Справа № 22ц- 1054 -2006 р Головуючий у 1 інстанції Курбанова Н.М.
Категорія 5 Доповідач Ігнатоля Т.Г.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого Ігнатоля Т.Г. суддів Кучерявої В.Ф., Трушкова М.М. з участю секретаря Мамасуєвої К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Маріуполі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду М.Маріуполя від 15 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю „Мегапром" про визнання права на 1/4 частину вартості долі в майні господарського товариства, -
встановила :
У грудні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання права на 1 \2 частину вартості долі відповідача, як її колишнього чоловіка, у майні ТОВ „Мегапром".
З метою забезпечення позову просила накласти заборону на відчуження майна ТОВ „Мегапром", оскільки неприйняття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення.
Ухвалою судді Орджонікіджзевського районного суду М.Маріуполя від 6 грудня 2006 року заява про забезпечення позову задоволена.
Накладений арешт на 50% майна ТОВ"Мегапром" за адресою М.Маріуполь пр.Нахімова 116-а і на транспортні засоби, які належать ТОВ „Мегапром".
Ухвалою того ж суду від 15 вересня 2006 року арешт на зазначену частину майна був скасований.
В апеляційній скарзі позивачка просить ухвалу суду від 15 вересня 2006 року змінити, оскільки вона не заявляла про накладення арешту на майно ТОВ „Мегапром" та винести ухвалу про забезпечення її позову шляхом заборони вчиняти певні дії, тобто заборону на відчуження майна.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивачки і її представника, які підтримали апеляційну скаргу, представників відповідачів, яка просили апеляційну скаргу відхилити, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 152 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, накладення арешту на майно або грошові кошти,що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
У відповідності зі ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини у зв"язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності. Забезпечення позову допускається на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Скасовуючи обраний суддею 6.12.2005 року вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на 50% майна ТОВ"Мегапром", суд виходив з того, що суддя вийшов за межі заявлених вимог і обрав вид забезпечення позову, про який не просила позивачка.
Колегія суддів вважає, що суд обгрунтовано, у відповідності з вимогами процесуального права, скасував арешт майна ТОВ"Мегапром", оскільки вид забезпечення позову визначається особою, яка подає відповідну заяву. Заміна виду забезпечення позову здійснюється у відповідності зі ст.154 ЦПК України також за заявою однієї із сторін.
Вимоги позивачки, викладені в апеляційній скарзі, про заміну виду забезпечення позову не можуть бути задоволені.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка не просила накладати арешт на майно ТСЖ'Мегапром", але ухвалу судді про накладення арешту не оскаржила і не просила змінити цей вид забезпечення позову в суді першої інстанції.
Суд же 15.09.2006 року постановив ухвалу у межах заявлених товариством „Мегапром" вимог про скасування арешту у відповідності з нормами процесуального права, а тому, підстав для зміни ухвали суду в апеляційному порядку колегія не знаходить.
Керуючись ст.ст. 303, 307. 312 ЦПК України , колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 15 вересня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена
в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання чинності шляхом подачі
касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.