СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2012 року Справа № 5002-6/2573-2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Балюкової К.Г.,
Борисової Ю.В.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України";
відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Джурчі";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Джурчі" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкуро В.М.) від 13 вересня 2012 року у справі №5002-6/2573-2012
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, Київ 1, 01001)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Джурчі" (вул. Інтернаціональна, 1, Первомайське, Первомайський район, Автономна Республіка Крим, 96300)
про стягнення 265750,23 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Джурчі» про стягнення заборгованості у розмірі 265 750,23 грн.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем належним чином своїх обов'язків за договором купівлі-продажу природного газу №14/169/11 від 31 січня 2011 року в частині повної оплати вартості отриманого природного газу за 2011 рік, січень-квітень 2012 року що призвело до утворення заборгованості в сумі 238 784,80 грн., яку позивач просив стягнути примусово. Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивач просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Джурчі» пеню в сумі 16 192,14 грн., 3% річних в розмірі 4 779,46 грн. та 5 993,83 грн. втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 вересня 2012 року у справі №5002-6/2573-2012 (суддя Шкуро В.М.) позов публічного акціонерного товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено частково.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Джурчі» на користь Публічного акціонерного товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 238 784,80 - основного боргу, 16 192,14 грн. - пені, 3% річних в сумі 3 812,85 грн., 2 984,77 грн. - втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та 5 234,50 грн. судового збору.
В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Джурчі» звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову в частині стягнення основного боргу в сумі 220 916,23 грн., та пені відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.
Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що заборгованість, з моменту подання позову і до ухвалення судового рішення господарським судом - є частково погашеною у сумі 220 916,23 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв'язку з чим, на думку відповідача, сума основної заборгованості повинна бути зменшена з урахуванням зазначеної суми.
Також на думку заявника апеляційної скарги не підлягає стягненню пеня в зв'язку з пропущенням строку позовної давності.
Розпорядженням в.о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду Ю.В. Борисової від 20 листопада 2012 року у зв'язку з хворобою судді Гонтаря В.І. у складі колегії його було замінено на суддю Балюкову К.Г.
У судове засідання, призначене на 20 листопада 2012 року, представники сторін не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 18 грудня 2012 року.
18 грудня 2012 року у судове засідання представники сторін не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Крім того, статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.
Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся представників сторін.
Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
31 січня 2011 року між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»(постачальник) та закритим акціонерним товариством «Джурчі»(нині - товариство з обмеженою відповідальністю «Джурчі») (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №14/169/11 (далі-договір, т.1, а.с. 9-12).
Відповідно до умов договору постачальник зобов'язався передати покупцеві в 2011 році імпортований природний газ, для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у пункті 2.1 цього договору.
Згідно пункту 2.1 договору постачальник передає покупцеві в 2011 році газ з урахуванням вартості його транспортування магістральними трубопроводами в обсязі до 210, 000 тис. куб. м.
Відповідно пункту 3.5 договору приймання-передача газу, його документальне оформлення та звітність здійснюються відповідно до порядку, встановленого Положенням про порядок складання балансів природного газу в газорозподільних мережах, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 24 грудня 2001 року №677. Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки оформляється актами приймання-передачі газу.
Згідно пункту 4.3 договору загальна ціна цього договору складається з ціни фактично переданого за цим договором газу з урахуванням ціни його транспортування.
Відповідно пункту 5.1 договору оплата за газ, з урахуванням вартості його транспортування, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 15 числа, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 6.2 договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені в пункті 5.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний місяць.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, позивач протягом 2011 року - січня-квітня 2012 року передав відповідачу імпортований природний газ на загальну суму 357 430,24 грн.
Вказані факти підтверджуються наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, підписаного обома сторонами (т.1, а.с. 22-38).
Однак, вартість природного газу відповідачем своєчасно та в повному обсязі оплачена не була, що призвело до утворення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Джурчі» перед публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в сумі 238 784,80 грн.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення та про необхідність змінити рішення господарського суду Автономної Республіки Крим, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України , визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно статті 601 Кодексу зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Статтею 602 Кодексу встановлено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Крім того, відповідно до статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 3 вказаної статті).
Частиною 3 статті 203 Кодексу передбачено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Таким чином, для припинення зобов'язань зарахуванням необхідна наявність кількох умов. По-перше, зарахування можливе у разі, коли зобов'язання є зустрічним. Для зарахування необхідна наявність двох зобов'язань. При цьому особа, яка виступає кредитором з першого з них, повинна бути боржником з другого, і навпаки - боржник з першого зобов'язання повинен бути кредитором з другого з них. По-друге, вимоги, що підлягають зарахуванню, мають бути однорідними. У зв'язку з цим, як правило, зарахуванню підлягають вимоги за грошовими зобов'язаннями або за будь-якими іншими зобов'язаннями, предмет яких визначений родовими ознаками. Різнорідні зобов'язання зарахуванням припинені бути не можуть. По-третє, для зарахування взаємної вимоги важливе значення має час виконання зобов'язань. Зарахування можливе лише у разі, коли строк виконання зобов'язання настав або не вказаний чи визначений моментом затребування.
