ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" листопада 2012 р. Справа № 2а-3294/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Боршовського Т.І.
за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.
представника відповідача: Шишуряка С.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську до Комунального підприємства «ЄРЦ»про стягнення податкового боргу в сумі 154061,94 грн., -
ВСТАНОВИВ:
24.10.2012 року Державна податкова інспекція у м.Івано-Франківську (надалі -позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства «ЄРЦ»(надалі -відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 154061,94 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем в строки, визначені податковим законодавством, узгоджених сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 121655,00 грн., податку на прибуток в сумі 20647,42 грн., податку на доходи з фізичних осіб в сумі 200,00 грн. Крім того відповідачем не погашено в повному обсязі зобов'язання по штрафних санкціях з податку на додану вартість в розмірі 8463,40 грн. та податку на прибуток в розмірі 1298,00 грн., застосованих згідно податкових повідомлень-рішень від 22.09.2011 року та від 23.01.2-12 року. У відповідача також обліковується борг по пені по податку на додану вартість в сумі 1659,54 грн., податку на прибуток в сумі 100,47 грн., податку на доходи з фізичних осіб в сумі 100,47 грн. Загальна сума податкового боргу відповідача станом на день звернення до адміністративного суду становила 154061,94 грн., яка ним не сплачена.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подавши 29.11.2012 року до суду клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі. Подав суду клопотання про визнання позову та ухвалення мирової угоди на розстрочення податкового боргу.
В судовому засіданні 28.11.2012 року оголошувалась перерва до 29.11.2012 року для надання сторонам можливості примиритись, уклавши відповідну мирову угоду. Також судом роз'яснено сторонам порядок розстрочення податкового боргу та порядок розстрочення виконання рішення суду.
В дане судове засідання сторони мирової угоди суду по даній справі не подали.
Судом у відповідності до вимог ст.ст. 112, 113, 136 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято визнання відповідачем позову та відхилено клопотання в решті його вимог.
Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10.04.1991 року проведено державну реєстрацію комунального підприємства «ЄРЦ»як юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців щодо відповідача станом на 21.05.2012 року (а.с. 6). Відповідач взятий на облік Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську як платник податків і зборів.
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб та податок на додану вартість, які є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпунктів 9.1.1., 9.1.2., 9.1.3. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).
Відповідач згідно пункту 133.1 статті 133, підпункту 162.1.3. пункту 162.1 статті 162 та пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України є платником податку на прибуток підприємств, податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість та плати за землю.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг -сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Щодо зобов'язань із податку на прибуток підприємств судом встановлено наступне.
У відповідності до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.
Статтею 152 даного Кодексу визначено порядок обчислення податку на прибуток підприємств, згідно якої податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.
У судовому засіданні встановлено, що відповідачем подано до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року, 2-3 квартали 2011 року та 2-4 квартали 2011 року, якими відповідачем узгоджено вказані грошові зобов'язання. (а.с. 9-12, 27). Однак, даних зобов'язань відповідачем в повному обсязі не виконано та не сплачено і на момент розгляду справи податковий борг з податку на прибуток підприємства за вказаний вище період становить 20647,42 грн.
Щодо зобов'язань із податку на доходи фізичних осіб судом встановлено наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.180. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Згідно вимог підпункту 168.1.1. пункту 168.1. статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 176.2. статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
Судом встановлено, що відповідачем подано до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську декларацію з податку на доходи з фізичних осіб за 3 місяць 2011 року, де відповідачем розраховано розмір вказаних зобов'язань в сумі 200,00 грн. (а.с. 30). Однак, дане зобов'язання відповідачем в повному обсязі не виконано та не сплачено і на момент розгляду справи податковий борг з податку на прибуток підприємства за вказаний вище період становить 200,00 грн.
Щодо зобов'язання відповідача із податку на додану вартість, то суд зазначає, що відповідно до пунктів 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
У судовому засіданні судом встановлено, що відповідачем подано декларації з податку на додану вартість за березень-грудень 2011 року та січень-лютий 2012 року, де розраховано розмір зобов'язань з податку на додану вартість. (а.с. 13-24). Даних грошових зобов'язань відповідач в повному обсязі не виконав та не сплатив, і на момент розгляду справи податковий борг з податку на додану вартість за вищевказаний період згідно даної декларації становить 121655,00 грн.
