Справа № 2601/22552/12

Провадження №: 1/2601/1414/12

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.12.2012 р. м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Сенін В. Ю.

при секретарі - Кирпа П.В.

за участю прокурора - Правдивець А.І.,

потерпілого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Санкт-Петербург (Російська Федерація), українця, громадянина України, з вищою освітою, який одружений, не працює, раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2, 23.07.2012 приблизно о 15-30 год., керуючи технічно справним автомобілем марки «ЗАЗ-Деу», д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись в четвертій смузі руху проїзної частини вул. Жилянська зі сторони вул. Толстого, в напрямку вул. Панківська в м. Києві, в світлу пору доби, по сухому асфальтобетонному покриттю, будучи неуважним та неправильно зреагувавши на зміну дорожньої обстановки, чим порушив п. 2.3.б) Правил дорожнього руху, під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу типу «зебра», позначеного горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.1 та дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 Правил дорожнього руху, розташованого навпроти будинку № 69/71 по вул. Жилянська в м. Києві, не врахував те, що в попутному йому напрямку, праворуч, перед вказаним пішохідним переходом, зупинились транспортні засоби, водії яких надавали дорогу пішоходу ОСОБА_1, який маючи перевагу в русі, здійснював перехід проїзної частини по вказаному вище пішохідному переходу, справа на ліво по ходу руху транспортних засобів, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, щоб переконатися в наявності пішоходів на нерегульованому пішохідному переході, чим порушив п. 4.16.а), п. 18.1 та п. 18.4 Правил дорожнього руху, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1.

Згідно висновку експерта № 1482/Е від 26.09.2012, пішохід ОСОБА_1, внаслідок ДТП, отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої малогомілкової кістки на межі верхньої та середньої третини без зміщення уламків, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоров'я).

Порушення водієм ОСОБА_2 вимог пунктів 2.3 б), 4.16 а), 18.1, та 18.4 Правил дорожнього руху знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і її наслідками, згідно яких:

- 2.3.б) Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- 4.16 а) Пішохід має право на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора;

- 18.1 Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека;

- 18.4 Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Вказані дії ОСОБА_2 були кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 пояснив, що 23.07.2012 приблизно о 15-30 год. він керував автомобілем «ЗАЗ-Деу», д.н.з. НОМЕР_1, та рухався по вул. Жилянській зі сторони вул. Толстого в напрямку вул. Панківська в м. Києві з пасажирами.

Під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, він рухався в крайній лівій смузі руху по вул. Жилянській в м. Києві. Коли він їхав то перед ним автомобілів не було, лише приблизно за 50 метрів попереду стояли автомобілі на світлофорі. Він продовжував рух прямо та коли був вже перед самим пішохідним переходом, то побачив на відстані приблизно 1-1,5 метра від його автомобіля пішохода, що вибіг із-за припар кованого справа автомобіля. Він одразу застосував екстрене гальмування, але оскільки відстань була дуже мала, то відбувся наїзд на пішохода передньою правою частиною автомобіля. Пішохід від удару залетів на капот та вдарився головою в лобове скло, а потім впав на землю та різко встав. Після того він вийшов з автомобіля та підбіг до потерпілого, який скаржився на біль в нозі. Потім він визвав швидку медичну допомогу та працівників ДАІ. Далі приїхала швидка медична допомога, яка надала потерпілому допомогу та госпіталізувала останнього, а він залишився для оформлення ДТП.

Свою вину у вчиненому підсудний визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, просив суд не карати його суворо, визнав цивільний позов в повному обсязі.

Враховуючи те, що підсудний ОСОБА_2 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочину при обставинах, викладених в обвинувальному висновку, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі підсудний, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 299 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299, ст. 301-1 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши підсудного та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особу підсудного, дійшов висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному висновку, доведена повністю.

Дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, кваліфіковані вірно.

При призначенні ОСОБА_2 покарання суд враховує тяжкість вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочину невеликої тяжкості, обставини вчинення злочину, дані про особу підсудного, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується позитивно, згідно з даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, одружений, обставини, що пом'якшують покарання -повне визнання вини, щире каяття у вчиненому, та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Таким чином, суд вважає, що перевиховання та виправлення винного можливо без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України, пов'язане з обмеженням волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами, але із застосуванням правил ст. 75 КК України -звільненням від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України -не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання.

Враховуючи, що справу розглянуто в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України, суд приходить до висновку, що цивільний позов, заявлений ОСОБА_1, підлягає задоволенню в повному обсязі.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 81 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, -

з а с у д и в:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання -1 (один) рік обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Згідно ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 обов'язки протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 690 гривень 10 коп. матеріальної шкоди та 2000 гривень завданої моральної шкоди, а всього: 2690 гривень 10 коп.

Речовий доказ -автомобіль «ЗАЗ-Деу», д.н.з. НОМЕР_1, переданий під зберігальну розписку ОСОБА_2 -залишити йому за належністю.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити без зміни - підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення.

Суддя