Справа №22 - 1037/2006 р. Головуючий у 1-ій інстанції Чмель О.Л.
Категорія 21. Суддя - доповідач Дяченко В.М.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2006 року.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
Головуючої - Песоцької Л.І.
Суддів - Дяченко В.М., Трушкова М.М.
При секретарі - Берліній Є.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" (далі ВАТ "МЗВМ") та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі про стягнення заборгованості по відшкодуванню втраченого заробітку та страхових виплат, компенсації за несвоєчасну виплату відшкодування і моральної шкоди, внаслідок пошкодження здоровя на виробництві за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі (далі Фонд) на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 17 серпня 2006 року,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 17 серпня 2006 року були частково задоволені зазначені позовні вимоги позивачки до відповідачів.
Стягнуто з ВАТ "МЗВМ" на користь позивачки заборгованість по відшкодуванню втраченого заробітку в сумі 5585,15 грн., компенсацію за несвоєчасну виплату відшкодування в сумі 2549,26 грн., на відшкодування моральної шкоди 1000 грн. і витрати на правову допомогу в сумі 500 грн., а всього 9634,41 грн., а також судовий збір на користь держави в сумі 89,84 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
Стягнуто з Фонду на користь позивачки страхову виплату втраченого заробітку в сумі 2128,60 грн. і компенсацію в сумі 248,94 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
Не погоджуючись з цим рішенням і посилаючись в апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права, Фонд просить апеляційний суд в частині стягнення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи змінити, а в частині стягнення компенсації - скасувати і в цієї частині ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці в задоволенні позову.
Зокрема, вказує на те, що суд першої інстанції неправильно застосував Постанову КМУ №1258 від 21 грудня 2005 року "Про затвердження порядку оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ і їх розмір", а також безпідставно застосував Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частки прибутку у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Постанову КМУ №1427 від 20 грудня 1997 року.
Заслухавши суддю-доповідача, представника Фонду Гузенка P.O. та представника ВАТ „МЗВМ" Майську А.В., які підтримали доводи апеляційної скарги, позивачку ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, які заперечували проти скарги, перевіривши матеріали справи у межах апеляційного оскарження і доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи -зміні, а в частині стягнення компенсації за несвоєчасне здійснення страхових виплат -скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в цієї частині в задоволенні позову з таких підстав :
Згідно зі ст. 309 ЦПК України, одними з підстав для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та "їх розмірів, затверджених Постановою КМУ №1258 від 21 грудня 2005 року, розмір цих витрат при розгляді справ про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров*я або смертю фізичної особи, до категорії яких відноситься дана справа, визначено в сумі 1,5 грн., а не 30 грн., як помилково стягнув суд першої інстанції.
Тому колегія суддів вважає за необхідне в даній частині рішення суду першої інстанції змінити.
Крім того, згідно ст. 40 ч.7 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадків своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України „Про оплату праці".
Тобто, для покладення на Фонд обов'язку по виплаті позивачці компенсації за несвоєчасну виплату страхових сум в розмірі 248,94 грн. необхідно встановити вину в цьому Фонду, але із матеріалів справи таке не вбачається, що не врахував суд першої інстанції.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне в даній частині рішення суду першої інстанції скасувати, і в задоволенні позовних вимог позивачки в цієї частині відмовити.
Керуючись ст.ст. 303,307,309,313,314 ЦПК України, колегія суддів-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 17 серпня 2006 року в частині стягнення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи змінити.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 1,5 грн.
Це ж рішення в частині стягнення компенсації за несвоєчасне здійснення страхових виплат в сумі 248,94 грн. скасувати і в задоволенні позовних вимог в цієї частині відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двох місяців з цього моменту шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.