Судом першої інстанції було встановлено, що відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості в розмірі 238 784,80 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.
Свій висновок суд першої інстанції мотивував тим, що запис про вкладення до листа заяви про залік зустрічних однорідних вимог зроблено кульковою ручкою і цей запис жодним чином не застережено, що ставить під сумнів направлення цієї заяви на адресу позивача. Крім того, на думку суду, викладені у заяві про залік зустрічних однорідних вимог розрахунки зроблені виключно відповідачем і не містять даних про згоду з ним позивача, що унеможливлює їх прийняття судом і зменшення на їх підставі заборгованості відповідача перед позивачем.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №14/169/11 від 31 січня 2011 року в частині повної оплати вартості отриманого природного газу за 2011 року - січень-квітень 2012 року, у зв'язку з чим вимоги публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»про примусове стягнення з відповідача заборгованості в сумі 238 784,80 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Звертаючись з апеляційною скаргою заявник зазначив, що вищевказана заборгованість, з моменту подання позову і до ухвалення судового рішення господарським судом -є частково погашеною, у зв'язку з чим, на думку відповідача, сума основної заборгованості повинна бути зменшена з урахуванням погашеної суми.
Колегія суддів, дослідивши надані відповідачем апеляційному суду докази часткового погашення виниклої заборгованості зазначає, що доводи товариства з обмеженою відповідальністю «Джурчі» знайшли своє підтвердження.
Відхиляючи доводи відповідача про часткове припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог з мотивів відсутності даних щодо згоди позивача з проведеним зарахуванням, суд першої інстанції не врахував наведені вище положення частини 2 статті 601 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 203 Господарського кодексу України згідно з якими зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування.
Подібної думки дотримується і Вищий господарський суд України, який зазначає, що за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду (постанови Вищого господарського суду України №15-03/186 від 22 липня 2004 року, №5011-36/3422-2012 від 05 грудня 2012 року).
Вивчивши надані відповідачем належним чином засвідчені копію заяви про залік зустрічних однорідних вимог вих. №365 від 11 вересня 2012 року, копію поштового опису про направлення позивачу заяви про залік зустрічних однорідних вимог, копію договору між позивачем та відповідачем №14/315/11 від 31 січня 2012 року з додатковими угодами, копії актів здачі-приймання послуг з транспортування газу за період з січня 2011 року по лютий 2012 року, копію договору між позивачем та відповідачем №14/2314/12 від 10 квітня 2012 року копії актів здачі-прийомки послуг з транспортування газу за період з березня по квітень 2012 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обставин, які унеможливлюють проведення зарахування зустрічних однорідних вимог немає. Зустрічні вимоги позивача та відповідача, перелічені в заяві про залік зустрічних однорідних вимог, мають однорідний (грошовий) характер, строк виконання яких настав, строк позовної давності не сплив, жодна з зустрічних вимог не відноситься до відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів, довічного утримання (догляду).
Отже, вимоги законодавства щодо можливості проведення зарахування зустрічних однорідних вимог відповідачем дотримано, тож заява про залік зустрічних однорідних вимог є належним доказом часткового погашення заборгованості відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу природного газу №14/169/11 від 31 січня 2011 року на суму 220 916, 23 грн.
Що стосується доказу направлення відповідачем заяви про залік зустрічних однорідних вимог позивачу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідачем на підтвердження направлення позивачу заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог надано опис вкладення, який згідно з пункту 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05 березня 2009 року, заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник об'єкта поштового зв'язку перевіряє відповідність вкладення опису, розписується на обох примірниках і проставляє відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису видається відправникові, другий вкладається до поштового відправлення. На бланку опису вкладення запис про вкладення до листа заяви про залік зустрічних однорідних вимог дійсно зроблено кульковою ручкою, однак напроти цього запису проставлено додатковий відбиток календарного штемпелю (окрім основного), що є підтвердженням прийняття працівником об'єкта поштового зв'язку вказаного документу для відправлення.
За таких обставин, враховуючи часткове погашення відповідачем заборгованості шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу у розмірі 17 868,57 грн.
