Справа № 22-1032/2006                                           Головуючий у 1 інстанції Шатілова Л.Г.

Категорія 32                                                                Доповідач Песоцька Л.І.

УХВАЛА Іменем України

24 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого Песоцької Л.І.

суддів Кочегарової Л.М., Дяченка В.М.

при секретарі Горбань К.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням за апеляційною скаргою позивачки на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 31 серпня 2006 року,

встановила:

у квітні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що вона проживає в будинку АДРЕСА_1, відповідач, її син, з 1991 року прописаний, але без поважних причин не проживає за цією адресою, проживає з дружиною АДРЕСА_2. На підставі ст.71 ЖК України просила визнати його таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 31 серпня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати, посилається на те, що суд необгрунтовано дійшов висновку про поважність причин не проживання відповідача у спірному будинку.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_1, яка підтримала апеляційну скаргу, відповідача ОСОБА_2, який просив рішення залишити без зміни, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія судців вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відмовляючи в позові, суд зазначив, що відповідач не проживав у спірному будинку з поважних причин. З таким висновком не можна не погодитись.

З пояснень сторін, матеріалів справи вбачається, що спірний будинок є самочинною забудовою. В ньому проживала позивачка з батьками, народився і проживав відповідач. Після повернення із армії у 1991 році він знову за даною адресою зареєструвався і проживав. На той час у будинку проживали його мати з чоловіком, шлюб з яким був зареєстрований у 1990 році, та менший брат. Жила площа будинку 21,8 кв.м (а.с.8-12). Після одруження відповідача його дружина, ОСОБА_3, також була зареєстрована у спірному будинку, потім виписалася.'

Відповідач ОСОБА_2, заперечуючи проти позову, посилався на те, що за домовленістю з матір'ю, яка одружилася, він після свого одруження тимчасово залишив будинок, проживає з дружиною, донькою та батьком дружини в двокімнатній квартирі, наймачем якої є батько дружини, іншого житла, крім спірного будинку, не має. Мати визнавала за ним право користування спірним житлом, а в останній час у зв'язку із виникненням неприязних відносини бажає позбавити його права на житло.

Позивачка ОСОБА_1, не погоджуючись з рішенням суду, підтвердила, що в будинку проживала з чоловіком, який помер у 2005 році, і меншим сином, який залишив будинок у 2000 році, до добудови нежилої пристройки вони проживали в одній кімнаті і проживати відповідачеві з дружиною було ніде. Пояснила, що комунальні або інші платежі за відповідача не сплачує. Між нею та відповідачем склалися неприязні відносини. Вона має намір обміняти будинок на трикімнатну квартиру.

Колегія суддів, враховуючи конкретні обставини справи, пояснення сторін, вважає, що відповідач з поважних причин не проживав у будинку, тривалий час за ним визнавалося право користування спірним житлом, іншого житла не має і тому, судом правильно відмовлено у позові про визнання його таким, що втратив право користування житлом.

В апеляційній скарзі позивачка посилається на обставини, які були предметом судового розгляду. Даних, які б спростовували висновок суду про поважність причин не проживання відповідача в будинку, не надано.

Рішення суду відповідає вимогам ст.ст.11,60, 213-215 ЦПК України і постановлене на підставі ст.ст.71,72 ЖК України, підстав для його скасування не має.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 31 серпня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з дня проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.