За наведених обставин, позов щодо ОСОБА_3 необґрунтований, недоведений і підстав для його задоволення у суду не було. Неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, яких суд припустився постановивши рішення про зобов'язання ВГІРФО Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області вчинити дії, є обов'язковими підставами для скасування рішення у цій частині. Відтак, на підставі ст. 309 ч. 1 п.п. 2, 4 ЦПК України, апеляцію, доводи якої заслуговують на увагу, слід задовольнити, рішення суду першої інстанції від 16.03.2012 р. у частині задоволення позову до ОСОБА_3 про виселення з будинку слід скасувати, у задоволенні цієї вимоги - відмовити; у частині зобов'язання ВГІРФО Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області зняти ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з реєстраційного обліку у будинку рішення суду - скасувати. Оскільки рішення про задоволення позову щодо ОСОБА_3 підлягає скасуванню, то не може залишатися чинним і підлягає скасуванню також додаткове рішення суду від 12.09.2012 р. у частині солідарного стягнення з цієї відповідачки судових витрат.
Керуючись ст. 303 ч.ч. 1, 3, ст. 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п.п. 2, 4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити:
рішення Ужгородського міськрайонного суду від 16 березня 2012 р.:
у частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виселення з будинку АДРЕСА_1 скасувати, у задоволенні цієї вимоги - відмовити;
у частині зобов'язання Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області зняти ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з реєстраційного обліку у будинку АДРЕСА_1 рішення суду скасувати;
додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду від 12 вересня 2012 р. у частині солідарного стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 8,50 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30,00 грн. скасувати.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскар жене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді