ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/11935/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тулянцевої І.В.
при секретарі Шевцовій М.Ю.
за участю:
представника позивача Панишко А.О.
представника відповідача Баннова Є.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «АрселорМітал Кривий Ріг» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
ВСТАНОВИВ:
15 липня 2009 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення адміністративного-господарських санкцій у розмірі 45 713 019,60 грн. та пені у розмірі 1 220 537,99 грн., а всього - 46 933 557,59 грн.
В обґрунтування позову вказано, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості 1 робочого місця. Для відповідача на 2009 рік цей норматив було встановлено у кількості 1597 робочих місць. Фактично на ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» працював в 2009 році тільки 571 інвалід, що підтверджується Звітом підприємства про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, за формою № 10-ПІ. Одночасно, вимогами ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Таким чином, оскільки відповідач має 1026 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів на які інваліди не працевлаштовані, відповідач повинен був до 15.04.2010 року самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 45 713 019,60 грн. та пеню у розмірі 1 220 537,99 грн., а всього - 46 933 557,59 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити позов із підстав викладених у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, надав до суду письмові заперечення, та зазначив, що в 2009 році з боку відповідача у повному обсязі виконані всі вимоги ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». На підприємстві були створені робочі місця для інвалідів у кількості 1500 з включенням зазначених місць до штатного розкладу. До Центрально - Міського центу зайнятості м. Кривого Рогу протягом року подавались звіти про наявність вакансій за формою № 3-ПН в якій підприємство інформувало про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів. Обов'язок працевлаштування інвалідів законом покладено на державну службу зайнятості. За даними Криворізького міського центру зайнятості в 2009 році безпідставної відмови у працевлаштуванні інвалідів не було. Вимоги закону відповідачем виконані, у зв'язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити.
Ухвалою суду від 09.11.2012 р. відповідача - Відкрите акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» було замінено на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 19.01.2010 року відповідач подав до Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про наявність та працевлаштування інвалідів за 2009 рік Форми № 10-ПІ, у якому зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві становила 39 930 осіб, кількість штатних працівників-інвалідів - 571 особа, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1 597 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 44 555.00 грн., сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 0 грн. (а.с.5).
Відповідно до ч.8 ст. 69 Господарського кодексу України, підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до Закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 року № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ).
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.
Частиною 3 ст. 18 Закону № 875-ХІІ, передбачено, що підприємства, установи, організації зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.3 ст. 18-1 цього вказаного Закону, Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону № 875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Абзацем 3 п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, передбачено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Міністерством праці України за погодженням з Держкомстатом України.
Згідно з ч.1 ст. 20 цього Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 25 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю.
Відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007р. на відповідача покладено обов'язок щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подавати відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів.
Згідно з п.2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затверджену Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 року, сплата адміністративно-господарських санкцій здійснюється у строк до 15 квітня року, що настає за роком в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Згідно ч. 2 ст. 20 Закону № 875-ХІІ, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені; пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Аналіз вищевказаних норм закону дає підстави дійти висновку, що на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, громадські організації інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю покладено обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, а також надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України. Крім того, обов'язком підприємства, установи, організації являється сплата адміністративно-господарських санкцій у разі, якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів на підприємстві менша, ніж установлено нормативом.
При цьому, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Судом встановлено, що протягом 2009 році середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві відповідача складала 39 930 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 571 особа. Кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» -1 597 осіб. Таким чином, незайнятими інвалідами на підприємстві було 1026 робочих місць, що зазначено у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік форми № 10-ПІ (а.с. 5).
На підприємстві відповідача було видано наказ від 11.05.2004 року № 341 "Про проведення атестації та організації робочих місць інвалідів", який діяв на підприємстві до 13.04.2007 року (відповідно до наказу підприємства № 323 від 13.04.2007 року), а також було розроблене Типове положення про організацію праці на робочому місці інваліда від 06.07.2004 року (т. 1 а.с.18-23, 27).
Згідно з наказом відповідача № 1055 від 30.12.2005 року "Про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів на комбінаті" на підприємстві відповідача додатково створено 1500 робочих місць для працевлаштування інвалідів. На виконання вказаного наказу було видано розпорядження № 71 від 16.02.2006 року про організацію працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача (т. 1 а.с. 24-26). В матеріалах справи наявний штатний розклад відповідача, згідно з яким для працевлаштування інвалідів існують посади в усіх структурних підрозділах підприємства (т. 2 а.с. 48-198).
Тобто, підприємством були створені робочі місця для працевлаштування інвалідів та ним були виконані вимоги ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Протягом 2009 року ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» надавало до Центрально-міського районного центру зайнятості звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках форми № 3-ПН, в яких зазначали потребу в працівниках-інвалідах, що підтверджується копіями звітів станом на 04.01.2009 р., 30.01.2009 р., 02.03.2009 р., 02.04.2009 р., 12.05.2009 р., 02.06.2009 р., 02.07.2009 р., 31.07. 2009 р., 01.09.2009 р., 01.10.2009 р., 02.11.2009 р., 01.12.2009 р. з відмітками Центрально-міського районного центру зайнятості про їх отримання (т. 1 а.с. 30-51).
Листом Криворізького міського центру зайнятості від 29.11.2012 року № 05-14/4763 підтверджується, що центром зайнятості протягом 2009 року на підприємство відповідача було направлено для працевлаштування 117 осіб з числа інвалідів, що зареєстровані в центрі зайнятості, з них 28 осіб були працевлаштовані, 89 осіб самостійно відмовились від працевлаштування у зв'язку з невідповідністю запропановоної роботи освіті та досвіду роботи (т. 3 а.с. 37).
Судом встановлено, що в 2009 році відповідач також повідомляв Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дзержинської районної ради м.Кривого Рогу про можливість працевлаштувати інвалідів, що підтверджується копіями листів, які наявні в матеріалах справи (т. 1 а.с. 52-61).
Всього підприємством відповідача у 2009 році були працевлаштовано 61 інвалід, у тому числі за направленням центру зайнятості 28 осіб. Інші 33 особи були працевлаштовані підприємством самостійно.
Викладене свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів, встановлених ст. 19 Закону № 875-ХІІ, та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.
Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, згідно статті 218 Господарського кодексу України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 наведеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавством, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.
Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
Із матеріалів справи вбачається, що визначені органи влади повідомлялися відповідачем про наявність вакансії для працевлаштування інвалідів, робочі місця для працевлаштування інвалідів створено, тобто, ПАТ «АрселорМітал Кривий Ріг» були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо працевлаштування інвалідів.
Доказів того, що підприємство не створило робочі місця для інвалідів, відмовляло інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України позивачем не представлено, а тому у суду немає підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.
За змістом ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Позивачем не доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «АрселорМітал Кривий Ріг» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева