Справа №22- 1043 - 2006р. Головуючий у І інстанції Дзюба М.В.
Категорія -ЗІ Доповідач Ігнатоля Т. Г.
УХВАЛА Іменем України
19 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецькоі області в складі:
головуючого Ігнатоля Т.Г.
суддів Цикал А.С., Кучерявої В.Ф..
з участю секретаря Берліної Є.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом міського комунального підприємства „ Маріупольтепломережа" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства „Маріупольтепломережа", Державного підприємства по ремонту і експлуатації житлового фонду Приморського району м. Маріуполя та ЖКП №3 Приморського району м. Маріуполя про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 30 серпня 2006 року,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 30 серпня 2006 року позовні вимоги міського комунального підприємства "Маріупольтепломережа" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 770,74 грв. за період з 01.02.2003 року по 01.08.2005 року задоволені.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до міського комунального підприємства „Маріупольтепломережа", житлово - комунального підприємства №3 Приморського району м. Маріуполя та Державного підприємства по ремонту та експлуатації житлового фонду Приморського району м. Маріуполя про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 51 грв. і витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грв.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати і постановити нове про відмову у задоволенні позову МКП „Маріупольтепломережа" та про задоволення її позову про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що суд неповно з"ясував обставини, які мають значення для вирішення справи, а ті обставини, які суд вважає встановленими, не доведені; що суд неправильно застосував норми матеріального права.
Зокрема, суд взяв до уваги пояснення свідка ОСОБА_2, з яких вбачається, що при перевірці системи опалення у її квартирі був неодноразово зафіксований факт самочинного демонтажу одного з двох радіаторів опалення у спальні і закладення стіною труби теплопостачання. Однак, дані свідчення є неправдивими, оскільки факт демонтажу радіатора зафіксований тільки одним актом, який був складений під час розгляду справи. Посилання свідка на наявність у проектній документації двох радіаторів в одній кімнаті судом не перевірені. Не враховано судом, що якби у кімнаті зобо"язано було бути два радіатора, то це порушення повинно було бути виявлено у відповідності з нормативними документами працівниками ЖКП №3 Приморського району, які неналежним чином виконують свої посадові обов"язки.
Не врахував суд ту обставину, що вона не перебуває у договірних відносинах з позивачем; що надання теплопостачання у квартиру відбувалося з суттєвими відхиленнями температурних показників від існуючих норм, що вона неодноразово зверталася зі скаргами до МКП „Маріупольтепломережа" і ЖКП №3 Приморського району.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1, яка підтримала доводи апеляційної скарги, заперечення представників відповідачів, які просили відхилити апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі- продажу від 20.01.2003 року (а.с.2). Міське комунальне підприємство „Маріупольтепломережа" забезпечує відповідачів тепловою енергією, контролює теплопостачання на підставі договору про постачання теплової енергії, укладеного з ЖКП №3 Приморського району М.Маріуполя від 1 травня 2003 року.(а.с. 50-53).
Наявність заборгованості по оплаті послуг з теплопостачання та її розмір підтверджується розшифровкою особистого рахунку НОМЕР_1 по кв.АДРЕСА_1.(а.с. 3-5а,33).
Задовольняючи позов МКП "Маріупольтепломережа", суд обгрунтовано виходив з того, що відповідачка повинна нести відповідальність перед позивачем за наявність заборгованості з теплопостачання. Розмір заборгованості сторонами не оспорюється.
Між сторонами існують договірні відносини, які регулюються, зокрема, Правилами надання населенню послуг з водо, теплопостачання та водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 року за № 1497, зі змінами згідно з постановами від 6.05.2001 року, 25.12.2002 року, 15.05.2003 року і Законом України „Про житлово - комунальні послуги" від 24.06.2004 року.
На зазначені правовідносини поширюється дія Закону України „Про захист прав споживачів."
Відсутність письмового договору між сторонами не позбавляє споживача обов'язку щодо оплати за надані послуги і цей факт в даній справі не має правового значення, оскільки фактично позивач надавав відповідачці послуги і згідно зі ст.67,68 ЖК України остання повинна вносити плату за комунальні послуги по затвердженим у встановленому порядку тарифам.
Відповідно до вищезазначених Правил наймач має право на несплату вартості ненаданих послуг з теплопостачання лише у разі опломбування запірних вентилів на вводі до квартири.
Посилання відповідачки на те, що тепло надавалося позивачем неналежної якості не знайшли свого підтвердження.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивач свої обов"язки з постачання теплової енергії до будинку АДРЕСА_2 виконав, однак, опалення квартири відповідачки ОСОБА_1 було недостатнім внаслідок самочинного демонтажу радіатору опалення та закладення стіною труби теплопостачання, в чому вини теплопостачальної організації та житлово - комунального підприємства немає.
Крім того, в матеріалах справи містяться акти перевірки системи опалення від 19.12.2003 року, 02.02.2004 року, 12.2004 року, 20.02.2005 року,07.11.2005 року, з яких вбачається, що у квартирі ОСОБА_1 було зафіксовано зниження температури повітря. Однак, на інших поверхах куткових квартир № 121,117 температура відповідала санітарній нормі (а.с. 20-26). З пояснень самої ОСОБА_1 вбачається, що з трьох кімнат неналежний температурний режим тільки у двох кімнатах, в яких має місце демонтаж системи опалення.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позову про стягнення заборгованості з відповідачки і необґрунтованість її позову про відшкодування моральної шкоди відповідають фактичним обставинам справи, рішення відповідає вимогам ст.ст. 214-215 ЦПК України, постановлене у відповідності зі ст.ст.67,68 ЖК України, а тому є законним і обгрунтованим і підстав для його скасування немає.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду. Ніяких нових доказів чи обставин, які б не були предметом розгляду суду першої інстанції і могли б вплинути на висновки суду відповідачкою не надано.
Керуючись ст.ст.303,307,308,313-314 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя 30.08.2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців з моменту набрання чинності шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.