Стосовно стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Джурчі»пені, колегія суддів вважає за можливим зазначити наступне.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувані правовідносини між кредитором та боржником.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 6.2 договору сторони обумовили, що несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені в пункті 5.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний місяць.
Частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України встановлено спеціальний строк позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), про застосування якої відповідач заявляв у відзиві на позовну заяву.
Виходячи з того, що позивачем подано позовну заяву 27 липня 2012 року, з урахуванням вимог частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України стягненню підлягає пеня, нарахована після 27 липня 2011 року в межах річного строку позовної давності.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення пені, нарахованої до 27 липня 2011 року задоволенню не підлягають.
Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, облікова ставка НБУ складала 7,75% у період з 10 серпня 2010 року по 23 березня 2012 року; та 7,5% у період з 23 березня 12 року по дійсний час.
Враховуючи наведене, судова колегія самостійно розраховує розмір неустойки за період з 27 липня 2011 року:
- з 27.07.2011 по 15.01.2012 -1899,72 грн *15,5% : 365 * 173 = 139,56 грн.;
- з 16.08.2011 по 15.02.2012 - 1398,81 грн. * 15,5% : 365 * 184 = 109,30 грн.;
- з 16.09.2011 по 15.03.2012 - 1055,70 грн. х 15,5%:365 х 183 = 82,04 грн.;
- з 16.10.2011 по 22.03.2012 - 1 173,08 грн. х 15,5%:365 х 159 = 79,21 грн.;
- з 23.03.2012 по 15.04.2012 - 1 173,08 грн. х 15%:365 х 24 = 11,57 грн.;
- з 16.11.2011 по 22.03.2012 - 40 170,27 грн. х 15,5%:365 х 128 = 2183,50 грн.;
- з 23.03.2012 по 15.05.2012 - 40 170,27 грн. х 15%:365 х 54 = 891,45 грн.;
- з 16.12.2011 по 22.03.2012 - 30 095,87 грн. х 15,5%:365 х 98 = 1252,48 грн.;
- з 23.03.2012 по 15.06.2012 - 30 095,87 грн. х 15%:365 х 85 = 1051,29 грн.;
- з 16.01.2012 по 22.03.2012 - 37 394,78 грн. х 15,5%:365 х 67 = 1063,96 грн.;
- з 23.03.2012 по 15.07.2012 - 37 394,78 грн. х 15%:365 х 115 = 1763,16 грн.;
- з 16.02.2012 по 22.03.2012 - 65 843,01 грн. х 15,5%:365 х 36 = 1006,59 грн.;
- з 23.03.2012 по 27.07.2012 - 65 843,01 грн. х 15%:365 х 127 = 3436,46 грн.;
- з 16.03.2012 по 22.03.2012 - 35 904,58 грн. х 15,5%:365 х 7 = 106,73 грн.;
- з 23.03.2012 по 27.07.2012 - 35 904,58 грн. х 15%:365 х 134 = 1977,21 грн.;
- з 16.04.2012 по 27.07.2012 - 20 784,59 грн. х 15%:365 х 103 = 879,79 грн.;
- з 16.05.2012 по 27.07.2012 - 613,84 грн. х 15%:365 х 73 = 18,42 грн.
Загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 16 052,72 грн.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, зміну рішення суду у зв'язку з наданням відповідачем доказів частково погашення заборгованості та прийняття нового рішення у справі про часткове задоволення позову, стягнення основного боргу в сумі 17 868,57 грн. та пені в сумі 16 052,72 грн.
Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтею 101, пунктом 4 статті 103, пунктом 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Джурчі» задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 вересня 2012 року у справі №5002-6/2573-2012 змінити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Джурчі»(96300, АР Крим, Первомайський район, смт. Первомайське, вул. Інтерннаціональна, 1, ЄДРПОУ 30951066, р/р 26000050369 в Феодосійськом відділенні ВАТ "Ощадбанк" м. Феодосія, МФО 384674) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»(01001, м. Київ-001, вул. Б. Хмельницького, 6, ЄДРПОУ 20077720, р/р 26001601004109 в ПАТ "Промінвестбанк", м. Київ, МФО 300012) суму 17 868,57 грн. - заборгованості, 16 052,72 грн. - пені, 3 812,85 грн. - трьох процентів річних, 2 984,77 грн. - втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та 814,22 грн. судового збору.
В частині стягнення 220 916, 23 грн. основного боргу, 139,42 грн. пені, 3 009,06 грн. втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та 966,61 грн. трьох процентів річних відмовити".
3. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді К.Г. Балюкова
Ю.В. Борисова
Розсилка:
1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6,Київ 1,01001)
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Джурчі" (вул. Інтернаціональна, 1,Первомайське,Первомайський район, Автономна Республіка Крим,96300)