Справа № 22ас-192/2006 Головуючий у 1 інстанції Попова С.А.
Категорія 21 Доповідач Песоцька Л.І.
ПОСТАНОВА Іменем України
17 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого судді Песоцької Л.І.
суддів Кочегарової Л.М., Дяченка В.М.
при секретарі Мамасуєвій К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя (далі Управління ПФ) про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання призначити пенсію і відшкодування моральної шкоди за апеляційними скаргами Управління ПФ і Відділення Державного казначейства у місті Маріуполі на постанову Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 липня 2006 року,
встановила:
23 грудня 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даними позовними вимогами до Управління ПФ, посилаючись на те, що постановою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 26 жовтня 2005 року визнана неправомірною бездіяльність відповідача і покладено обов'язок призначити йому пенсію, для виконання рішення суду він звернувся за призначення пенсії за віком з 11 травня 2005 року, але відповідач затіяв тяганину, марне листування, не вжив заходів до виконання постанови суду, чим порушує його права і спричиняє моральну шкоду. Просив визнати бездіяльність відповідача по зволіканню у призначенні йому пенсії неправомірною, зобов'язати Управління ПФ призначити йому пенсію за віком з 11 травня 2005 року і стягнути з відповідача на його користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 2324 грн.
Під час розгляду справи позивач звернувся з додатковою заявою, в якій просив зобов'язати Управління ПФ перерахувати розмір його пенсії на підставі наданих ним довідок про заробітну плату, а також стягнути з відповідача на його користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 2750 грн.
Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 20 липня 2006 року визнана неправомірною бездіяльність Управління ПФ по зволіканню в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, Управління ПФ зобов'язане призначити йому пенсію за віком з 11 травня 2005 року. Стягнуто з Державного казначейства України на користь позивача відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 грн. та витрат на судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп. В решті позовів відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління ПФ ставить питання про скасування постанови суду, як такої, що постановлена з порушенням норм матеріального права, з закриттям провадження у справі.
В апеляційній скарзі Відділення Державного казначейства у місті Маріуполі ставить питання про скасування постанови в частині стягнення з Казначейства грошових сум на користь позивача і відмову в задоволенні цих вимог, посилаючись на їх безпідставність.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників Управління ПФ Пащенко І.П. і Кадуба З.Є., представника Відділення Державного казначейства Жукова Ю.В., які просили задовольнити апеляційні скарги, скасувати постанову і відмовити в позовах, представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2, який просив скарги відхилити, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія судців вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, постанова суду скасуванню з відмовою в задоволенні позовів з таких підстав.
Відповідно до п.2 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року, Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та цим Положенням.
Згідно зі ст.4 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в України. Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; пенсійний вік; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Згідно зі ст.5 зазначеного Закону, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, пенсійний вік, мінімальний розмір пенсії за віком, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та Накопичувального фонду.
Статтями 44 ч.І та 45 ч.5 Закону передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
З положень п. 41 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення" (втратив чинність на підставі наказу Міністерства праці та соціальної політики від 2 грудня 2005 року) та п.48 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року) вбачається, що при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання в іншу місцевість підставою для призначення пенсії є його пенсійна справа, яка пересилається до органу Пенсійного фонду за новим місцем проживання.
Між Урядом України і Урядом Республіки Грузія укладена Угода про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення, яка ратифікована Законом України від 22 листопада 1995 року.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивач, громадянин Грузії, в Грузії проживав і отримував пенсію за віком. У березні 2004 року він отримав посвідку на постійне проживання в Україні. 11 травня 2005 року звернувся з заявою до Управління ПФ про призначення йому пенсії за віком з часу реєстрації постійного проживання в Україні або вирішення питання про надання йому щомісячної грошової допомоги, надавши копію посвідки про постійне проживання в Україні. 18 травня 2005 року Управління ПФ направило йому письмове роз'яснення про те, що виплата пенсії буде провадитися після надходження пенсійної справи із Грузії, а за отриманням допомоги рекомендовано звернутися в Управління праці і соціального захисту населення (а.с.8-10). 21 червня 2005 року позивач звернувся до суду і постановою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 26 жовтня 2005 року відмова відповідача Управління ПФ у призначенні і виплаті позивачеві пенсії визнана неправомірною, відповідач зобов'язаний призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с.5). Після набрання постановою суду чинності в кінці листопада 2005 року ОСОБА_1 звернувся в Управління ПФ з заявою про призначення йому пенсії з 11 травня 2005 року. На роз'яснення про те, що пенсія призначається з дня надання заяви з документами і що, крім постанови суду, необхідно надати відповідні документи, позивач поштою направив заяву про призначення пенсії з 11 травня 2005 року, приклавши копії трудової книжки, постанови суду та довідки про заробітну плату (а.с.6). Управління ПФ 5 грудня 2005 року письмово повідомило його про необхідність надання паспорту, трудової книжки та інших документів (а.с.7). На що позивач, посилаючись на те, що відповідач займається тяганиною, марним листуванням і не виконує постанови суду, 23 грудня 2005 року звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд вказав на те, що після набрання чинності постановою суду від 26 жовтня 2005 року Управління ПФ тільки за повторним зверненням позивача рішенням від 16 березня 2006 року призначило йому пенсію з 5 листопада 2005 року замість з 11 травня 2005 року - дати першого звернення. З обґрунтованістю висновків суду не можна погодитись.