За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
З огляду на вказане, самостійно визначені відповідачем зобов'язання з податку на прибуток підприємств, податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість на загальну суму 142502,42 грн. та несплачені ним у строки встановлені Кодексом, є узгодженими, а, отже, є податковим боргом Комунального підприємства «ЄРЦ»
З приводу застосованих позивачем до відповідача штрафних санкції з податку на додану вартість та податку на прибуток, суд зазначає наступне.
Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
В судовому засіданні встановлено, що 21.09.2011 року та 23.01.2012 року, позивачем, за наслідками проведених камеральних перевірок з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету з податку на додану вартість та податку на прибуток, складено акти № 7772/152/194000110 та № 391/15-1/19400110, якими встановлено порушення відповідачем пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України в частині недотримання граничних строків сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання податковими деклараціями з податку на додану вартість та прибуткового податку, за наслідками яких прийнято податкові повідомлення-рішення : № 0003891502 від 22.09.2011 року про нарахування штрафу з податку на додану вартість на суму 1692,68 грн. та № 0000611501 від 23.01.2012 року про нарахування штрафу з податку на прибуток на суму 1298 грн. (а.с. 25, 28).
Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкових зобов'язань визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 22.09.2011 року № 0003891502 та від 23.01.2012 року № 0000611501, вказані податкові повідомлення-рішення не оскаржувались в судовому порядку, суд приходить до переконання, що визначена позивачем суми грошових зобов'язань та застосовані штрафні санкції з податку на додану вартість та податку на прибуток в розмірі 1692,68 грн. та 1298,00 грн., є узгодженими та є податковим боргом. Доказів протилежного суду відповідно дор ст.ст. 4-3, 33 ГПК України відповідачем не плодано.
Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
З довідки-розрахунку податкового боргу та облікової картки відповідача судом встановлено, що за відповідачем рахується пеня, яка обліковується по особовому рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 1659,54 грн. за період з 29.04.2011 року по 28.03.2012 року, податку на прибуток в 100,47 грн. за період з 20.08.2011 року по 17.02.2012 року та податку з доходів фізичних осіб в сумі 38,11 грн. за період з 02.03.2011 року по 26.12.2011 року (а.с. 39, 48-57).
Згідно вимог підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем надсилалися податкові вимоги форми «Ю1» №1/538/5791/10/24-150/1625 від 04.03.2010 року, форми «Ю2»№2/1008/11963/10/24-150/3217 від 06.05.2010 року, які отримані уповноваженою особою відповідача, про що свідчить підпис на корінцях податкової вимоги (а.с. 31), а, отже, в силу п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», норми якого були чинними на день отримання вказаних податкових вимог, податкові зобов'язання є узгодженими. Оскільки відповідачем не подано суду доказів виконання вищевказаних податкових вимог в повному обсязі, відсутності заборгованості станом на день подання даного позову, вищевказана друга податкова вимога відповідно до статті 60 Податкового кодексу України не є відкликаною, та не потребує винесення нової податкової вимоги.
Отже, суд визнає, що передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу.
Підпунктом 14.1.175. пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Податковий борг відповідача підтверджується податковими деклараціями, податковими повідомленнями-рішеннями від 22.09.2011 року № 0003891502 та від 23.01.2012 року № 0000611501, зворотнім боком облікової картки платника податків, корінцями податкової вимоги форми «Ю1»№1/538/5791/10/24-150/1625 від 04.03.2010 року, форми «Ю2»№2/1008/11963/10/24-150/3217 від 06.05.2010 року та довідкою-розрахунком податкового боргу, наявних у матеріалах справи (а.с. 9-24, 30, 25, 28, 31,39).
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.
Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 154061,94 грн. у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, а також факт визнання відповідачем адміністративного позову, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську до Комунального підприємства «ЄРЦ»про стягнення податкового боргу в сумі 154061,94 грн. є обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з рахунків Комунального підприємства «ЄРЦ» (ідентифікаційний код 19400110, що знаходиться за адресою: 76018, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Короля Данила, будинок 48) відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь Державного бюджету кошти для погашення податкового боргу в сумі 154061 (сто п'ятдесят чотири тисячі шістдесят одну) гривню 94 копійки.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: /підпис/ Боршовський Т.І.
Постанова в повному обсязі складена 03.12.2012 року.