Справа №22 ц - 993 - 2006р. Категорія 31

Головуючий у І інстанції Ястребова Л.В. А. Доповідач Ігнатоля Т. Г.

УХВАЛА Іменем      України

12 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах   Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Ігнатоля Т.Г. суддів Цикал А.С., Кучерявої В.Ф. з участю секретаря Стрілецької О.В. розглянувши   у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі     справу   за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Маріупольської міської ради, третя особа управління земельних ресурсів Маріупольської міської ради, про визначення порядку користування земельною ділянкою за апеляційною скаргою позивача на рішення Жовтневого районного суду М.Маріуполя   Донецької області від 17 серпня 2006 року,-

В СТАНОВИЛА:

Рішенням Жовтневого районного суду М.Маріуполя від 17 серпня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про визначення порядку користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 за фактичним землекористуванням відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати і постановити нове про задоволення його позовних вимог, посилаючись на те, що суд дав неправильну оцінку доказам по справі і зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення представників ОСОБА_2 - ОСОБА_4 і Маріупольської міської ради- Бурлаченко О.С., перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.125 Земельного Кодексу України ( в редакції 2003 року) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та його державної реєстрації забороняється.

У відповідності зі ст.126 даного Кодексу право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

З матеріалів справи вбачаєтбься, що позивач є власником 33/50 частини домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі -продажу від 12.10.1991 року. Відповідач є власником 13/20 частини даного домоволодіння на підставі договору дарування від 10.02.2003 року. 20.07.1995 року позивачеві був виданий державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_1, який рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 12.04.2001 року визнаний недійсним і на підставі рішення Маріупольської міської ради НОМЕР_2 виключений з державного реєстру. Земельна ділянка, яка належить відповідачеві не приватизована.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що сторони не мають правоустановчих документів на земельні ділянки, що конфігурація загальної площі земельної ділянки та фактичні розміри її меж не відповідають рішенню виконкому від 22.03.1961 року про виділення даної земельної ділянки, відсутні тверді прив"язки до нерухомих об"єктів з урахуванням приватизованих земельних ділянок АДРЕСА_1.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно і об"єктивно встановив фактичні обставини справи, наданим доказам відповідно до ст.112 ЦПК України надав належну правову оцінку і обгрунтовано прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки сторонами не надано правоустановчих документів з визначенням меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Висновок суду відповідає вимогам ст.ст. 125,126,131 Земельного Кодексу України і роз"ясненням, які містяться у п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", відповідно до яких відсутність відповідної землевпорядної документації на земельну ділянку не дає підстав вимагати встановлення порядку землекористування або усунення перешкод у землекористуванні.

Відповідно до ст.116 Земельного Кодексу України надання земельних ділянок належить до компетенції рад і сторони не позбавлені можливості звернутися до міської ради та одержати правоустановчі документи із визначенням розмірів та меж спірної земельної ділянки в натурі ( на місцевості).

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновку суду. Ніяких нових доказів чи обставин, які б не були предметом розгляду суду першої інстанції і могли б вплинути на правильність висновків суду, сторонами не надано.

Оскільки рішення суду відповідає встановленим обставинам справи, постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права воно є законним і обгрунтованим і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст.303,307, 308, 313-314 ЦПК України, колегія суддів,-

У ХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду М.Маріуполя від 17 серпня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з моменту набрання чинності шляхом подачі касаційної скарги   безпосередньо до Верховного Суду України.