справа №2-1858/08р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

24 квітня 2008 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого                                                                       Лебезуна В.І.

при секретарі                                                                    Лебединець К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Вахівської сільської ради Вишгородського району Київської області  про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

                Позивачка звернулась до суду з цим позовом, посилаючись на те, що вона без належного на те дозволу побудувала на власній земельній ділянці альтанку, сарай, гараж та прибудову житлову. Просить визнати за нею право власності на вказані споруди. 

                У судове засідання позивачка не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином - просить розглянути справу у її відсутності.

Представник відповідача до суду також не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, - проти позову не заперечує та просить розглянути справу у його відсутності.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню. Крім того, згідно ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, позивачка є власником будинкуАДРЕСА_1 . Позивачкою було самочинно побудовано сарай, гараж, альтанку та житлову прибудову. Оскільки зазначені прибудови зведені без належного дозволу, БТІ відмовляє позивачці у реєстрації права власності.

                Відповідно до ч.1 ст.375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Згідно ч.2 цієї ж статті власник земельної ділянки набуває права власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Оскільки позивачкою на власній земельній ділянці побудовано спірні споруди та житлову прибудову з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, земельна ділянка використовується нею за цільовим призначенням, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

                Так, відповідно до ч.5 ст.376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Отже, оскільки позивачка являється єдиним власником земельної ділянки, на якій самочинно побудовано спірне майно, відповідач проти заявлених позовних вимог не заперечує, суд вважає, що визнання права власності за позивачкою на спірні будівлі не зачіпає інтересів та не порушує права будь-яких інших осіб, а тому позов задовольняє.

                На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376 ЦК України, ст.ст.213,215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

ü А - житловий будинок;

ü Б - літній душ;

ü В - туалет;

ü Г - сарай;

ü Д - гараж;

ü Е - сарай;

ü Є - альтанка; №1-6 - огорожа;

ü І - колодязь,

з них самочинні побудови:

-       прибудова А1;

-       сарай Г;

-       гараж Д;

-       альтанка Є

із збільшенням загальної площі на 85,1кв.м. та збільшенням житлової площі - на 53,0кв.м.

Рішення може бути оскаржене у порядку, передбаченому ст.294 ЦПК України.

СУДДЯ