Справа № 22 -487 /2006 p. Категорія 5
Головуючий у 1 інстанції Сараєв І. А.
Доповідач Кучерява В. Ф.
РІШЕННЯ І М Е Н Е М У К Р А ї Н И
26 жовтня 2006 року, колегія суддів судової палати у цивільних справах Донецького апеляційного суду у складі:
Головуючого Ігнатоля Т. Г.
Суддів Цикал А. С. Кучерявої В. Ф.
При секретарі Стрілецькій О. В. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ жилого будинку в натурі та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на весь будинок за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 28 лютого 2006 року
ВСТАНОВИЛА:
В грудні 2003 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розділ жилого будинку АДРЕСА_1, посилаючись на те, що на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом від 25.12.1998 року їй та відповідачці кожній належить по 1\2 частині вказаного будинку. Відповідачка не бажає добровільно вирішити питання про розділ будинку. Тому просила розділити будинок в натурі, виділити їй дві кімнати, розміром 17,5 кв. м. та 8,7 кв. м.
В березні 2004 року відповідачка ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов, в якому просила розділити будинок між нею та позивачкою, залишити будинок в натурі за нею, стягнути з неї на користь позивачки 7344 гривні. Посилалась на те, що вони з сестрою домовились, що будинок залишиться їй , а вона сплатить сестрі за 1\2 частину будинку 2250 доларів США. З 2000 року вона почала сплачувати позивачці за її частку будинку гроші і сплатила їй до 21 грудня 2001 року 1250 доларів США. Крім того, вона зробила в будинку значні ремонтні роботи.
В липні 2004 року ОСОБА_2 подала до суду зміни до позовної заяви. Посилалась на те, що вона довгий час проживала в спірному будинку, підтримувала його в належному стані, робила ремонти і іншого житла не має. Вважає, що згідно висновку експертизи в будинку необхідно провести значні перебудови і користування спільно будинком неможливе. Просила весь будинок залишити їй, припинити право спільної власності на будинок з виплатою позивачці 7344 грн.
В лютому 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій просила виділити їй в натурі фасадну частину будинку по варіанту №1, та виділити відповідну частину земельної ділянки.
Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 28 лютого 2006 року ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено повністю. Припинено право власності ОСОБА_1 на частку в загальному майні - спадковому будинку АДРЕСА_1 з виплатою ОСОБА_1 компенсації за 1\2 частину спадкового будинку у розмірі 7344 грн.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на все жиле будівництво АДРЕСА_1, виділивши їй його в користування.
Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 16 березня 2006 року у виконання рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 28 лютого 2006 року по зустрічним позовам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розділ жилого будинку стягнуто мито на користь держави з ОСОБА_1 74 грн, з ОСОБА_2 - 60 грн.
З рішенням суду не згодна ОСОБА_1, посилаючись в апеляційній скарзі на те, що рішення суду не ґрунтується на законі, у неї і у відповідачки рівні частки будинку, будинок можливо розділити в натурі, тому суд безпідставно залишив будинок відповідачці. Вважає, що вартість будинку занижена. Просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, задовольнивши її позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянтки, яка підтримала доводи апеляційної скарги, заперечення відповідачки та її представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню , рішення суду підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення, яким позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню в частині розділу будинку в натурі і відмовою в задоволенні позову ОСОБА_2 про припинення права спільної власності та визнанням права власності на весь будинок з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги відповідачки ОСОБА_2 суд посилався на те, що після отримання спадщини позивачка і відповідачка досягай домовленості про те, що в спадковому будинку буде проживати ОСОБА_2, а ОСОБА_1 одержить компенсацію за свою частину будинку, що ОСОБА_2 зробила в будинку значний ремонт, що між сторонами склались неприязні стосунки і розділ будинку можливий із значним переобладнанням, тому суд залишив будинок відповідачці, а на користь позивачки стягнув різницю між сплаченою сумою та сумою, за яку було договорено сплатити компенсацію.
Між тим, з такими висновками суду погодитись неможна, оскільки вони зроблені без врахування вимог матеріального права, а також без врахування зібраних по справі доказів та встановлених обставин справи.
У відповідності із ст. 55 Закону України «Про власність» власник не може бути позбавлений права на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29 грудня 1998 року, посвідченого другою Маріупольською державною нотаріальною конторою за реєстром НОМЕР_1 власниками будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках (а.с. 5
Неможна погодитись з висновком суду першої інстанції , що сторони досягли домовленості, що в будинку буде проживати відповідачка, яка сплатить позивачці 2250 доларів США за її частину будинку, що позивачка отримала частину грошей, залишилось 7344 грн. Навпаки з матеріалів справи вбачається, що з дня смерті матері сторін у 1998 році і до цього часу сторони не дійшли згоди відносно проживання у будинку та його вартості. Твердження відповідачки,, що вона сплатила позивачці певну суму грошей за її частину будинку, не є підставою для визнання права власності на весь будинок за нею.
Посилання відповідачки ОСОБА_2 на ту обставину, що вона зробила значний ремонт в будинку, також не є підставою для збільшення її частки власності у будинку та припинення права власності ОСОБА_1 на 1\2 частину будинку, а може бути підставою для відшкодування затрат на ремонт. Але по даній справі такий позов заявлено не було.