З пояснень представників сторін, матеріалів пенсійної справи вбачається, що відповідачем Управлінням ПФ приймались заходи до витребування із Республіки Грузія пенсійної справиОСОБА_1 Постанова суду від 26 жовтня 2005 року про зобов'язання Управління ПФ до надходження пенсійної справи призначити позивачеві пенсію відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідачем була прийнята до виконання. Позивачеві усно і письмово роз'яснено, які документи він має надати для призначення пенсії, але після отримання повідомлення про необхідність надання документів, не надавши відповідачу ці документи, позивач звернувся до суду з даним позовом до Управління ПФ про невиконання постанови суду. З 23 грудня 2005 року по 20 липня 2006 року спір знаходився у провадженні суду. При розгляді справи позивач заявляв додаткові вимоги про перерахунок розміру пенсії на підставі довідок про заробітну плату. 16 березня 2006 року Управлінням ПФ прийняте рішення про призначення позивачеві пенсії з 5 листопада 2005 року, дня набрання чинності постановою суду від 26 жовтня 2005 року. На письмовий виклик від 17 березня 2006 року позивач надав необхідні документи. У березні 2006 року позивачеві сплачена заборгованість по пенсії.
Оскільки постанова суду від 26 жовтня 2005 року без надання позивачем відповідних документів не могла бути підставою для призначення пенсії, не можна погодитись з висновком суду про те, що не призначення йому пенсії за зверненням з постановою суду є неправомірною бездіяльністю.
Обов'язковість надання документів, зазначених відповідачем, підтверджується положеннями п.п.6-10 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій (а.с.110-112). Не надання позивачем необхідних документів підтверджується поясненнями представників сторін, заявою позивача з зазначеним додатком та відповіддю відповідача (а.с.6-7).
У зв'язку з тим, що позивачем не були надані документи для призначення пенсії, не можна погодитись з висновком суду про порушення відповідачем строку розгляду документів і прийняття рішення.
Не можна погодитись також з висновком суду про те, що пенсія позивачеві повинна бути призначена з 11 травня 2005 року, дня його звернення з заявою про призначення пенсії або щомісячної допомоги. Підставою для призначення позивачеві пенсії до надходження пенсійної справи була постанова суду від 26 жовтня 2005 року, яка набрала чинності 5 листопада 2005 року, тому обґрунтовано з зазначеного дня призначена пенсія.
Крім того, суд вийшов за межі позовної заяви. Предметом розгляду за даними позовними вимогами є бездіяльність відповідача з дня винесення постанови суду від 26 жовтня 2005 року. Судом оцінені обставини та дії відповідача, які були предметом попереднього судового розгляду, і обставини, які мали місце після подання позову.
Таким чином, колегія суддів вважає встановленим, що Управлінням ПФ пенсія ОСОБА_1 призначена на підставі постанови суду від 26 жовтня 2005 року з 5 листопада 2005 року і підстав вважати, що відповідачем допущена при цьому неправомірна бездіяльність, не має. Тому постанова суду, як така, що не відповідає положенням матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з відмовою в позові.
З пояснень представників сторін вбачається, що в теперішній час із Республіки Грузія надійшла пенсійна справаОСОБА_1 і Управлінням ПФ буде вирішуватись питання про розмір пенсії і час її виплати.
Керуючись ст.ст.195,198,202 КАС України, колегія суддів,
постановила:
апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя і Відділення Державного казначейства у місті Маріуполі задовольнити.
Постанову Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 липня 2006 року скасувати.
В задоволенні позовів ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя про визнання неправомірною бездіяльності, покладення обов'язку призначити пенсію за віком з 11 травня 2005 року, відшкодування моральної шкоди відмовити.