Відповідно до ст. 115 ЦК України (в редакції 1963 року) кожний з учасників спільної часткової власності має право вимагати виділу своєї частки з спільного майна.
Якщо угоди про спосіб виділу не досягнуто, то за позовом будь-кого з учасників майно ділиться в натурі, коли це можливо без нерозмірної шкоди для його господарського призначення. В противному разі власник, що виділяється , одержує грошову компенсацію.
Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що виходячи зі змісту ст. 115 ЦК України це можливо, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру).Виділ також може мати місце за наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.
При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а за відсутності такої угоди- судом за дійсною вартістю будинку на час розгляду справи.
В окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і за відсутності згоди власника, що виділяється, зобов'язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов'язковим наведенням відповідних мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник будинку не проживає і забезпечений іншою жилою площею.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка і відповідачка мають рівні частки у спадковому будинку, позивачка не бажає отримати грошову компенсацію за свою частку будинку, бажає отримати частку в натурі, що будинок можливо розділити на дві частини з організацією двох ізольованих квартир, тому колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині розділу будинку підлягають задоволенню.
Згідно висновку судово- будівельної експертизи від 17 серпня 2004 року, спірний будинок можливо розділити на дві частини, з організацією двох ізольованих квартир, при цьому до першої квартири необхідно прибудувати коридор та санвузол, а також надається другий варіант розділу будинку, згідно якого до першої квартири необхідно прибудувати кухню ( а. с. 70- 80)
Позивачка згодна отримати першу частину будинку , що складається з кімнат 1-5. 1-6, сіней, ґанку, комори і згодна зробити прибудови.
Колегія Приморської районної адміністрації своїми рішеннями НОМЕР_2 та НОМЕР_3 не заперечує проти переобладнання будинку та прибудову до житлового будинку АДРЕСА_1 згідно з висновками будівельно-технічної експертизи від 17.08.2004 року .
Вирішуючи питання про те, по якому варіанту розділити будинок, суд приймає до уваги перший варіант висновку експертизи, оскільки згідно цього варіанту, будинок ділиться на дві частки із різницею у вартості часток у 190 грн, крім того, колегія суддів враховує, що ОСОБА_2 проживає в даному будинку, тому вона повинна отримати частину будинку, яка більш пристосована для проживання, до якої підключено газ, воду, де є санвузол, є окремий вихід і ця частина будинку не потребує якихось додаткових переобладнань. Такою частиною будинку згідно висновку експертизи є частина будинку, що примикає до фасадної частини.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою задоволенню не підлягають
Відповідно до ст. 125 ЗК України право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Ні позивачка, ні відповідачка не мають документів про встановлення меж земельної ділянки в натурі та правовстановлюючих документів на земельну ділянку, тому в задоволенні позову про встановлення порядку користування земельною ділянкою слід відмовити.
Таким чином рішення суду підлягає скасуванню, з постановлениям нового рішення, яким позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково в частині розділу жилого будинку АДРЕСА_1, з виділення їй в натурі 1\2 частини будинку, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про припинення права спільної власності та визнання права власності на весь будинок слід відмовити.
У відповідності із ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Згідно висновку судово- будівельної експертизи, вартість 1\2 частини спірного будинку складає 24242 грн. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 в частині розділу будинку задоволено, з ОСОБА_2 підлягає стягненню на її користь сплачений судовий збір у розмірі 242 грн.
Керуючись ст.303,307,309 ЦПК України, колегія суддів ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково
Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 28 лютого 2006 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ жилого будинку в натурі та про встановлення порядку користування земельною ділянкою задовольнити частково
Розділити будинок АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Виділити ОСОБА_1 в будинку АДРЕСА_1 жилу кімнату 1-5, площею 17, 5 кв. м, жилу кімнату 1-6, площею 8,7 кв.м, сіни 1-1, площею 4,4 кв метрів, комору 1- 2, площею 3,4 кв. м, погріб літ а\п, ґанок літ аі, гараж літ Г, басейн літ. Д, 1\2 частину огорожі та 1\2 частину мощення, на загальну суму 24052 грн, що складає 1\2 долю, визнавши за нею право власності на ці споруди
Виділити ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_1 жилу кімнату 1-3 площею 12,3 кв. м, жилу кімнату 1-4 площею 8,2 кв. м, кухню 1 -7, площею 7,6 кв. м, передню 1-8 площею 13,7 кв. м, коридорі- 9 площею 5,6 кв. м, ванну 1-10 площею 5,5 кв. м, сарай літ Г, сарай літ Ж, 1\2 частину огорожі та 1\2 частину мощення, на загальну суму 24432 грн, що складає 1\2 долю, визнавши за нею право власності на ці споруди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю в вартості 1\2 ідеальної долі у сумі сто дев'яносто гривень.
Зобов'язати ОСОБА_2 закласти дверний пройом між приміщенням 1-3 та приміщенням 1-5, дверний пройом між приміщенням 1-3 та 1-1 та віконний пройом між приміщенням 1-3 та 1-2
Зобов'язати ОСОБА_1 демонтувати перегородку між приміщеннями 1-2 та 1-1 та влаштувати там кухню, прибудувати до приміщень 1 та 5 коридор і санвузол, влаштувати дверний пройом між приміщенням 1-5 та прибудованим коридором
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою відмовити.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку в загальному майні та визнання права власності на всю будівлю -відмовити
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 242 грн
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.